rss
12/10/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#365

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Довести російську агресію в суді За якими справами Україна судиться з Росією в міжнародних інстанціях

На шостий рік російської агресії в судових органах розглядається багато важливих для України позовів проти РФ. Вони стосуються систематичних порушень прав українських громадян у Криму та на Донбасі, фінансування Росією тероризму, її незаконних дій в акваторіях морів, торговельних суперечок і воєнних злочинів.

Міжнародний суд ООН

Україна звернулася в Міжнародний суд ООН з вимогою притягти Росію до відповідальності за двома конвенціями: про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Перший документ стосується дій Росії на Донбасі. За повідомленням Міністерства закордонних справ, Україна заявляє, що РФ порушила цю конвенцію, надаючи зброю та іншу допомогу незаконним збройним формуванням, які вчиняли теракти на українській території. Сюди входить збиття літака рейсу MH17, обстріли Маріуполя та Краматорська, знищення автобуса з цивільними під Волновахою, теракт під час Маршу єдності в Харкові.

Друга конвенція стосується порушень прав етнічних українців та кримських татар в окупованому Криму, які виявляються в забороні діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, зникненнях та затриманнях активістів, тиску на ЗМІ та обмеженні доступу до освіти українською і кримськотатарською мовами.

19 квітня суд застосував тимчасові заходи й зобов’язав РФ, зокрема, утримуватися від нових порушень прав кримських татар, припинити утиски Меджлісу, забезпечити доступ до освіти українською мовою.

Стосовно обох конвенцій суд наказав сторонам утримуватися від дій, які могли б погіршити ситуацію.

Європейський суд з прав людини

У Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) є кілька справ за позовами України проти Росії. Вони стосуються порушення прав людини в Криму, на Донбасі, вивезення з окупованого Донбасу українських сиріт, утримання політв’язнів та захоплення 24 українських моряків.

13 березня 2014 року Україна подала в ЄСПЛ заяву про те, що з 27 лютого 2014-го Росія контролює Автономну Республіку Крим, яка є частиною України. Пізніше була подана заява про контроль Росії над сепаратистами та збройними групами на Донбасі. РФ звинувачується в порушенні Конвенції про захист прав людини на цих територіях. Ідеться про право на повагу до приватного життя, свободу релігії, зібрань, вираження поглядів, заборону дискримінації, захист власності та свободу пересування. Україна заявила, що через дії Росії в Криму та на Донбасі були вбиті українські військові та цивільні, відбувалися катування, незаконне позбавлення волі, кримські татари зазнали жорстокого поводження через етнічне походження.

Крім того, Україна поскаржилася на викрадення трьох груп дітей на Донбасі та вивезення їх до РФ у червні-серпні 2014 року. Один з випадків трапився 12 червня 2014-го. Зі Сніжного до Дніпропетровської області на оздоровлення виїхало 25 вихованців місцевого дитячого будинку, на виїзді з міста бойовики «ДНР» захопили автобус. Пізніше його знайшли в Донецьку, Ростовської області РФ. У результаті – всі діти повернулися до України, проте скарга про порушення їхніх прав залишається в ЄСПЛ.

У серпні 2018-го Україна подала заяву в ЄСПЛ щодо українських політв’язнів. За словами уповноваженого в справах ЄСПЛ Івана Ліщини, йдеться про порушення статей конвенції про заборону катувань, особисту свободу, справедливий суд тощо. Нині, за даними ініціативи Let My People Go, Росія утримує 86 українських політв’язнів.

7 січня Україна подала до ЄСПЛ заяву проти РФ з вимогою визнати незаконним арешт 24 українських моряків, яких 25 листопада 2018 року захопила Росія в районі Керченської протоки. І хоч у вересні моряки повернулися додому разом з 11 політв’язнями в результаті переговорів, ЄСПЛ і надалі розглядатиме заяву України.

Арбітраж ЗА КОНВЕНЦІЄЮ з морського права

14 вересня 2016-го Україна ініціювала арбітражне провадження проти РФ відповідно до Конвенції ООН з морського права для захисту своїх прав в акваторіях Чорного й Азовського морів та Керченській протоці. Український уряд заявив, що Росія як держава-агресор порушила права України на природні ресурси континентального шельфу Криму й робить це далі.

«За відкритими даними, арбітраж стосується незаконного видобутку копалин з континентального шельфу, моментів, пов’язаних з будівництвом Керченського мосту, судноплавством, рибальством тощо. Конвенція має 200 сторінок, там дуже багато всього, про біорізноманітність, права прибережних держав, вільний морський прохід, судноплавство, торгівлю тощо», – пояснює юрист Регіонального центру прав людини Віталій Набухотний. За повідомленням на сайті МЗС, спір стосується «крадіжок Росією вуглеводневих ресурсів та надр на мільярди доларів, узурпації нею прав регулювати рибальство, що позначилося на сотнях кустарних і промислових риболовних підприємств, і її втручання в транзит через міжнародну протоку, яку щороку відвідують майже 20 тис. суден».

Україна просить арбітражний трибунал зобов’язати РФ припинити протиправні дії в акваторіях і відшкодувати збитки. Арбітражний розгляд відбувається у Постійній палаті третейського суду в Гаазі. Нині справа перебуває на етапі обміну письмовими меморандумами.

Міжнародний трибунал ООН з морського права

16 квітня 2019 року Україна звернулася до Міжнародного трибуналу ООН з морського права з метою звільнення 24 моряків і трьох суден, захоплених Росією за п’ять місяців до того. Українська сторона тоді заявила, що, відповідно до Конвенції ООН з морського права, військово-морські судна та їхній персонал мають імунітет, й інші держави не можуть їх арештовувати та судити. МЗС повідомляло, що захоплених українських військових допитували та відправляли на примусові психіатричні обстеження. 25 травня трибунал оголосив про застосування тимчасових заходів і зобов’язав РФ звільнити моряків та судна. Росії дали місяць на виконання цього рішення, але вона його проігнорувала.

Військовослужбовців, як було згадано, відпустили згодом у межах інших домовленостей, а рішення трибуналу формально лишилося невиконаним. Моряки повернулися, але українські судна – досі в Росії, тому справа залишається актуальною.

Міжнародний кримінальний суд

Міжнародний кримінальний суд (МКС) не розглядає міждержавні позови, його компетенція – індивідуальна кримінальна відповідальність за злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид та агресію. Та оскільки такі злочини відбувалися і відбуваються на території України через напад Росії, то їх варто розглянути в цьому переліку.

МКС діє на підставі Римського статуту, який Україна підписала 2000 року, проте досі не ратифікувала. 16 квітня 2014-го та 8 вересня 2015-го МЗС передало в МКС дві декларації про визнання юрисдикції суду на території України. Правозахисники почали передавати в МКС документи щодо злочинів, які відбулися під час Революції гідності, а також в Криму й на Донбасі. За словами Набухотного, у справі Майдану перспективи майже немає, оскільки в суду недостатньо доказів. Документи про порушення під час окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі Україна досі надсилає в суд, це роблять як громадські організації, так і правоохоронні органи. У 2016-18 роках офіс прокурора МКС зазначав, що паралельно з неміжнародним збройним конфліктом на Сході України відбувається міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ. Відповідно до позиції суду, територія Криму є окупованою, що так само прирівнюється до міжнародного збройного конфлікту.

Попереднє скликання парламенту не наважилося ратифікувати Римський статут, керуючись міфами про загрози для українських військових, хоч фахова спільнота наголошує: МКС, за загальним правилом, притягує до відповідальності лише вище командування за найтяжчі злочини.

«Пора переставати вірити в казки, що МКС одразу почне судити українських військових. По-перше, це – першочерговий обов’язок України – судити осіб за воєнні злочини чи злочини проти людяності, скоєні на її території. По-друге, МКС вже має юрисдикцію стосовно міжнародних злочинів на території України, проте важко уявити, що він буде витрачати мільйони на кримінальні процеси, якщо підозрювана особа не має високого рангу. Політика суду полягає в тому, аби показати усьому світові, що навіть якщо ти – умовний президент чи генерал армії, то теж можеш бути притягнений до відповідальності. Ба більше, МКС є сьогодні єдиним міжнародним судом, якому компетенція дозволяє порушувати питання кримінальної відповідальності високопосадовців, які користуються імунітетами в національних судах іноземних держав (зокрема, високопосадовців РФ за діяння на території України з початку конфлікту)», – пояснює Набухотний.

Нова влада налаштована щодо ратифікації рішучіше, хоч поки що тільки на рівні заяв і декларацій. Формально ратифікація не має вплинути на розслідування, адже МКС уже займається справами України, але ми за це не платимо, на відміну від держав-учасниць. «Здоровий глузд підказує, що повноцінне членство, яке передбачає, зокрема, фінансові внески від держави, може прискорити цей процес. Логічно, що пріоритет прокурора – займатися державами, які є учасниками Римського статуту, бо вони роблять внески та беруть активну участь у житті суду. Ми розуміємо, що якби Україна стала учасницею, то вони б дивилися на нас як на рівного гравця. Я вважаю, що сам факт того, що МКС почав займатися ситуацією в Україні – це його добра воля», – зазначає юрист.

Нині триває стадія попереднього вивчення: офіс прокурора МКС аналізує матеріали щодо української справи. Якщо з’ясується, що є ймовірність міжнародних злочинів, офіс відкриє власне розслідування.

Світова організація торгівлі

У Світовій організації торгівлі (СОТ) Україна програла Росії три великі справи. У травні 2015 року РФ ініціювала спір через українське антидемпінгове мито на російську аміачну селітру. У 2018-му арбітраж СОТ ухвалив рішення на користь Росії, заявивши, що антидемпінгові заходи були впроваджені з порушеннями. Україна подала апеляцію, проте безуспішно.

Також у жовтні 2015 року Україна звернулася до СОТ через відмову РФ сертифікувати українську залізничну продукцію. За даними уряду, ці обмеження зумовили зменшення експорту української продукції до Росії в понад 20 разів. 30 липня 2018-го СОТ дійшла висновку, що Україна не довела систематичні обмеження імпорту з боку РФ, і відхилила вимоги.

Крім того, у 2016 році Росія заборонила транзит української продукції своєю територією до країн Азії. Україна оскаржила такі дії РФ, оскільки правила СОТ забороняють дискримінацію транзиту товарів держав-членів організації. Москва заявила, що таким чином захищає свою національну безпеку, оскільки в Україні – війна. У 2019-му СОТ стала на бік РФ і не визнала порушенням обмеження транзиту, що призвело до падіння українського експорту на азійські ринки. Своєю чергою, 19 травня 2017 року Росія надіслала в СОТ запит на консультації через українські торговельні санкції щодо російських товарів. Цю справу вже називають «дзеркальною», адже, якщо РФ наполягатиме на подальшому розгляді, аргументом України стане національна безпека, і Росія програє суперечку так, як виграла іншу, щодо транзиту української продукції.

Автор: Ганна Чабарай

Джерело: «Тиждень»
(https://tyzhden.ua/Politics/237167), матеріал друкованого
видання, № 44 (624)

Кораблі й рідна земля: як би то втримати і те, й інше

Сергій Корсунський, директор Дипломатичної академії, надзвичайний та повноважний посол: «Нормандський формат усім набрид, але іншого, кращого – у нас нема»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com