10 листопада побувала на цікавому святі, яке влаштував 94-річний за віком Союз Українок Америки (СУА). Свято це – День cоюзянки.

Організував його один з підрозділів СУА – округа Нью-Йорка (голова – Лідія Слиж), що, своєю чергою, включає 7 відділів метрополії Нью-Йорка. Дійство відбулося в Українському Народному домі, що в Мангеттені – на Другій Авеню (ці подробиці – для читачів з України). Відзначали традиційний День cоюзянки. Традиційно – один з відділів відповідає за проведення такого щорічного свята. Цього разу це був добре мені знайомий 21-й відділ ім. Ліни Костенко – лауреат ІV Міжнародного конкурсу-2019 «Шевченко єднає народи», якому за дорученням оргкомітету конкурсу вручала лауреатські нагороди. Голова – Леся Шебець та й її союзянки – креативні, співучі, талановиті. І головне – надзвичайно імпонує їхня організаційна стратегія – курс на молодь! До слова, як і в Нью-Йоркській окрузі під головуванням Лідії Слиж, та ж сама стратегія.

Як на мене і моїх друзів, це свято – показове, бо відбулася спроба знайти нові елементи організації та проведення подібних традиційних свят. Свято готувала, здебільшого, молодь. Було запропоновано просвітницьку тематику, а саме – півторигодинну літературно-музичну композицію, присвячену 90-річчю з дня народження Алли Горської (1929-1970) – незвичайної, яскравої жінки-мисткині.

Горська відома в нашій історії як одна з найяскравіших постатей покоління шістдесятників. Поряд з Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою і десятками, десятками інших відомих імен, що посміли чинити спротив тодішній правлячій ідеології в житті, літературі, мистецтві. Тих, хто в ім’я ідеї свідомо йшов на тортури, табори та смерть. Алла відрізнялася від інших і освітою, і вродженим талантом лідера (ватажка) і залізною, не жіночою волею.

Алла Горська, кінець 40-х років	Алла Горська із сином Олексієм Зарецьким та батьками Олександром та Оленою Горськими	Лідія Слиж – голова Нью-Йоркської округи Союзу Українок Америки відкриває День союзянки, присвячений Дню пам’яті Алли Горської. Український народний дім, Нью-Йорк, 10 листопада 2019 р.

Авторка сценарію та відеоматеріалів – редакторка української версії журналу СУА «Наше життя/OurLife» Леся Тополя.

Ми (а це понад сотня союзянок разом із запрошеними гостями) моментами із перехопленням подиху прослухали емоційну розповідь про короткий, але яскравий життєвий шлях тривалістю лише 41 рік Алли Горської. Включно з епізодом її таємничої трагічної смерті, винуватців якої до цього часу не названо. Ясно лиш одне – вкоротив їй життя тодішній режим.

Лідія Слиж – голова Нью-Йоркської округи СУА та Оксана Гап’юк – секретар управи цієї округи	Загальна картина учасників та гостей свята Дня союзянки, Народний дім, 10 листопада 2019 р.	Учасники 21-го відділу СУА Нью-Йоркської округи, відповідального за проведення програми до Дня союзянки. Крайня зліва – голова відділу Олександра (Леся) Шебець

Літературну композицію представили ведучі – членкині 21-го відділу СУА Марія Венгер та Любов Марковецька. Їм допомагав «мобілізований» ними молодий козак членства 41-го відділу ООЧСУ в Брукліні – Тарас Бандура.

Леся Тополя – редакторка україномовної версії журналу СУА «Наше життя/Our Life», авторка сценарію та відеоряду програми, присвяченої Аллі Горській, з чоловіком Олександром Мацукою – дипломатом, ексшефом секретаріату Ради Безпеки ООН та Лідією Корсун – кореспонденткою тижневика «Час і Події» (Чикаго)	Ведучі літературно-музичної програми, присвяченої життю, творчості, боротьбі Алли Горської, союзянки 21-го відділу СУА Марія Венгер і Любов Марковецька та член 41-го відділу ООЧ СУ Тарас Бандура	Вокальне тріо союзянок 21-го відділу СУА у складі Надії Семчук, Лариси Гулович, Надії Хоменко

Звучали пісні молоди х солісток – членів цього відділу Марії Яновської, Лариси Гулович та вокального тріо (у складі Лариси Гулович, Надії Семчук, Надії Хоменко), акомпаніатор Андрій Легкий: «Україно, моя, Україно», «Києве мій», «Виростиш ти, сину», «Біля тополі» та інші. У фіналі всі присутні в залі виконали пісню «Ой у лузі червона калина» як данину пам’яті Аллі Горській. Впродовж усього життя вона дуже любила калину.

Приємно, що організатори вечора шукали для доповнення сценарію нові форми. Так, протягом вечора молода професійна художниця, авторка персональних виставок у галереях Мангеттена та Брукліна Наталка Барвінок малювала портрет Алли Горської, який наприкінці вечора продали з аукціону. Власницею стала Ірена Коровицька, почесна голова СУА. Молода художниця Оксана Ізб’янська пропонувала свою власну продукцію, зокрема, пречудові художні поштові листівки модерного стилю, Зоряна Гуцуляк – дрібні дизайнерські вироби за доступними цінами.

Союзянка Зоряна Гуцуляк та мисткиня Оксана Ізб’янська – організатори виставок-продажів картин та виробів, Наталка Барвінок – художниця, Марія Венгер – ведуча та режисер програми до Дня союзянок	Наталя Барвінок – художниця, авторка портрета Алли Горської, виконаного під час свята, та Ірина Куровицька – власниця портрета, придбаного тут, на аукціоні	З фотосесії. У першому ряду: Лідія Слиж – голова Нью-Йоркської округи СУА, Маріанна Заяць – голова СУА, Ірина Куровицька – почесна голова СУА з членами окружної управи

Мені та моїм друзям сподобалася сама ідея звернення до просвітницької історичної тематики. Вечір не минув даремно лише за філіжанкою кави, смачним обідом та компліментами. Отримали стимул подальшого пізнання. Наприклад, обговорення в колі друзів такого моменту, як вивчення Аллою української мови. Народжена в Ялті (Крим), в родині фактично номенклатурного працівника (батько Олександр Горський був директором кількох кіностудій, зокрема, кіностудії «Ленфільм», Одеської, Ялтинської, Української республіканської художньої студії). Це була російськомовна родина, але ЩОСЬ примусило Аллу сісти за підручники, коли їй уже було за 30, запросити подругу Надію Світличну як вчительку української мови... Алла освоїла мову, була найактивнішим членом славнозвісного «Клубу творчої молоді». І ми чули зі сцени її лірико-трагічні україномовні листи, які вона надсилала на заслання в Мордовію колезі Опанасу Заливасі: «Заливашенько, зіронько моя! Одна серед багатьох зірок на небі, до яких простягнуті руки матері, Чумацький Шлях. Ви ідете, я іду цим шляхом, шляхом людей, для яких життя ніколи не було способом заробляти гроші. Вас почали стріляти в 65-му, нас – 15-го червня 1968-го. Опанасе! Ластівко білокрила! Не працювати нам разом на стінці. Проте, краще бути похованою на цвинтарі людиною вбитою, ніж поза цвинтарем самогубцем-зрадником».

Це був вечір, коли ця неймовірна яскрава, смілива жінка ніби спустилася з небес і завітала до нас у гості... Може, й дорікнула нам, що ми в більш сприятливих умовах недостатньо ще захищаємо свою незалежність, свою правду, свою мову, своїх талантів і геніїв, ще не все робимо, щоб «допомагати рідному краю», що було (і залишається) записано в Статуті новоствореного 94 роки тому СУА. До слова, саме сьогодні необхідно активно діяти, щоб українці та американці Нью-Йорка побачили фільм Олександра Денисенка «Тарас. Повернення» (про останні місяці заслання Тараса Шевченка). І цим запрошенням до перегляду допомогти йому вийти на широкий екран прокату. Йдеться про захист духовного, високохудожнього фільму. Йдеться про захист української ідеології. Про таку нагальну потребу України стосовно цього фільму знають нині керівництво СУА, Українського музею Нью-Йорка, Українського Інституту Америки в Нью-Йорку та відділ УККА в Нью-Йорку. Лакмусовий папірець нашої здатності діяти!

Варто щиро подякувати організаторам СУА округи Нью-Йорка та їхнім креативним помічникам з 21-го відділу за такий стимул пізнавати, осмислювати бачити та чути щось нове.

А молоді, як сказала Марія Венгер в «післямові» вечора, готові вдосконалювати свої починання креативних праць, знаючи свої «тонкі» місця. Вона їх чесно перерахувала на прикладі цієї прем’єри. Невдовзі вони готуватимуться до участі в V Міжнародному конкурсі-2020 «Шевченко єднає народи», до святкування 90-річчя створення свого 21-го відділу та роботи в культмасовому секторі округи СУА. Такі настрої молоді нас, ветеранів, тішать. Лише знання досвідчених та енергія молодих українофілів даватиме ефективні результати громадської роботи в Українській Америці. А мета – все та ж: допомога Батьківщині в усіх можливих напрямках.

Фото Анатолія Омельченка,
Петра Грицика, Лесі Тополі
та інших учасників події