9 вересня 2019 року в Україні мали би бути пишні і урочисті святкування. З телеекранів мали би не вилазити моторні парубки з чубом і давньогрецьким акцентом, Москаль-чарівник мав би озвучувати Марії Захаровій «французьке слово по-турецьки», Наталка Полтавка страждала би за коханим і перемовлялася з Горпиною Терпилихою.
Привід для появи у публічному просторі цих персонажів був неабиякий:
250 років з Дня народження Вергілія української літератури – Івана Котляревського!
Але, на жаль, нічого цього не було.
Окремі громадські організації бурхливо відзначали свято – однак у загальноукраїнський медійний простір ці святкування не потрапили.
Хоча навіть 50 років тому ювілей Котляревського відзначали доволі бурхливо.
Це при тому, що саме Котляревський створив нашу найпотужнішу зброю у війні культур, котра дозволила нам понад 200 років витримувати тиск імперської культури.
Ми усвідомлюємо себе українцями саме завдяки Котляревському і його слову.
Саме воно вберегло нас від остаточної асиміляції і злиття з російським світом.
Колись Тарас Шевченко писав про нього:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Ми – не забули.
Тож ми виправляємо помилку, котрої припустився український медійний світ.
Люди живуть.
Сонце сяє.
Най панує Котляревський! : )
Запрошуємо до читання!