Напередодні я проїжджав повз київський ресторан «Маріо». Фасадом він виходить на вулицю Л. Толстого, а «спиною» спирається на університетський ботанічний сад.
Вікна ресторану були темними, хоча починався якраз своєрідний час пік для ресторанів – було близько 19 години. Адже, зазвичай, у цей час «Маріо» сяє вогнями і до його парадного входу парами і компаніями входять веселі відвідувачі в передчутті смачної вечері і гарного вечора.
Очевидно було, що ресторану не до свята. Будівля нагадувала людину в жалобі, з прикритими очима-вікнами і чорною хуткою, накинутою на голову.
І це не дивно – адже в глибокій жалобі перебував господар ресторану і вся його сім’я. Вони готувалися до поховання трирічного сина, якого напередодні, біля цього ж ресторану, застрелили тоді ще невідомі особи.
Про це відомо поки що наступне.
Власник ресторану разом зі своїми рідними повечеряли в своєму «Маріо» і уже від’їздили додому на елітному автомобілі Range Rove. Сіли в машину, не встигли доїхати до світлофора, як пролунав постріл.
Стріляли в лобове скло – очевидно цілили в господаря. Однак, сталася трагічна випадковість – стрілець схибив, і куля уразила трирічного сина господаря.
Спочатку пролунав страшний крик дружини, яка сиділа поряд зі сином. А потім уже і чоловік з відчайдушним криком вискочив з машини (деякі журналісти вказують, що з пораненим сином на руках) і став кликати на допомогу.
Стрілець вдруге не вистрілив, і чоловік залишився живим. А ось малюк помер, хоча «швидка допомога» і прибула на місце злочину.
Хто ж був живою мішенню стрільця? В кого стріляли?
А стріляли в земляка Віктора Януковича – вихідця з Донеччини В’ячеслава Соболєва, який народився в рідному місті експрезидента – Єнакієве.
Він позиціонується як підприємець і кандидат економічних наук, є наразі депутатом Київської обласної ради. Там він входить до фракції «Солідарність» (політсила п’ятого президента Петра Порошенка), також є членом комісії з питань бюджету та фінансів.
Біографія В. Соболєва з першого погляду суперечлива. Де він тільки не балотувався і не працював!
Був міським депутатом у Донецьку, де згодом посів крісло заступника міського голови. Працював у системі «Нафтогазу» і за часів президента В. Ющенка обіймав посади заступника голови правління, а пізніше – і голови правління НАК «Нафтогаз України» у 2010-2011 рр.
Коли ж його земляк В. Янукович став президентом України, В. Соболєв, хоча й не одразу, посаду втратив – і це в той час, коли В. Янукович своїм землякам достатньо щедро роздавав так звані «хлібні» місця.
Достатньо згадати Юру Єнакієвського чи макеєвського бандюка, так званого «Васю Біту», котрого новий президент зробив прем’єром Криму.
Однак, у даному випадку В. Соболєв в команду В. Януковича не вписався.
Опісля відставки В. Соболєв зайнявся викладацькою діяльністю.
Проте згодом знову випірнув у бізнесі. Ось що пишуть про це ЗМІ: «З ім’ям Соболєва пов’язують мережу супермаркетів «Обжора» – він є її засновником».
Цікаво, що «Обжора» досі працює на окупованому Донбасі. Хоча сам політик стверджує, що ці магазини йому не належать і він їх продав ще у 2007 році, оскільки вони стали банкрутами.
Видання «Первомайские новости» пише, що у фейковій «ДНР» супермаркети «Обжора» досі асоціюються зі Соболєвим. І у цих магазинах торгують усім, що тільки можна провезти на непідконтрольну Україні територію контрабандним шляхом, не сплачуючи в Україні податки та ділячись з бойовиками прибутком.
Також журналісти переконують, що Соболєв знає особисто людей, які нині «тримають» Донецьк».
Виходячи з цих біографічних відомостей, можна обережно передбачити, що одним з мотивів замаху могли бути бізнесові «розбірки», ймовірне порушення цим бізнесменом якихось розрахунків, можливе невідпрацювання цим депутатом якихось обіцянок, тим більше, якщо за це вже було кимось заплачено.
Могла бути також і спроба усунути конкурента, насамперед, з огляду на те, що мережа «Обжора» захопила помітну частку ринку, зокрема, і в торговельному сегменті окупованих районів ОРДЛО.
Коли ж затримали двох підозрюваних у вчиненні замаху, з’явилася й інша версія.
А затримали двох колишніх учасників АТО, куди вони пішли добровольцями.
Ось що повідомляється по гарячих слідах після затримання: «Снайпер Андрій Лаврега – уродженець Черкас, пішов воювати у 18, хоча на тренуваннях батальйону був із 17 років.
«Лаврега «Тихий» – він рвався, він ні дня на базі тиловій не хотів сидіти. Сміливий, цілеспрямований, швидко вчиться, один із найкращих снайперів», – розповідає про підопічного заступник командира «Української добровольчої армії» Андрій Гергерт із позивним «Червень». За це Лаврега отримав численні нагороди й орден «За мужність» 3 ступеня з рук президента Порошенка.
Олексій Семенов, другий затриманий, – уродженець Одещини, 18-річний, служив у тому ж батальйоні «Аратта» «Української добровольчої армії», що і снайпер Лаврега. Пів року тому хлопці демобілізувалися».
Поліція каже – поки що провини ці обидва не визнали.
Якщо ця версія буде розслідуватися надалі, можливо виникнення, принаймні, двох мотивів, які стоять за пострілом.
Першим може бути політико-психологічний мотив – замах як помста «сєпару», яким дехто вважає В. Соболєва, підозрюючи, що В. Соболєв може фінансувати бойовиків через свою торговельну мережу.
Другим може бути корисливий мотив – кілерське замовлення за гроші.
Отже, за цим пострілом може бути, мінімум, три-чотири мотиви, кожен з яких, сподіваємось, буде розслідуваним, підтвердженим чи відхиленим.
Але який би мотив та злочинний задум не стояв за пострілами, фактом є одне – безневинно постраждала і загинула дитина, трирічний хлопчик Олександр Соболєв.
Його хрещена мати, відома співачка Ірина Білик, написала: «Не можу сидіти і вдавати, що нічого не сталося… Вбито маленьку дитинку, чудового малюка, хрещеною якого я є…»
Усі варіанти, які я тут розглянув, на жаль, можливі, достатньо типові, і є небезпека, що з чимось подібним у тому чи іншому варіанті ми ще можемо мати справу.
Багато залежить від того, хто, все-таки, стріляв. Сподіваюся, це з’ясують об’єктивно.