rss
11/19/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Здоров’я \ Черепно-мозкова травма (ЧМТ)

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) є однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини. Травматичні пошкодження черепа та головного мозку складають 30-40% усіх травм і посідають перше місце за показниками летальності та інвалідизації серед осіб працездатного віку.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі отримують ЧМТ понад 10 млн осіб, 250-300 тисяч із цих випадків завершуються летально.

В Україні частота ЧМТ щорічно становить у різних регіонах від 2,3 до 6 випадків (в середньому, 4-4,2) на 1000 населення (Є. Г. Педаченко, А. М. Морозов). Щорічно в Україні від ЧМТ помирають 10-11 тис. громадян (І. П. Шлапак та співавт.), тобто, смертність становить 2,4 випадку на 10 тис. населення (в США – 1,8-2,2).

Черепно-мозкова травма – стан, що виникає через травматичне ушкодження головного мозку, його оболонок, судин, кісток черепа і зовнішніх покривів голови. До тяжкої черепно-мозкової травми належить забиття та стиснення головного мозку, внутрішньочерепні крововиливи.

Клінічна класифікація

Згідно зі сучасною клінічною класифікацією, виділяють сім видів черепно-мозкової травми: струс мозку, забої мозку легкого, середнього та тяжкого ступенів, дифузне аксональне пошкодження мозку та стиснення мозку на фоні його забою (гострі внутрішньочерепні гематоми, гідроми, вдавлені переломи кісток склепіння черепа) або без забою (хронічні субдуральні гематоми, гідроми).

Струс – найбільш поширений (до 75% у структурі всіх ЧМТ) вид травматичного ураження головного мозку. Струс мозку не супроводжується макроскопічними та світлооптичними змінами мозкової речовини, однак при ньому мають місце зміни на клітинному та субклітинному рівнях, насамперед, – клітинних мембран, синапсів, а також енергозабезпечуючих систем нейрона.

Струс мозку характеризується короткочасним (до кількох хвилин) порушенням чи втратою свідомості, загальномозковою (головний біль, нудота, блювота), вегетативною (лабільність пульсу, кров’яного тиску, гіпергідроз), а також нестійкою вогнищевою симптоматикою (спонтанний ністагм, асиметрія мімічних м’язів тощо). Постійними ознаками є посилення головного болю при рухах очними яблуками (синдром Гуревича-Мана), ослаблення акту конвергенції (синдром Седана). При струсі головного мозку відсутні переломи кісток черепа та субарахноїдальні крововиливи.

Забої головного мозку супроводжуються макроскопічними змінами мозкової речовини різного ступеня. При цьому виділяють вогнищеві забої мозку і так зване дифузне аксональне пошкодження головного мозку. Структурною основою останнього є гостра первинна дегенерація аксонів, здебільшого, підкорково-стовбурових відділів мозку з витоком аксоплазми й утворенням аксональних «куль».

Клінічні ознаки забоїв мозку легкого ступеня мають спільні симптоми зі струсом мозку. На відміну від останнього, при забоях мозку спостерігаються переломи кісток черепа та субарахноїдальні крововиливи, що є безсумнівним критерієм забою головного мозку і в багатьох випадках – основною диференціально-діагностичною його ознакою. На відміну від струсу мозку, майже в половині випадків забоїв легкого ступеня комп’ютерна томографія (КТ) виявляє вогнища зниженої щільності мозкової речовини.

При забоях мозку середнього ступеня свідомість після травми втрачається на значно довший термін (до 4-6 год.). У неврологічному статусі переважає вогнищева симптоматика (виражені розлади рухової, чутливої діяльності, порушення мови тощо). Закономірно спостерігаються переломи кісток склепіння та основи черепа, поширені субарахноїдальні крововиливи. За допомогою КТ у більшості (80-85%) випадків діагностують вогнища підвищеної чи гетерогенної щільності мозкової речовини – вогнища геморагічного забою головного мозку.

Забої мозку тяжкого ступеня супроводжуються втратою свідомості на термін від декількох діб до тижнів після травми. Їхньою характерною рисою є виражені симптоми ураження стовбура мозку з порушенням життєво важливих функцій. При КТ знаходять багатовогнищеві пошкодження мозкової речовини, крововиливи у шлуночки та стовбур мозку.

Дифузні аксональні пошкодження головного мозку спостерігаються, здебільшого, в осіб молодого віку, які постраждали у дорожньо-транспортних пригодах. Клінічні ознаки подібні до тих, що спостерігаються при забоях тяжкого ступеня. Однак, на відміну від останніх, при комп’ютерній чи магнітно-резонансній томографії знаходять мінімальні структурні зміни речовини мозку, як правило, – невеликі крововиливи в підкоркові структури.

Стиснення головного мозку супроводжується ознаками порушеної після травми свідомості, а також загально-мозкових (головний біль, нудота, блювота, брадикардія), вогнищевих (мідріаз, геміпарез, вогнищеві судоми) та стовбурових симптомів.

Тяжкість стану хворого з ЧМТ у більшості країн світу визначається за шкалою коми Глазго.

Шкала коми Глазго (ШКГ) оцінює стан хворого за сумою балів на основі трьох параметрів: розплющування очей (від 1 до 4 балів), рухова реакція (1-6 балів), словесна реакція (1-5 балів). ЧМТ визнається як легка при сумі балів 13-15, середньої тяжкості – 9-12, тяжка – 3-8 балів.

Така уніфікація дозволила виробити єдині підходи до побудови диференційованого лікувально-діагностичного комплексу залежно від тяжкості стану хворого, а також оцінити ефективність лікування ЧМТ в тому чи іншому лікувальному закладі. Зокрема, визначені середньостатистичні показники летальності залежно від тяжкості ЧМТ (G. M. Teasdale): при 15 балах за ШКГ летальність не повинна перевищувати 1%, при 13-14 балах – 3-5%, при 9-12 балах – 9%, при 3-8 балах – 35-40%.

Лікування

За результатами клінічних та діагностичних досліджень визначають три групи потерпілих:

  • ті, що підлягають безумовно консервативному лікуванню (хворі зі струсом та забоєм мозку легкого ступеня, легкою ЧМТ, дифузним аксональним пошкодженням);
  • ті, що безумовно підлягають хірургічному лікуванню (стиснення головного мозку);
  • ті, що потребують інтенсивної терапії (під контролем КТ), за неефективності – хірургічного лікування (вогнищеві забої мозку, деякі внутрішньомозкові крововиливи).

Сучасне встановлення субстрату ЧМТ, прийняття рішення щодо тактики подальшого лікування (хірургічне або нехірургічне) можливе лише у закладах, обладнаних комп’ютерними або магнітно-резонансними томографами. Лікування: суворий ліжковий режим (не менше, ніж 10 днів); анальгетики, дегідраційна терапія, гангліоблокатори, антигістамінні препарати, вітаміни.

У лікуванні наслідків ЧМТ застосовують й магнітотерапію. Основною перевагою дії магнітного поля на людський організм є поліпшення загального стану кровоносних судин і кровообігу.

Джерело: «Медичний відділ»
(https://www.facebook.com/paramedicIF/photos/a.217265258780724/707236806450231/?type=3&theater)

В Україні до 1,5 мільйона людей хворіють на псоріаз

«Альма-матер» львівської педіатрії

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com