Футбол
За київське «Динамо» Сергій Балтача відіграв 12 сезонів. Далі був переїзд до Великої Британії. Після завершення ігрової кар’єри Сергій залишився на Туманному Альбіоні й зараз працює тренером у клубній структурі лондонського «Чарльтона». У відвертій розмові 61-річний тренер розповів про свою першу зарплатню в Англії, теперішню роботу та бізнес-проєкт у сфері футболу.
– Сергію, у вас була ідея відкрити в Лондоні академію імені Валерія Лобановського. На якому етапі перебуваєте в реалізації цього проєкту?
– Триває пошук інвестора. Вважаю, що це – цікава бізнес-ідея. Мінімальні вкладення – від 10 мільйонів фунтів. Купується земля, будується готель. Фактично невеликий спорткомплекс. З футбольними полями. В ідеалі – з басейном. Вартість проєкту варіюється – залежно від місця розташування і архітектурного проєкту. Може коштувати і 30 мільйонів фунтів.
– Прораховували, через скільки окупиться інвестиція?
– Так. Там є кілька можливостей для монетизації. По-перше, вартість землі й нерухомості в Лондоні щорічно зростає. Тобто, вже через два-три роки проєкт буде коштувати більше. Довготермінова інвестиція – вирощування і продаж гравців. За час моєї роботи в структурі клубу «Чарльтон» продав гравців більше, ніж на 150 мільйонів фунтів. Серед них є й мої вихованці. Це – серйозний бізнес.
– Але для цього інвесторам доведеться набратися терпіння, адже на підготовку футболіста потрібно витратити до 8-10 років.
– Плануємо набирати дітей віком від 5 років. Природно, через рік, у 6 років, дитина не стане професійним футболістом, за яку заплатять мільйони. Але батьки будуть оплачувати її заняття. А у вільний від тренувань час можна здавати поля в оренду. Також можна організовувати збори в Лондоні для іноземних юнацьких чи дорослих команд, організовувати турніри. Це теж буде приносити стабільний дохід.
– Цей сегмент ринку в Англії не заповнений?
– У британських клубних футбольних академіях діти тренуються по 6 годин на тиждень. Немає тієї системи, яка була у мене в харківському спортінтернаті. У нас було по два тренування в день – вранці й увечері. Займалися 20 годин в тиждень. 1000 годин на рік. Цикл – 10 000 годин. Після його проходження це вже навчені футболісти. У Лондоні проживають понад 10 мільйонів людей. Сюди приїжджають емігранти з усього світу. Є всі можливості набрати талановитих дітей. Розвивати, доводити до того рівня, коли вони стануть цікавими професійним клубам.
– Як це робити, ви знаєте на прикладі «Чарльтона». Яка зараз ваша зона відповідальності в клубній структурі?
– Треную команду U-19. Хлопцям – по 17-18 років. Кожного сезону змінюється ледь не половина складу. За останні чотири роки ми тричі вигравали чемпіонат Англії в своїй віковій категорії. Багато з хлопців, які грали в моїй команді, зараз виступають за клуби прем’єр-ліги. Адемолу Лукман в 2017 році перейшов в «Евертон», в складі збірної Англії U-20 став чемпіоном світу. А його партнером по збірній був Езрі Конса, його минулого року придбав «Брентфорд». Хлопці після перемоги в чемпіонаті світу U-20 надіслали мені фото, подякували за допомогу. Написали: «Ми виграли той же турнір, що й ти, тільки 40 років по тому».
Тоді, до речі, в заявці збірної СРСР було 9 українців. П’ятеро вийшли з харківського спортінтернату. Ми з Безсоновим і Сивухою на той час уже виступали за «Динамо». Каплун з’явився в Києві через рік, а на момент проведення турніру Віктор з Валентином Крячком грали за «Металіст». Це – показник роботи тренерів харківського спортінтернату.
– А який показник вашої роботи? Кого, крім Лукмана і Конса, підготували в «Чарльтоні»?
– Джо Гомес зараз виступає за «Ліверпуль» і національну збірну Англії. У 2014 році, коли ще виступав за Чарльтон, виграв чемпіонат Європи U-17. Зараз його трансферна вартість оцінюється в 35 мільйонів євро. Джо Шелві виступає за «Ньюкасл», його трансфер оцінюється в 15 мільйонів євро.
– У 2001 році вашим сином Сергієм цікавився лондонський «Арсенал». Чому не склалося з його трансфером у столицю Великої Британії?
– У Сергія був контракт із шотландським «Сент-Мірреном». На той момент він вважався перспективним гравцем, викликався до молодіжної збірної Шотландії. Спочатку сином зацікавився «Саутгемптон». Потім – «Арсенал». Йшли обговорення. Шотландці виставили за його трансфер мільйон фунтів. Каноніри за такі гроші молодих гравців не купували. У Арсена Венгера була своя система і філософія. Брали молодих гравців і виводили їх на новий рівень. Не платили за молодих гравців більше, ніж 500 тисяч фунтів. Це – не той клуб, який брав грошима. І зарплати в «Арсеналі» були меншими, ніж у «Манчестер Юнайтед» або «Тоттенгемі».
– Чим зараз займається Сергій?
– Працює в банківському секторі в Глазго. З футболом закінчив у 26 років – пошкодив спину.
– Ви провели в «Динамо» 12 сезонів, зіграли 245 матчів. Фінал Кубка Кубків-1986 викликає у вас неоднозначні почуття? Через травми в цьому матчі пропустили чемпіонат світу.
– Я свідомо йшов на цей ризик. У чемпіонаті країни під час матчу зі «Спартаком» почав турбувати ахілл. Пішло загострення. Обговорювали цей момент із Валерієм Васильовичем і лікарем. Лобановський не наполягав, щоб я виходив на поле. Дав мені день відпочинку, сказав лікареві, що рішення – за мною. Я не тренувався перед грою. Вранці вирішив, що вийду на поле. Про це рішення не шкодую.
Пощастило, що після такої важкої травми взагалі повернувся у великий футбол. Травмувався. Сухожилля було роздроблене. Відрізали шматок нижнього м’яза й прикріпили замість сухожилля. Вперше в історії робили цю операцію. Вийшло вдало – через три місяці вже вийшов на поле в матчі з шотландським «Селтіком».
– Лобановський просив скласти свою версію складу перед матчем уже після того, коли стали капітаном команди?
– Капітаном я став у 1985 році. Ми тоді виграли Кубок країни. Капітана в «Динамо» обирав не тренер – він обирався таємним голосуванням команди. А з приводу консультацій із гравцями, то у Лобановського давно була така традиція. У день гри викликав капітана і двох його асистентів – мене, Дем’яненка та Безсонова. Майже завжди наші думки з баченням Валерія Васильовича збігалися. Вже як тренер роблю те ж саме. Це просте дійство об’єднує колектив. Важливо мати зворотний зв’язок, знати думку лідерів команди.
– Коли в 1998 році Лобановський повернувся до Києва, зустрічалися з ним? Валерій Васильович не запрошував вас до свого тренерського штабу?
– Я прилітав до Києва тільки на матчі ветеранів. Обнімалися і цілувалися при зустрічі. Про запрошення в тренерський штаб «Динамо» не йшлося. Спілкувався з хлопцями, вони стверджували, що Лобановський став більш дипломатичним у стосунках із гравцями. Зрозумів, що потрібен трохи інший підхід до футболістів порівняно з радянськими часами. І що до 30-річного гравця потрібен інший підхід порівняно з 20-річним. Став більш західним тренером.
– Джордж Скенлан, який в «Іпсвічі» допомагав вам з адаптацією і перекладом англійською, стверджував, що ви перегнали у Велику Британію новеньку «Ладу». Як було насправді?
– «Совінтерспорт», який займався переходом радянських спортсменів, поставив таку умову. Мабуть, хотіли продавати більше машин цієї марки на Туманному Альбіоні. Фактично це була рекламна акція. Втім, нарікань «Лада» у мене не викликала – це був експортний варіант, два роки відкатав на ній в Англії, потім ще три роки – в Шотландії.
– «Іпсвіч» дійсно заплатив за ваш трансфер 500 тисяч фунтів стерлінгів?
– Мені в усіх деталях не розповідали, начебто, клуб повинен був віддавати ці гроші щомісячними перерахуваннями протягом тривалості всього контракту.
– Яка зарплата була у вас в «Іпсвічі»?
– 1000 фунтів на тиждень. 30 років тому в англійському футболі не було великих грошей. На той час це був непоганий варіант. Плюс – моїй родині безкоштовно надавали будинок.
– У 2008 році ви отримали тренерський про-диплом у Києві. Навчання в Україні – значно дешевше, ніж в Англії?
– Справа не в цьому. В Англії, якщо ти не працюєш у професійних клубах, потрібно стати в чергу на запис на тренерські курси. Там дуже багато бажаючих працювати тренерами. Потрібно було чекати. Я чекати не хотів. Звернувся в Шотландську футбольну асоціацію. Там була та ж система. У Києві чекати не довелося. Пройшов курси, отримав диплом, кожні три роки його продовжую.
Довідка
Сергій Павлович Балтача народився 17 лютого 1958 року, в Маріуполі (тоді Жданові).
Вихованець харківського спортінтернату (ХДВУФК-1). Перші тренери – Валерій Борисович Сидоров та Микола Михайлович Кольцов.
Виступав за команди: «Металіст» Харків (1976), «Динамо» Київ (1977-1988), «Іпсвіч Таун» Іпсвіч, Англія (1988-1990), «Сент-Джонсон» Перт, Шотландія (1990-93), «Колідоніен Тістл Інвернесс», Шотландія (1993-95).
Чемпіон СРСР (1980, 1981, 1985, 1986). Володар Кубка СРСР (1978, 1982, 1985, 1987). Володар Кубка володарів Кубків УЄФА (1986).
За збірну СРСР зіграв 45 матчів, забив 2 голи. За олімпійську збірну СРСР зіграв 2 матчі.
Віцечемпіон Європи (1988). Бронзовий призер Олімпіади-1980. Учасник чемпіонату світу-1982.
Чемпіон світу серед молодіжних команд (1977). Чемпіон Європи серед молодіжних команд (1980).
Тренерська кар’єра: граючий тренер у клубі «Колідоніен Тістл Інвернесс», Шотландія (1994-95). Асистент головного тренера в «ЦСКА-Борисфен» Київ, Україна (1995-1998). Асистент головного тренера в «Сент-Міррен», Шотландія (1998-99). Тренер в академії «Чарльтон» (2001-2008, 2012-2019).
Автор: Максим Розенко
Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-sports/2811961-sergij-baltaca-ekskapitan-kiivskogo-dinamo.html)