rss
11/19/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Айварас Абромавичус, генеральний директор ДК «Укроборонпром»: «Зараз є 583 кримінальні провадження стосовно учасників концерну «Укроборонпром»

Призначення колишнього міністра економічного розвитку та торгівлі Айвараса Абромавичуса на посаду директора найбільшого держконцерну «Укроборонпром» сприйнялось у суспільстві з певною обережністю. Адже концерн не лише тісно пов’язаний із ВПК держави, що раніше не було в компетенції посадовця, а й асоціюється з гучними корупційними скандалами.

Разом з тим, цей виклик він прийняв, і за два місяці роботи вже чітко бачить – що потрібно робити і куди рухатись. Навіщо в концерні проводиться аудит, хто визначатиме, які підприємства «Укроборонпрому» потрібно віддати на приватизацію, чи здатна Україна конкурувати на ринку озброєнь, скільки у нього радників та чи є серед них делеговані Дональдом Трампом – на ці та інші питання Айварас Абрамавичус відповів «Укрінформу».

– Якщо розпочати зі сухої статистики: що ви отримали у «спадок», коли прийшли на посаду, і скільки з близько 130 підприємств, які входять до складу «Укроборонпрому», зараз реально працюють і не є збитковими?

– Хотів би почати з того, що нещодавно (запис інтерв’ю відбувся 31 жовтня – ред.) відбулися дві надзвичайно цікаві події: виповнилось рівно 2 місяці з моменту мого призначення на посаду, і вчора відбулося перше засідання Наглядової ради вже в новому складі.

На мою думку, зараз ми маємо фантастичний склад цієї ради! Він ще не є ідеальним, тому що формувався за старим статутом «Укроборонпрому», який не дозволяє розширити її чисельність із 5 до 7 чи 9 членів, а я вважаю, що продуктивна кількість на цьому етапі реформування «Укроборонпрому» була б 7 членів. Але я розумію, що це потребує деяких законодавчих змін і потребує часу, на жаль.

У новому складі Наглядової ради четверо людей мають непоганий політичний вплив, наприклад, Андрій Єрмак – дуже наближена людина до президента, що пришвидшить процеси реформування «Укроборонпрому», а інші троє – це Юрій Вітренко, Ігор Смілянський та Олег Прохоренко – мають дуже класний досвід реформування державних підприємств. Ми починали ще п’ять років тому реформувати держпідприємства, і тільки «Укроборонпром» залишається на першій стадії. Думаю, ці фахівці поділяться своїм досвідом – і рух уперед буде швидшим.

Повертаючись до статистики, зараз «Укроборонпром», який ми отримали, має 137 підприємств. На жаль, 21 підприємство розташоване на окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей, тож фактично маємо 116. На наших заводах працюють 68 тисяч 800 працівників.

Що стосується прибутковості підприємств, то серед тих, які розташовані на підконтрольній Україні території, 46, на жаль, є збитковими. Таким чином, ми отримали дуже немодернову компанію з дуже глибокими проблемами, які стосуються управлінських та фінансових напрямків.

Із найглибших проблем, які ми побачили, це – велика кількість пасивів, різні кредиторські заборгованості, що чітко не відображається на балансі. Щодня щось нове з’являється зі старих заборгованостей, що матиме негативні наслідки для фінансового стану компанії. З того, що ми попередньо знайшли, що не є аудитованим і з протермінованою заборгованістю, – обсяг становить 10,6 млрд грн.

Передусім, найбільш болісна проблема – це протермінована зарплата. Заборгованість за зарплатою на 43 підприємствах сягає понад 445 млн гривень. Вона суттєво виросла за останні три роки. І це – лише те, що ми винні людям. Крім того, що стосується зарплат, ще є заборгованість 700 млн грн. у вигляді податків бюджету. Ще 415 млн грн. – це заборгованість за спецпенсіями.

Таким чином, з усього кредитного портфеля, який становить близько 10 млрд грн., майже половина – 4,8 млрд грн. – вже протермінована заборгованість. Також маємо протерміновану заборгованість постачальникам у розмірі 4,2 млрд грн. Тож загалом, як я сказав, заборгованість сягає 10,6 млрд грн.

Єдиний плюс, якщо так можна сказати, – що найбільші проблемні заборгованості сконцентровані на кількох підприємствах. Це означає, що з їхнім вирішенням буде вирішена і левова частина наших проблем.

Моя мета, як і мета всієї моєї команди, – щоб до кінця року ось ця цифра за 43 підприємствами і 445 млн грн. боргів була суттєво нижчою. Хотілося б до Нового року підійти з мінімальною заборгованістю перед людьми.

– Назвіть, будь ласка, найпроблемніші підприємства.

– Довгий шлейф проблем тягнеться з минулих років і стосується таких підприємств, як «Харківський авіаційний завод», той же всім відомий «Маяк», «Зірка», скандальний ХКБМ (Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова – ред.) та ін. Різні питання, зокрема, й за заборгованістю з зарплати, ми вирішуємо також платежами всередині компанії.

Тому що, якби корпоративна структура «Укроборонпрому» була не концерном, а у вигляді холдингової компанії, у нас заборгованості за зарплатою не було б. Нам легше було б перераховувати гроші з прибутковіших компаній у менш прибуткові – і таким чином їм допомагати в складний період.

Але загалом, звичайно, одне з головних завдань, яке стоїть, зокрема, й перед Наглядовою радою, – це оцінити, які зі 137 компаній повинні бути в складі «Укроборонпрому» і потрібні країні, нашим військовим, нашому ВПК у довготерміновій перспективі.

Тому наступна Наглядова рада, що запланована на 3 грудня, буде повністю присвячена стратегії компанії, її розробці. І основним тут на першому етапі буде так званий процес триажу. Це – такий медичний термін, коли визначається за кожною компанією – чи вона в хорошому стані, чи потребує реструктуризації та «хірургічного» втручання, чи вона просто має йти на ліквідацію, чи на продаж у Фонд держмайна.

– Хіба така оцінка підприємствам не на підставі аудиту робиться?

– Ні, як я сказав, це – медичний термін. Ми повинні оцінити стан усіх компаній, оскільки «Укроборонпром» роками не реформувався, і вже настав час визначитись, наприклад, чи повинен бути Київський автомобільний завод у складі концерну «Укроборонпром».

Я був нещодавно на цьому так званому заводі, де, мабуть, уже років 30 не виробляється нічого, пов’язаного з військовою промисловістю, і напевно років 15 – взагалі нічого не виробляється, просто стоять порожні цехи, там паркуються якісь довгі лімузини для весілля чи вечірок… Звичайно, така компанія не повинна входити до складу «Укроборонпром». Тому потрібно такий завод цілісним комплексом передати до ФДМ, і нехай вже Фонд розпродає. Ось це і є процес першочергової стратегії: спочатку визначитись – які компанії повинні залишитись в «Укроборонпромі», а вже потім із тими, хто залишається, розробити довготермінову стратегію розвитку.

Що стосується аудиту. Після кількох років саботажу все-таки нова команда провела тендер через систему Prozorro й отримала 1 жовтня переможця тендера за фінансовим аудитом. Це – так званий фінансовий консолідований аудит концерну «Укроборонпром» за 2018-2019 рік за міжнародною фінансовою звітністю. Такий аудит ніколи не проводився.

Навіщо робиться аудит? Щоб насправді зрозуміти повну фінансову картину компанії «Укроборонпром» та її учасників. Тому що, як я вже сказав, цифри плавають, вони – не аудитовані, зі слів менеджменту часто неправильно оформлені. Необхідно також переоцінити активи, зрозуміти їхню повну вартість і підтвердити різноманітні пасиви, заборгованості, тому що інакше рухатись уперед буде дуже складно.

– Наскільки я зрозуміла, аудит уже почався?

– Так, робота почалась. Складний аудит надзвичайно складної неаудитованої в минулому компанії триватиме до 12 місяців. При цьому ми очікуємо, що за 2018 рік результати вже будуть в першому півріччі наступного року, а за 2019 рік – в другому півріччі 2020 року.

Але хочу підкреслити: суспільству цей фінансовий аудит не покаже – де, хто, скільки вкрав. (Бо зараз іноді йде така дещо дезінформація суспільства). Фінансовий аудит потрібен, зокрема, для виходу компанії на зовнішні ринки позик. Три роки міжнародної фінансової аудитованої звітності вже дозволяють компаніям виходити на зовнішні ринки позик, випускати єврооблігації, зменшувати собівартість кредитного портфеля.

Зараз собівартість кредитного портфеля становить 10 млрд грн. На жаль, у нас середня ставка залишається на рівні 21-22%, що робить господарчу діяльність надзвичайно складною. Оскільки окупність більшості проєктів, звичайно, не така коротка (близько чотирьох років), це не дозволяє інвестувати в довготермінові проєкти. А коли вже випускаєш єврооблігації у валюті, то йдеться про 6%, 7%, 8%. Це – вже зовсім інша справа, це – одна з причин того, що потрібен фінансовий аудит.

Якщо ми плануємо входити в спільні проєкти зі світовими гігантами, найвідомішими компаніями у світі, вони теж хочуть мати справу тільки з компаніями, чия звітність проаудитована за міжнародними фінансовими стандартами, вони повинні знати, чи ми твердо стоїмо на ногах, чи у нас є серйозні фінансові проблеми.

– Повертаючись до Фонду держмайна: хто визначатиме, яких підприємств «Укроборонпром» має позбутися, а які з них є стратегічними, і їх не можна чіпати за жодних обставин? Особливо, враховуючи останню історію з «Мотор-Січчю», є побоювання, що якесь підприємство Концерну може втрапити у скандал.

– Я вважаю, що історія з «Мотор-Січчю» – дуже повчальна, але там є два важливі моменти. Перше, треба пам’ятати, що це – приватне підприємство. Хотілося б похвалити беззмінного лідера цього підприємства пана Богуслаєва, оскільки в іноземців, які приїжджають, щелепи відпадають від масштабів і якості продукції, яка виготовляється там. З іншого боку, держава не поставила законодавчі запобіжники, щоб такі приватні підприємства, які свого часу також приватизувались і які розвивались завдяки інтелектуальним напрацюванням, щоб вони не могли перейти у власність іноземних власників.

Те ж саме стосується й держпідприємств на зразок конструкторського бюро «Івченко-Прогрес». Наскільки мені відомо, зараз уже готується закон, щоб у майбутньому не траплялось таких казусних ситуацій, коли стратегічні підприємства ВПК переходять у власність інших держав. Це – неправильно.

Щоб людей заспокоїти, можу твердо сказати, що на даному етапі жодної розмови з Фондом держмайна про передачу стратегічно важливих підприємств, які є у складі «Укроборонпрому», не було. Щодо передачі активів з «Укроборонпрому» до Фонду держмайна, то йдеться лише про ті підприємства, які не є стратегічно важливими, які не займаються військово-промисловим виробництвом. Йдеться про неактивні підприємства.

А далі, якщо у нас процес приватизації виправдає себе і продемонструє ефективність, прозорість і продуктивність, то тоді вже буде інша розмова. Але ця розмова не через місяць, а значно пізніше буде. І тоді вже не Фонд держмайна, не керівництво «Укроборонпрому», а вже РНБО, Офіс президента, парламентський комітет, Кабінет міністрів спільно повинні визначити – чи є сенс продавати якісь інші підприємства, можливо, навіть стратегічного значення, аби залучити в них західного стратегічного інвестора. Адже у нас не вистачає фінансових ресурсів.

Світ змінюється швидко, потрібно швидко вкладати кошти, щоб за модифікаціями озброєнь, за якістю ми не відставали. Але повторюсь: зараз таке питання не стоїть.

– Як технічно це має виглядати? Ви формуєте список підприємств, які не потрібні «Укроборонпрому», які ви хочете віддати в ФДМ?

– Так. Наглядова рада з подачі менеджменту вирішує, які підприємства концерну не потрібні.

– Далі цей список передається в Кабмін?

– Так.

– І Уряд своїм рішенням вже ставить крапку в цьому питанні?

– Так. Але – враховуючи політичне поле, тут без профільного комітету Верховної Ради, без думки Офісу президента, звичайно, не обійдеться.

– Чи є сьогодні кримінальні справи на підприємствах «Укроборонпрому» і скільки їх?

– На жаль, є. І це точно не допомагає розвитку компанії, зокрема, й на світових ринках.

Компанію «Укроборонпром» регулярно згадують у різноманітних кримінальних провадженнях. Тобто, у суспільстві ця компанія, звичайно, асоціюється зі скандальністю, з непрозорістю, з кримінальними порушеннями тощо. І, на жаль, наші вороги це теж регулярно використовують проти нас, коли ми виступаємо суперниками в різних тендерах на іноземних ринках і хочемо продати свою продукцію. Ці всі статті, які у нас друкуються, перекладаються іспанською, арабською, іншими мовами, і це суттєво ускладнює роботу наших спецекспортерів, окремих компаній. Зараз є 583 кримінальні провадження стосовно учасників концерну. Але, на жаль, найчастіше згадується якраз назва самого «Укроборонпрому».

Я вважаю, що ми повинні пройти шлях очищення. Починаємо з кадрів, з превенцій, корупції. Як ви знаєте, до нас приєдналась, зокрема, Надія Бігун, яка є однією із засновників системи Prozorro. Після роботи в Prozorro, в Мінекономіки, вона приєдналась до команди закупівельників «Укрпошти», потім в Уляни Супрун у МОЗ працювала – і зараз допомагає нам. Першим своїм наказом вона змусила всі закупівлі в Концерні на суму понад 25 тисяч гривень перейти на систему Prozorro. І до кінця року всі учасники концерну підуть таким же шляхом.

– Дехто побоюється, що це ускладнить і загальмує роботу підприємств.

– Ми, звичайно, не говоримо, що система Prozorro – ідеальна, вона постійно вдосконалюється. Ось нещодавно у Верховній Раді були внесені зміни до законодавства.

Також Надія Бігун і всі ми проводимо тренінги, щоб люди розуміли, яким чином систему не боятись, а використовувати в інтересах компанії.

До кінця року ми очікуємо, що 118 наших компаній, які займаються, зокрема, й здачею в оренду приміщень, що всі їхні нові контракти також підуть через систему Prozorro. Тобто, ми вдаємось до таких превентивних засобів.

Також ми активно співпрацюємо з усіма правоохоронними органами: ДБР, НАБУ, СБУ. І я не хочу хвалитись чи розкривати якісь таємниці, але деякі з найгучніших арештів високопосадовців за останній час відбулись, зокрема, завдяки поданню додаткової інформації з концерну «Укроборонпром». Це спростило роботу правоохоронних органів.

– Зараз, судячи з новин на вашому сайті, триває процес пошуку нових директорів на підприємства. Скільки за останній час прийшло нових керівників, як ви їх відбираєте? Фінальне рішення щодо кандидатур ви особисто ухвалюєте?

– Все по порядку. Я вважаю, виходячи зі свого 23-річного досвіду управління процесами, інституціями, інвестиціями, що будь-які трансформації починаються зі слова «хто», і вже потім «що». Тобто, потрібно зібрати команду однодумців, розумних людей із правильним переліком цінностей, із професіональним підходом до поставлених задач, з якимось пройденим життєвим шляхом, який демонструє здатність людей, що потрапили у важку ситуацію, змінювати її на краще. Тому початково я зайнявся очищенням верхнього керівного складу самого концерну.

– Скількох звільнили?

– На даному етапі можу сказати, що практично топ-10 осіб у Концерні – всі нові люди. Ми змінили, звичайно ж, першого заступника, керівника юридичної служби, голову служби безпеки, фінансового директора. Це – просто класика: коли заходиш у будь-яку нову компанію, ти змінюєш цих людей. І тут ми нічого нового не зробили, просто потрібно було їх якнайшвидше змінити. Також змінили координатора роботи спецекспортерів – це найважливіше, скажімо.

І що ми тут побачили? Я побачив, що є люди, які спокійно сприймають зміни, і мені такі люди – дуже симпатичні. А є люди, які з незрозумілих причин хочуть щось «перечекати», пересидіти, починають брати лікарняні. І люди, які беруть лікарняний після того, коли з ними попрощались, ті, хто погрожують зателефонувати своїм кураторам у Верховну Раду, в Офіс президента, то, звичайно, моє бажання звільнити їх у рази зростає.

Ще один момент: у системі, де офіційні зарплати мізерні й не співставні з розмірами фінансових потоків, які тут відбуваються, люди, які тримаються за ці крісла, одразу ж викликають багато запитань. Тому топ-10 тут ми змінили.

Далі ми подивились на ті найважливіші підприємства, де є резонансні кейси, де є дуже великі проблеми, зокрема, з Державним оборонним замовленням (ДОЗ). І там одразу ми ухвалили кілька вольових рішень.

Найбільші проблеми у нас є в бронетанковому дивізіоні, і тому там одразу звільнили генеральних директорів, які «не тягнуть». Я кажу про ХКБМ, Київський бронетанковий завод, Житомирський бронетанковий, де є виконуючий обов’язки, і завод ім. Малишева. Ось на цих чотирьох підприємствах ми першочергово оголосили конкурс.

Також конкурс зараз оголошений на «Зоря машпроєкт» і найближчими днями ще на двох великих підприємствах почнемо конкурси. Щодо трьох згаданих підприємствах – Житомирський бронетанковий, «Зоря» та завод ім. Малишева – термін подання документів уже закінчився. Тож ми проведемо засідання номінаційного комітету, який перегляне заявки і зробить із них шорт-лист.

– Ви відчуваєте кадровий голод, чи наразі є з кого вибрати?

– Я всіх заявок не бачив ще, але колеги кажуть, що проблеми є. Передусім – абсолютно немає гендерної диверсифікації. З понад 100 резюме, які ми отримали щодо трьох підприємствах, є тільки дві жінки. На мою думку, жінки дуже часто – значно успішніші за чоловіків, тому тут є такі ось моменти.

Колеги мені кажуть, що ми отримали кілька цікавих резюме, зокрема, від людей, які мали досвід роботи в західних компаніях. Тому потрібно проактивно шукати фахівців, а не просто пасивно чекати резюме на електронну пошту.

У будь-якому разі, ніхто нас не змусить вибрати неправильну людину. Я, як архітектор реформи управління держкомпаніями в Україні, як учасник кількох номінаційних комітетів, знаю, що краще відмовитись від недостойних кандидатів, аніж вибрати будь-кого.

– Ось цей тривалий процес пошуку не дуже позначається на діяльності підприємств?

– Ні, дивіться: якщо після того, коли зняли гендиректора – і там все зруйнувалось, зупинилось, значить, цей директор був не настільки хорошим. Це означає, що він спеціально побудував таку систему управління, коли він за будь-яких умов є незамінним.

Але це – не якість хорошого керівника! Хороший керівник – це той, який у разі певних обставин може піти у відпустку, звільнитись – а підприємство працює.

На Уол-стріт після кризи 2008 року з дуже великою підозрою дивляться на тих трейдерів фінансових інструментів, які відмовляються йти у відпустку, адже підозрюють, що вони щось приховують. Тому їх спеціально часто відправляють відпочити, аби проглянути їхні комп’ютери – чим вони торгують, що у них на балансі. Я вважаю, що повинна бути якась інституціональність, коли процеси не провалюються від присутності чи відсутності якоїсь людини. Ось таку організаційну структуру ми хочемо будувати.

Я думаю, що на великі, цікаві підприємства з цікавими викликами буде легко знайти керівників. Водночас, з маленькими підприємствами в регіонах із великим набором проблем – звичайно, буде складніше. Але ми будемо старатись, і переконаний, що досягнемо максимально позитивного результату.

– Яка зараз середня зарплата на підприємствах «Укроборонпрому»?

– Ну, тут досить велика різниця, залежно від підприємства.

Наприклад, візьмемо КБ «Промінь». Коли я його відвідував, дізнався, що середня зарплата там – 59 тис. грн. А найменша з усіх, що я бачив, – на Харківському авіаційному заводі, оскільки він – у стадії банкрутства вже багато років. Його заборгованість перед кредиторами, перед колективом – 3,5 мільярда гривень. Там середня зарплата – близько 3,5 тис. грн., ця цифра – недостойна.

Ми хочемо, щоб люди, які працюють на військово-промислових підприємствах, отримували гідну зарплату. І щоб сама професія у цьому секторі стала престижною, аби люди пишались тим, що вони займаються чимось суперважливим для країни, для наших військових.

Для цього потрібно багато речей, потрібно набирати обертів. Продажі повинні зростати. Так само й наша частка в Державному оборонному замовленні має збільшуватись, експортні продажі мають зростати.

Лише зі зростанням виручки можна гарантувати людям підвищення зарплати. Адже зараз через відсутність засобів на модернізацію, через досить несучасні управлінські підходи ми маємо ситуацію, коли, на жаль, середня виручка на співробітника становить близько 16 тис. доларів на рік. У той же час середня на ринку в світі у цьому секторі – 365 тисяч доларів. До того ж, крім низької продуктивності праці, несучасних управлінських підходів ще й маємо відсутність стабільного замовлення. Адже найстрашніше, що може трапитись із підприємством, – це нестабільне замовлення. Один рік замовляють 100 одиниць, на другий рік – 1, потім – 50, потім – 2. І ось, коли такі коливання відбуваються, на жаль, фахівці звільняються – і потім повернути їх вже дуже складно. До того ж, народ зараз – мобільний, багато хто за кордон виїжджає. Тому, наприклад, зараз зварювальників дуже складно знайти. Це і є основна проблема.

– Нещодавно в одному з інтерв’ю ви сказали, що Україна до сьогодні купувала близько 12 тисяч найменувань російських деталей. На ваш погляд, коли в Україні завершиться процес імпортозаміщення?

– Погляньте, це – процес, який потребує часу, фінансових ресурсів та координації між підприємствами. Я відвідав уже близько 40 підприємств і бачу, що деякі підприємства досі шукають – чим цей імпорт замінити, а інші – вже самі виробляють деталі. Причому, не завжди діляться цією інформацією.

– Тобто, внутрішня комунікація не дуже налагоджена?

– Так, її потрібно покращувати. Є проблеми всередині Концерну, коли потрібно в ручному режимі вирішувати. Це стосується і фінансових питань, і питань імпортозаміщення. Наприклад, якщо один завод уже почав сам виробляти якусь деталь, то потрібно це активніше рекламувати.

Сьогодні в деяких окремих напрямках цикл імпортозаміщення закрився, оскільки або самі виробляємо, або на Заході знайшли у якогось німецького гіганта дешевшу продукцію.

Водночас, найскладніша ситуація – в авіабудуванні. У нас зірвалось кілька серйозних замовлень через це. Але вже нова модифікація існуючих літаків буде вироблятися з використанням західного обладнання. Наприклад, в АН-178 вже не буде російських комплектуючих.

– Хотілося б поговорити про конкуренцію на ринку озброєнь. Як наразі міняється кон’юнктура ринку, чи можемо ми конкурувати з РФ? Які ринки для України зараз найпривабливіші?

– У світі кількість конфліктів, на жаль, зростає. Я б сказав, що тривають перегони переозброєнь, бюджети зростають, зокрема, й натовські, на безпеку. Потенційні клієнти у нас є, передусім, це – Близький Схід і країни Південно-Східної Азії. Але для себе ми відкриваємо й інші ринки.

Ось на ринку Південної Америки ми мало були присутні останнім часом, хоча там історично наші АНи присутні скрізь – від Колумбії, Перу до Чилі. Тож, маємо намір активізуватись і на південноамериканському ринку.

Що стосується конкурентоспроможності, звичайно, тут немає секретів: найрозвиненіші країни світу є на даному етапі виробниками найсучаснішого озброєння. Вони мають зовсім інші фінансові ресурси, у них – зовсім інша вартість фінансових ресурсів, у них, зокрема, – й державна підтримка працює зовсім інакше. І тут росіяни, як нам не було б шкода, теж підтягуються. Вони постійно демонструють нові види озброєння. Там існує дуже сильна державна підтримка, зокрема, фінансова, тому вони скрізь присутні в дуже великій кількості. Ми, звичайно, їм поступаємось і за кількістю представників на різних ринках, і за іншими показниками. Але ми не готові здаватись, ми здатні конкурувати.

– А за рахунок чого? Демпінгувати?

– За рахунок, зокрема, гнучкості.

Але у нас є, скажімо, види озброєнь, які користуються великим попитом, особливо останнім часом. Тому компанії «Артем» і «Промінь» (я не буду вдаватись у деталі щодо ракет і протиракетного озброєння) під час конференції «Зброя і безпека» уклали кілька дуже серйозних контрактів.

Насправді світ рухається у тому напрямку, що не лише керівники окремо взятих компаній залучені у продаж великої кількості озброєнь. Це вже стає державними пріоритетами, тому це робиться часто на рівні президентів, на рівні перших осіб, на рівні прем’єр-міністрів. Тому діють певні системи офсету, коли там одна сторона купує, грубо кажучи, потужні системи ППО, інша країна, навпаки, купує щось інше на противагу. Ось таким чином уже на політичному рівні ухвалюються такі рішення.

Але, щоб не відставати, нам потрібно, передусім, модернізуватись тут, нам потрібно вкладати кошти. У нас, на жаль, недостатньо коштів вкладається в передові технології. Так, у нас тривають випробовування ракети «Вільха», але потрібно ще більше вкладати кошти на розробку, на випробування нового озброєння.

Зараз «Укроборонпром», зокрема, компанії-учасники, в рік платять близько 7,5 млрд грн. податків і дивідендів. Тобто, близько 6,5 млрд грн. – це податки, і ще один мільярд гривень дивідендів. А як би нам ці кошти потрібні були на модернізацію підприємств, на розробку нових модифікацій існуючого озброєння чи зовсім нового!

Відповідаючи на ваше запитання: і в Південній Америці, й на конференції «Зброя і безпека» що цікавить наших клієнтів? Звичайно, люди все ще цікавляться броньованою технікою – і вона буде купуватись. Водночас, здебільшого, світ рухається у бік високоточного озброєння. Тому, особливо після атаки на нафтопереробні потужності в Саудівській Аравії, найважливіше слово – «дрони», «антидрони», радари. Ось це всіх зараз дуже хвилює, й у нас теж у цьому напрямку є напрацювання, але їх потрібно вдосконалювати.

– Як часто ви спілкуєтесь із представниками Міноборони, РНБО? Коли була остання зустріч?

– Зараз змінився керівник, секретар РНБО. У мене з Данилюком були дуже теплі й близькі стосунки, ми регулярно співпрацювали. Можливо, у нового секретаря – трохи інші пріоритети, йому ще потрібен якийсь час – увійти в курс справ тощо. Але у мене дуже близькі стосунки з Кривоносом, що є профільним заступником…

– І який днями в інтерв’ю сказав, що його звільняють…

– Звільняють, на жаль. Я вважаю, що це – достойна людина, практично легендарна особистість. Він вболіває за нашу справу, тому я його особисто як людину, як професіонала, як військового підтримую.

Що стосується Загороднюка, ми – досить близькі товариші. Я, взагалі, вважаю, що це – правильний крок: мати першого цивільного міністра оборони. Він заглибився у справи – і ми намагаємось свої команди зблизити. Тому що історично відрив Міноборони, як замовника, від постачальника «Укроборонпрому» був просто якийсь провальний. Скажімо, жодного розуміння, що справа у наших команд – спільна, не було, і ми зараз намагаємось це виправити.

Нещодавно я був на комітеті Верховної Ради з безпеки та оборони, де раз на місяць доповідаю, інша моя команда в складі мінімум п’яти осіб була на великій нараді в Міноборони разом із Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Ми також робимо спільні виїзди на підприємства.

– Для підприємств «Укроборонпрому» критично важливо мати державне оборонне замовлення. Від цього залежить, наскільки будуть завантажені роботою ваші підприємства. Чи відомі вже якісь цифри за ДОЗ?

– Я б не сказав, що це – критично важливо. Воно – важливо, але не критично. У нас, все-таки, внутрішні постачання – це одна третина, експорт – дві третини.

Тому ми працюємо на наших військових, які захищають нашу країну, ми хочемо їм постачати якісне озброєння, зокрема, за рахунок вищого маржинального експорту ми можемо виробляти їм якіснішу продукцію. На держоборонзамовлення цього року ми поки що отримали близько 5 млрд грн. І зараз виконуємо 44 різні контракти.

– Це ви отримали 100% оплати?

– Ні, десь два мільярди гривень ще йдуть. Але ми ці проблеми вирішуємо в робочому режимі. Є, скажімо, виготовлена продукція, і ми чекаємо оплати, є певні запізнення, але є реально моменти, де і нам потрібно «підтягнутись».

У нас була велика нарада, і маємо порозуміння, що кожній стороні потрібно трохи підтягнутись і йти далі. Але, крім цього, ми звертаємо увагу на службу експортного контролю, яка перебуває під Мінекономіки. Ми кажемо, що це – найважливіша структура, яку потрібно реформувати. Сподіваюсь, наступного разу ми поговоримо про це, адже там – дуже застаріла структура, яка заважає розвитку оборонно-промислового комплексу – як приватним підприємствам, так і нашим.

– Скільки радників ви сьогодні маєте?

– У мене зараз три радники на громадських засадах, і я сподіваюсь їх побачити у штаті найближчим часом. Також у нас є іноземні радники, які делеговані, зокрема, самим Дональдом Трампом. Наприклад, доктор Вінтер, колишній міністр ВМС США. Він є спецпредставником уряду США з реформування українського ВПК. Радники раз на квартал приїжджають великою командою – і ми з ними спілкуємось на майданчику РНБО чи «Укроборонпрому».

– Чи не закинуть вам звинувачення у порушенні державної таємниці?

– Ну, великими таємницями ми не ділимось. І тут, звичайно, перебільшено значущість цієї державної таємниці. Майже всі найбільші в світі виробники озброєння, всі публічні компанії торгуються на біржі. Щоразу, коли вони щось продають до Саудівської Аравії, в Болгарію чи Китай, – всі обсяги, вся номенклатура повністю викладаються в Інтернет на біржу. Технології не розголошуються, а кількість – так, продали 500 танків, продали 2 крейсери тощо. Що це за таємниці? Всі й так знають.

Автор: Ірина Кожухар, Київ

Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/2811656-ajvaras-abromavicus-generalnij-direktor-dk-ukroboronprom.html)

Towards Zero: як «обнулити взаємні претензії»

 
Ефект Дзідзя#2019-42 (10/16/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com