rss
07/03/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді

Пишу зараз саме в останній четвер місяця листопада, традиційний у США День Подяки ще з часів одних з перших поселенців Америки, «пілігримів», котрі поселилися у північно-східній частині теперішньої Америки.

Втікали вони від релігійного переслідування. Дякували вони Господу Богу за те, зокрема, що на новій землі могли вільно сповідувати свою віру, а також за буденні достатки проживання на новому поселенні. Запросили на цю трапезу і своїх нових друзів – індіанців, аборигенів американської землі.

Таке свято вшановується при такій самій назві також у Канаді, тільки канадійці відзначають День Подяки на початку жовтня щороку.

Це свято, на мою думку, мабуть найменш заплямоване з усіх державних свят у США, хоча тут останнім часом наявні і комерційні інтереси. Але, бодай, на один день можна сконцентрувати увагу над чомусь доброму та дякувати Всевишньому, а також – друзям і знайомим за все, що маємо, цінуємо, любимо.

Ми, українці, незважаючи на політичні та економічні негаразди на рідних землях, також маємо доволі багато такого, за що ми повинні бути вдячними. Як, мабуть, усі люди зі своїми слабкостями та схильністю нарікати і бідкатися, у нас, мабуть, багато проблем, як і в інших, а може, і більше, ніж в американців. Одначе, про це можна говорити цілий рік. У День Подяки є нагода тішитися та дякувати.

Ось тільки декілька причин загального характеру, щоб бути вдячними.

Ми маємо свою державу, яку навіть тридцять років тому ми собі не уявляли, і за яку тільки найбільш одержимі з нас змагалися і надіялись у більш-менш реальному контексті. Годі тут вичислити всі мінуси сьогоднішньої України. Треба встановити, по-перше, що з усіх республік колишнього СРСР, крім прибалтійських, наша Україна найбільш демократична і вільна держава.

Демократична, бо тут відбуваються, згідно з Конституцією, чесні, прозорі вибори, подібно до найдемократичніших країн світу, вже доволі давно. Демократична тому, що в Україні спрацьовує громадянське суспільство як третій вектор впливу на владу та бізнес тією мірою, що це суспільство, хоча і не повністю розвинуте, перекинуло одні фальшиві вибори, а в іншому випадку усунуло обраного у псевдодемократичний спосіб свого президента за надуживання владою. Преса, тобто засоби масової інформації, як четверта гілка влади, теж досить вільна та настирлива, хоча вона, значною мірою, залежна від олігархічного власника.

 Title
 Дж. Л. Ферріс. «Перший День подяки. 1621 рік».
Приблизно 1912—1915. Полотно, олія.
Приватна колекція

Свободи в Україні теж захищені, зокрема, людські права свободи слова, совісті від злиднів чи від страху за вказівками Атлантичної Хартії та більш поширеного списку за Універсальною Декларацією Організацій Об’єднаних Націй. Правда, деякі громадянські права, такі, як право на освіту чи медичне забезпечення, що часто порівнюються з людськими правами, поки що далеко не вдосконалене, і причина цьому – корупція. Свобода від злиднів не абсолютна, а походить від надання кожній особі нагоди на заробіток узалежнена від здібностей і освіти та узалежнена від довкілля. Це включає також і право на трудову еміграцію. Страх – це поняття інколи географічне, а то і психологічне. Коли людини живе на окупованих територіях, де українська влада не впливає, цей страх значно більший, для прикладу, на українській території Криму чи Донбасу. Страх приходить не від української влади, а від окупанта.

Україна поважно крокує в Європу, процес, що почався, до речі, ще за княжих часів, за князя Данила Галицького, котрий прийняв корону від Папи Римського для захисту Європи від азійських орд, продовжувався за козацьких часів шляхом Берестейської унії, коли Москва проголосила себе третім Римом і осідком православ’я, а Польща – себе – виразником католицизму на Сході. Тоді було багато сусідніх ворогів. Сьогодні єдиний ворог – це Москва.

Ми повинні бути вдячними також, що сьогодні, може і внаслідок війни і нашої окупації, здебільшого, весь світ, окрім авторитарного чи під впливом чи тиском Кремля, обізнаний з українськими проблемами та виказує більшу чи меншу симпатію до України та її народу. Іронією долі можна вважати те, що навіть колишні неприятелі України сьогодні зрозуміли, що таке Москва, та стали на бік переслідуваного чи жертви поновного імперіалізму.

Підбивши підсумки наших благ і здобутків, ми, одначе, не сміємо просто задовольнятися. Ми вдячні, але маємо право, а то й обов’язок, сподіватися ще кращого. Тому, дякуючи Господу, ми просимо і зобов’язуємось працювати на нові блага і це вже наступного дня. Одначе, є велика користь – зрозуміти ціну своїх благ та щиро дякувати за них. Народ, який цінує свої блага, не віддаватиме їх легкою працею. Це хіба урок для президента Зеленського також. Капітуляції – ні!

Соборна панахида за жертвами Голодомору-33

Введення в храм Пресвятої Богородиці

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com