Серед українських організацій Америки почесне місце належить Злученому Українському Американському Допомоговому Комітетові, який українці в США в розмовах люб’язно називають ЗУДАК.

Це – та суспільно-харитативна установа, яка в непевних повоєнних роках уможливила десяткам тисяч українських утікачів переселитись з таборів біженців у Німеччині та Австрії до Америки. До їх кола належало багато провідних діячів українського життя на рідних землях і велика кількість палкої патріотичної молоді, на яких чигала Москва, знаючи, що скільки ударів не завдала б вона українському народові під своєю окупацією, політична еміграція не дасть загаснути пориву українців до самостійного та творчого самобутнього життя. Завдяки ЗУAДК-ові ця хвиля отримала нове життя в умовах, більш придатних для їхнього інтелектуального й творчого самовияву та досягнення добробуту. А за нею такі можливості отримали й далі отримують нові хвилі українців, закинутих долею у чужі краї.

Небагато українських організацій в Америці існують з такою довгою історією, як ЗУАДК, а до того ж, історією безперервної та невсипущої діяльности впродовж усього часу свого існування. Вже 75 років ЗУАДК сумлінно сповняє цілі, для яких він був покликаний до життя в далекому 1944 році на Другому конгресі УККА. На початках основним завданням було надавати допомогу українським жертвам війни в Україні та в еміграції (збірки на фонд «Брат братові»). З плином часу форми допомоги тим, кому призначалась допомога, модифікувались, а точніше – поповнювались, бо ЗУАДК завжди старався якнайкраще відгукуватись на нові виклики потреб українців незалежно від того, де б вони не перебували. Мабуть, нема другої української установи чи організації в діаспорі, якій стільки українців завдячують потрібною поміччю в час їхньої скрути.

Митрополит УПЦ в США Антоній відкриває святкування молитвою	Директор філії ЗУАДК-у п. Віра Принько передає короткий опис діяльності в Україні та нагороду ЗУАДК-у від Генерального штабу Міністерства Збройних сил України	Промовець о. Степан Сус, голова Центру військового капеланства

Тому не дивно, що на відзначення 75-річного ювілею ЗУАДК-у прибуло стільки представників інших українських організацій і вдячних членів громади. Щоправда, управа та працівники ЗУАДК-у самі подбали про це відзначення, бо хоч благодійна діяльність видима багатьом людям, але не кожен знає, що провадить її і займається нею установа, яка вимагає значного згуртування глибоко альтруїстичних активістів і добровольців та постійного надходження фінансових датків і пожертв у формі різних речей, як, наприклад, одягу й лікарського обладнання. Такі пожертви уможливлюють ЗУАДК-ові продовжити втілення існуючих проєктів та взятися за нові. Різноманітність потреб людей в Україні вимагає, своєю чергою, й різновидності форм допомоги. Тут треба підкреслити, що ЗУАДК старається не просто давати людям якусь суму грошей, але придумати таку цілеспрямовану форму допомоги, яка посприяла б людям згодом стати самодостатніми в житті. Слід підкреслити, що управа ЗУАДК-у, яка повністю працює на громадських засадах, старається якнайменше витрачати на адміністративні справи, спираючись на вклади добровольців, так щоб пожертви йшли майже виключно на призначену допомогу чи гуманітарні проєкти.

Напередодні самої програми вечора гості мали нагоду насолоджуватися музичним виконанням струнного тріо під проводом Віри Бойко (скрипка) у складі Марка Степпера (альт) і Антонія Піролло (віолончель), котрі ввели присутніх гостей в атмосферу родинного свята. А при тому гості мали нагоду пригощатися надзвичайно смачним печивом, виготовленим самими активістами ЗУАДК-у в додатку до різних закусок професійного кейтеринг-сервісу. Невтомна завідувачка бюро ЗУАДК-у Мотря Вотерс та хоровий соліст Ігор Кушнір були ведучими вечора, в якому перепліталися розповіді з історії ЗУАДК-у, привіти від працівників з України та музичні виступи талановитих виконавців.

Святкування удостоїв своєю присутністю найвищий ієрарх Української православної церкви в США – митрополит Антоній, який розпочав свято вступною молитвою. Митрополит Української католицької церкви в США владика Борис, хоча дуже хотів бути присутнім на святкуванні, через непередбачені обставини був змушений відмовитися в останню хвилину, тому завершальну молитву промовив єпископ УКЦ Андрій Рабій.

Передпрограмова прелюдія у музичному виконанні струнного тріо під проводом Віри Бойко (скрипка) та в складі Марка Степпера (альт) і Антонія Піролло (віолончель)	Ведучі свята Ігор Кушнір і Мотря Бойко Вотерс	Вступне слово має Олексій Голубов, Генеральний консул України в Нью-Йорку

Слово-привіт від уряду України з подякою ЗУДАК-ові за його колосальну роботу на ниві допомоги Україні виголосив Генеральний консул в Нью-Йорку Олексій Голубов. В Україні глибоко цінують діяльність ЗУАДК-у, за що й організація, й її голова були відзначені на високому державному рівні. Між іншим, тяжкі психологічні рани, яких зазнали учасники Майдану та воєнних дій на сході країни, а також їхні родини, помагає, хоча б частково, гоїти ЗУАДК своїми програмами, на які зібрано вже кілька мільйонів доларів.

Повна зала учасників ювілейного святкування в Українському освітньо-культурному центрі у Філадельфії уважно та в тиші, що характерна для зали університетського викладу, слухала цікаво представлену розповідь історії ЗУАДК-у, подану багаторічною його очільницею – д-ром Ларисою Кий, доктором економії. Було багато про що розповідати. Скільки лих і бід пережили українці в різних закутках світу за роки існування ЗУДАК-у, стільки починів він розвинув на відповідь усьому тому – безперечно, є з чого подивляти й є що відзначати. Бо активність цієї установи свідчить і про високу гуманність та глибоку чутливість українців до горя своїх земляків, і про традиційну готовість допомогти навіть незнайомим людям.

Впродовж десятиріч свого існування ЗУАДК невтомно мобілізував фінансові спроможності українців Північної Америки для прерізних акцій допомоги. В перших десятиріччях це було, головним чином, для потерпілих від усяких катаклізмів – землетрусу в Югославії, повеней тощо. Згодом ЗУАДК почав організовувати акції, які би підносили економічний стан українців у країнах, де обставини не зовсім тому сприяли. Успішним прикладом цього був Земельний фонд для українських хліборобів у Бразилії, що дав їм можливість придбати нові землі для господарювання або стати власниками полів, які обробляли для великих землевласників. Після відновлення української державности ЗУАДК створив низку просвітницьких програм для піднесення національної свідомости дітей і старших людей, які живуть на територіях України, на яких русифікаційний тиск особливо потужний, і який калічить при тому душі та свідомість людей.

Голова ЗУАДК-у розповідає історію ЗУАДК-у	Представник Львівського бюро д-р Андрій Дида розповідає про діяльність ЗУАДК-у на західних землях України	Люба Сілецька нагороджена за її понад 40-річне членство і працю в Раді директорів і Екзекутиві ЗУАДК-у, а особливо – за її 17-річне головування в Допомоговій комісії

Велика шана належить вмілому керівникові ЗУАДК-у, яка не тільки всю себе присвятила діяльності установи, але вміло дає настанови та координує дії великого гурту людей, які, попри свої професійні та родинні обов’язки, знаходять час і сили присвяти свій час праці на допомогу іншим. Презентацію доповнювали висвітлені на екрані фотографії, що тільки частково охопили багатогранну діяльність ЗУАДК-у.

Слово д-ра Лариси Кий доповнили звіти-привіти керівників київського та львівського представництв ЗУАДК-у Віри Принько та д-ра Андрія Диди. Під цю пору більша частина одержувачів допомоги є мешканцями України, як також більшість проєктів ЗУАДК-у зосереджені в Україні. Енергійні представники в Україні проводять велику роботу, припильновуючи передачу допомоги, що покриває всі куточки України, і спостерігаючи за справним виконанням зудаківських проєктів. Їхні обов’язки вимагають від них постійної рухливості та розумної координації. Кожний, навіть малий даток від жертводавців у США перетворюється в Україні у великий дар любови та підтримки в житті, що глибинно трансформує життя понівечених долею або вадами при народженні людей. А серед них є багато дітей, яким здається, що світ воліє про них забути, якби не той цінний вияв уваги і любови.

Зворушливий привіт склав також голова Центру військового капеланства о. Степан Сус, який передав глибоку подяку ЗУДАК-ові від ветеранів бойових дій на російсько-українському воєнному фронті за організацію фінансового опікунства над ветеранами, які перебувають на шляху тяжкого повернення до нормального життя.

Співголови 75-річного ювілейного комітету ЗУАДК-у пані Христя Харина-Сеник і Мирослава Мазурок-Гил нагороджують голову ЗУАДК-у д-ра Ларису Лозинську-Кий за її 23-річне головування в ЗУАДК-у	Мистецький виступ Анни і Дмитра Шелестів, фортепіано	Чоловічий хор «Прометей» завершує святковий вечір гучним «Многая літа» i молитвою за Україну «Боже великий єдиний»

Надзвичайно приємну мистецьку насолоду дав фортепіанний виступ віртуозів Анни та Дмитра Шелестів. Вражав гарний підбір творів, які вони виконали на цьому досить насиченому промовами й привітами святі. Прозвучала героїчна увертюра до опери М. Лисенка «Тарас Бульба», мелодійно багатий твір із п’яти частин під назвою «Народні мелодії й танці», а також – чарівлива в’язанка українських пісень. У програмі вечора вони ще виконали популярну серед американців джазову «Рапсодію у стилі блюз» Джорджа Гершвіна, який, до речі, походив з єврейських емігрантів з України й неодноразово використовував у своїх творах українські народні мелодії. Гра молодого подружжя піаністів, здебільшого, в чотири руки, відзначалася високою технічною майстерністю, витонченим естетичним виконанням і вишуканою експресивністю, що давало можливість глибше зрозуміти і відчути виконані твори.

Мистецьку частину програми також збагатила перлина філадельфійської громади – чоловічий хор «Прометей» під диригуванням Романа Кучарського і під акомпанемент на фортепіано Ірени Пелех-Зварич. Хор виступив на святі з піснями «Ой, чого ти дубе» (слова С. Черкасенка, музика К. Стеценка) і «Грай, бандуро, грай!» (слова П. Воронька, муз. невідомого автора), а на завершення свята виконав молитву за Україну «Боже великий єдиний». До співу долучилися всі присутні, благаючи Господа завжди тримати нещасний наш народ під своєю опікою. Тут варто згадати, що в час переселення з Німеччини ЗУАДК старався перевезти до Америки цілим складом кілька мистецьких колективів, які утворилися в таборах Ді-Пі. Серед них був, між іншим, театр славетного Володимира Блавацького, який ще довго після свого переїзду до Філадельфії продовжував ставити вистави високомайстерного виконання.

Методій Борецький нагороджений за його понад 50-річну діяльність при ЗУАДК-у, членство і працю в Раді директорів і Екзекутиві ЗУАДК-у, а особливо – за 14-річне головування в Імміграційному бюро і проведення 30 курсів громадянства	Ред. Осип Рожка ділиться декотрими цікавинками ювілейної книги 75-річної історії ЗУАДК-у	Єпископ УКЦ Андрій Рабій відправив завершальну молитву

Відзначеними на святі були інж. Методій Борецький, котрий понад 50 років є членом Ради директорів і Екзекутиви ЗУАДК-у та з 2004 р. провадив Імміграційним бюро до 2018 р., і п. Люба Сілецька, котра понад 40 років є членом Ради директорів і Екзекутиви ЗУАДК-у та провадила Допомоговою комісією з 2000 р. до 2017 р., а далі є її дорадчим членом. Спеціальна подяка належить святковому комітетові, передусім, його співголовам п. Христі Харині-Сеник та п. Мирославі Мазурок-Гил.

Задля того, щоб не пропала пам’ять про активну благодійну діяльність ЗУАДК-у та, взагалі, українців Америки, готується ювілейна книга. В ній будуть ширше задокументовані поодинокі заходи, акції та проєкти, втілені впродовж останніх 75 років. Матеріал для книги, що матиме назву «Співзвучні акорди тепла», вже тривалий час підшукує і збирає мґр. Осип Рожка. Він і пише своєрідну літописну історію заслуженого ювілянта – ЗУАДК-у. На цьому вечорі мґр. Рожка поділився деякими цікавинками, які познаходив по різних архівах під час своїх досліджень.

Відзначення ювілею ЗУДАК-у вже відійшло в історію, але попереду багато кропіткої праці на ниві гуманітарної допомоги.

Лишається побажати всім керівникам, працівникам і помічникам-добровольцям ЗУАДК-у наснаги й витривалости для продовження в майбутньому цієї важливої діяльності.

Фотографії

Стефана Фартушка