rss
12/12/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#365

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Аттіла був би радий: що чекати від зближення Угорщини та Туреччини

З вершини Пагорба троянд, що на правому березі Дунаю, відкривається чудовий вид на Будапешт. Туристи приходять сюди дедалі частіше, так само й турецькі паломники. 9 жовтня 2018 року на цьому пагорбі свої промови виголосили два політики на той час з уже сумнівною репутацією та авторитарним баченням.

Одним із них був угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан, іншим – турецький президент Реджеп Таїп Ердоган. Вони презентували відреставрований мавзолей турецького поета-дервіша Ґуль Баби. Той прийшов до Буди разом з османськими завойовниками у XVI сторіччі, де й помер. Місце вічного спочинку цього поета (пізніше його визнали святим), врешті, стало найпівнічнішим місцем паломництва мусульман, а після спільного відкриття цілком може стати символом нового політичного союзу між Угорщиною і Туреччиною.

У передвиборчій програмі керівної угорської партії «Фідес» ще 2010-го зазначалося, що країні потрібне «нове відкриття світової економіки, яке включатиме й східний напрямок». Відтоді стартує відлік посиленої угорсько-китайської та угорсько-російської економічної співпраці, а також налагодження відносин і пошук ринків у тюркських країнах.

Неотуранізм – історична концепція, яку на початку свого входження до парламенту активно поширювала нині друга за величиною політична сила в країні – праворадикальна партія «Йоббік». Згідно з цією ідеологією, угорці є культурно близькими з народами, що розмовляють мовами алтайської мовної сім’ї: турками, азербайджанцями, татарами, казахами та монголами. Саме тому «Йоббік» підтримує проведення курултаїв представниками тюркських народів в Угорщині та, на відміну від своїх колег з інших європейських праворадикальних партій, певний час була дуже прихильною до ісламу, щоправда, не того, який сповідують мігранти, ненависть до яких вона демонструє. У 2013 році лідер «Йоббіка» Ґабор Вона навіть заявив, що «іслам – це остання надія людства в тьмі глобалізму та лібералізму». Однак сьогодні партія дещо зменшила таку ідеологічну активність, перейшовши до тісніших економічних відносин з тюркськими країнами.

Саме під час саміту держав Тюркської ради (об’єднання країн, що розмовляють мовами однієї групи, до якого прагне вступити Угорщина, хоч угорська належить до фіно-угорської, а не тюркської групи) в Баку 15 жовтня міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто фактично підтримав вторгнення Туреччини до Сирії всупереч офіційній позиції Євросоюзу, який протистояв такому розвитку подій. У коментарі журналістам міністр пояснив своє рішення тим, що в турецькій кампанії в Сирії його цікавить тільки одне – національний інтерес, який полягає в подоланні міграції.

Понад те, як 9 жовтня повідомляло німецьке видання Spiegel, фактично через позицію Угорщини спільна заява ЄС щодо вторгнення Туреччини до Сирії вийшла «беззубою» і з’явилася значно пізніше, ніж мала бути опублікована. Міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн у коментарі Spiegel заявив: «Якщо країни ЄС не можуть видати спільно таку заяву, отже, їх не існує в міжнародних відносинах». Угорщина не вперше блокує рішення ЄС, коли воно стосується її відносин з авторитарною країною. Так, вона не раз блокувала заяви Євросоюзу, в яких критикувалося недотримання прав людини в Китаї. Останній вкладає чималі інвестиції в економіку Угорщини.

Економічна та політична співпраця Угорщини з Туреччиною значно активізувалася протягом останнього часу. 15 жовтня Віктор Орбан та Реджеп Таїп Ердоган зустрічалися на полях саміту держав Тюркської ради, а вже 7 листопада турецький лідер відвідає Будапешт для участі в турецько-угорському урядовому саміті.

Під час зустрічі у Баку Ердоган висловив подяку угорському прем’єру за підтримку на міжнародній арені. Слід зазначити, що Орбан декларував свою підтримку Туреччини й раніше. «Хоч би якими були антитурецькі заяви у важливих країнах ЄС, Угорщина ніколи не приєднається до них», – наполягав він під час відкриття турецько-угорського бізнес-саміту в Анкарі два роки тому. Продовжуючи пошуки економічних партнерів, незважаючи на етнічні рамки, Віктор Орбан став почесним гостем на відкритті фестивалю «Всесвітні ігри кочівників» у киргизькій Чолпон-Аті торік. Разом з фестивалем там відбувався саміт Ради співпраці тюркомовних країн, де угорський прем’єр заявив, що «угорці вважають себе пізніми нащадками Аттіли», а угорська є «родичкою тюркських мов». У своїй промові він був таким улесливим до господарів, що економічний і політичний розвиток тюркських країн назвав «фантастичним», а визнання угорців «східним народом» для нього як похвала. Під час промови він також зауважив, що угорський Ексімбанк відкрив кредитну лінію на $1,5 млрд, щоб розвивати економічну співпрацю з тюркськими країнами.

Попри позитивні тенденції впродовж останніх років рівень економічної співпраці Угорщини з Туреччиною все ще далеко не найвищий. Однак, у цій грі є ще третій гравець – Владімір Путін. На відміну від інших європейських столиць, Будапешт приймає російського лідера не вперше протягом п’яти років російсько-української війни. Так само, попри санкції ЄС, товарообмін між Угорщиною та Росією, за словами Орбана, у 2018-му зріс уперше з часу їхнього запровадження проти РФ.

30 жовтня, якраз посередині часового відрізка між двома зустрічами Віктора Орбана з Реджепом Ердоганом і за тиждень після своєї зустрічі з останнім, Владімір Путін відвідав Будапешт. Головна тема, яку російський лідер там обговорював, також мала, радше, тристоронній характер. Ідеться про газопровід «Турецький потік».

Проект «Турецький потік» з’явив­ся після того, коли Росія закрила проєкт «Південного потоку». Останній започаткували у 2007 році, щоб транспортувати російський газ по дну Чорного моря до Болгарії й далі – до Європи. Однак у квітні 2014-го, з початком його будівництва під Анапою в Росії, Європарламент ухвалив резолюцію, в якій рекомендував відмовитися від будівництва цього газопроводу через його невідповідність нормам ЄС. Тоді Болгарія, територією якої мало відбуватися транспортування газу, заявила про призупинення будівництва. Власне, у грудні 2014 року Владімір Путін офіційно оголосив про закриття проєкту й початок співпраці з Туреччиною для будівництва такого самого газопроводу. Нині Туреччина є найбільшим ринком для експорту газу з Росії після Німеччини, і через неї РФ планує транспортувати свій газ «Турецьким потоком» до Болгарії, Сербії, Угорщини та Словаччини.

Під час зустрічі в Будапешті угорський прем’єр заявив, що його країна прагне приєднатися до «Турецького потоку» якнайшвидше. Віктор Орбан та Владімір Путін на завершальній прес-конференції після зустрічі в Будапешті повідомили, що захист християн на Близькому Сході та питання міграції є ключовими у відносинах двох країн. Зокрема, за словами Орбана, Угорщина разом з Росією відбудовує церкви на Близькому Сході й відкриває фабрики, щоб гнані християни мали робочі місця й могли прогодувати себе та сім’ї. Цікаво, що разом із заявами на зустрічах Тюркської ради Віктор Орбан спрямовує кошти для будівництва церков російського патріархату в Угорщині, де ця конфесія має лише понад 2 тис. прихожан. Аналітики вважають, що таким чином він намагається здобути прихильність Владіміра Путіна. Останній зовсім не проти грати головну скрипку в цьому тріо.

7 листопада, коли Реджеп Таїп Ердоган приїде до Будапешта, Віктор Орбан буде не менш улесливим. Як повідомляють місцеві медіа, крім обговорень на рівні двох урядів у Будапешті планують відкрити приватну турецьку школу за фінансування близької до турецького уряду Turkish Maarif Foundation. Обидва лідери, очевидно, також говоритимуть про мігрантів і ситуацію в Сирії. Адже Орбан вважає, що Угорщина має розглядати турецьке вторгнення до Сирії як те, що в її інтересах, а саме стримування міграційної хвилі з Близького Сходу в Туреччині.

Зближення Угорщини з Туреччиною та Росією – на противагу західним блокам – це небезпека як для ЄС, так і для НАТО. Але з угорського боку це здається прагматичним розрахунком Будапешта.

Автор: Ольга Ворожбит

Джерело: «Український тиждень» (https://tyzhden.ua/World/237418), матеріал друкованого
видання № 45 (625)

Хто «самойбийці»?

Стратегія України: пропозиція «Голосу» і позиція влади

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com