Цей празник має один день передсвяття і чотири – посвяття. Тобто, цю величну подію святкуємо шість днів. У богослужбових текстах в ці дні, власне, і прославляється вхід Богородиці в Єрусалимський храм.

Ця подія не описана в Євангеліях, але приходить до нас із Церковної історії та традиції Церкви перших віків християнства. У святій Літургії в цей день – свято Введення в храм Пресвятої Богородиці – читається уривок з Євангелія про відвідини Ісусом сестер Марти та Марії.

Неймовірно вражаючими є слова жінки з народу, яка мовила до Ісуса: «Щасливе лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе годували». Напевно, так сказали б усі матері та й усі люди світу. Та абсолютна Божа правда і справедливість без найменшої тіні лицемірства, незважаючи ні на що – ні на родинні зв’язки чи щось інше – устами Спасителя промовила: «Справді ж, блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають». З цього приводу виникає закономірне запитання: «А хто більше, ніж Пресвята Богородиця, слухав Боже Слово і, щонайважливіше, зберігав Його, тобто, тримав Його у своєму серці і керувався Ним у всіх своїх думках, словах і вчинках?» Без жодного сумніву – ніхто! Та надзвичайно важливим для всіх християн є наступне: чи не всі ми міряємо наші взаємовідносини з нашими ближніми, нехай і нашими, але показовими на людях, добротою, співчуттям і милосердям та одночасно й особистою вигодою і користолюбством задля похвали?! Нам подякують, нас похвалять, нас піднесуть… Хіба це не гординя?! На сьогодні, правду кажучи, навіть і священнослужителям, зокрема, найвищих чинів, варто задуматися над своїм внутрішнім станом, над чистотою і щирістю своїх помислів чи їх відсутністю. Бо, на превеликий жаль, у стосунках і поміж нами, як, зрештою, і поміж вірянами, немає щирості, відкритості, чесності, справедливості, панує дух зверхності, зарозумілості, зухвальства, приниження й особливо – облесливості (підлещення, підлабузництва). Представники вищих чинів люблять і особливо цінують, коли перед ними принижуються і плазують. Але ж цим самим вони провокують і спонукають на важкий гріх. А облесливці і підлабузники цим користають задля своїх корисливих, кар’єрних та інших вигод, але в цьому немає ні Христа, ні Його спасенної науки, а навпаки – тут панує дух лукавого. Зрештою, облесливість – це і є гріх диявола, завдяки якому він спокусив на гріх боговідступництва Єву, а через неї – й Адама. Святі Отці і великі вчителі Церкви називали облесливців найпідступнішими, найбільшими і найнебезпечнішими ворогами людини. Вони завжди готові обманути, сфальшувати, зрадити і вчинити нечесно стосовно свого ближнього.

Пресвята Богородиця не чекала, не потребувала, і, без жодного сумніву, не дозволила б, щоби перед нею хтось плазував тільки за те, що Вона народила Сина Божого. Сповнена милосердя і любові до всіх, Вона першою виказувала ці чесноти у ставленні до свого ближнього і цим самим подала всім нам приклад цих спасенних чеснот для наслідування.

Пресвята Богородице, молися за нас!