Фермерське господарство «Асканія ІФ» розташоване на відстані якихось 12 кілометрів від Івано-Франківська, у селі Хом’яківка, під Тисменицею.

Тут вирощують овочі (капустяну групу – білоголову, червоноголову, пекінську, цвітну, броколі), кукурудзу, а також експериментують з нетрадиційними для регіону культурами, такими, як перець та кавун на відкритому ґрунті. За кілька років колективу вдалося досягти значних успіхів – у багатьох магазинах Франківська вже можна поласувати місцевими кавунами.

Як фермери з Тисмениці навчилися вирощувати баштанні культури на Прикарпатті дізнавалася «Галка».

Так співпало, що агроном підприємства Микола Литвиненко родом з Херсона, має досвід роботи з кавуном на тамтешніх полях. Маючи такого спеціаліста, гріх було б не спробувати вирощувати його в наших умовах. Фермери взялися шукати сорти і гібриди для місцевого клімату. Три роки експериментів – і чітко побачили, що є три-чотири види, які при певній технології можуть давати результат.

«Кавун потребує вологи і сонця. А яка технологія вирощування? Це – сукупність різних факторів – період посадки (якщо швидше, ніж 10-15 травня – то є загроза заморозків, якщо пізніше, ніж 20 червня – теж не встигне достигнути), спосіб посадки, глибина, густина. Садимо, не сіючи насіння на поле (як на півдні), а готуємо розсаду у теплицях – розвиваємо кореневу систему, відбраковуємо слабкі рослини, залишаємо тільки ті, які дадуть результат. Важливо вчасно поливати, підживлювати, захищати плівкою, робимо міні-парники, які відкриваються і закриваються. Це – ціла наука», – каже директор підприємства Роман Буртик.

Успішність врожаю вираховують від економічної доцільності. Порівнюють – скільки затрат йде на вирощення продукту і чи є з того зиск. Адже «в області можна виростити і банани, але чи це буде доцільно, чи буде на тому заробіток?» – розмірковує Буртик.

«Ми – не науковці. Було цікаво чисто з економічної точки зору – чи це реально, чи ні. Бачимо, що це можливо, але дуже складно. Впевнений, що мало хто зможе повторити це. Тому що три роки експериментували, аж поки не знайшли кілька родзинок, особливостей, які дають можливість знати, що вийде. Ну і погода вносить свої корективи, незважаючи на технологічну і сортову чіткість. До речі, цього року фермери, які значно довше працюють, ніж ми, зізнаються, що їм тяжко пригадати рік із складнішою погодою. З іншого боку, коли є хороша погода, гарний урожай, то ціна на нього дешева. Тому, завдання фермера – навчитися вирощувати у складних умовах, тоді він заробить гроші. Наші здобутки – результат досвіду, фаховості, старанності, ретельності агронома Литвиненка», – зазначає господарник.

То яка різниця між прикарпатськими і херсонськими кавунами?

Нещодавно на Прикарпаття приїжджали представники голландських компаній, які забезпечують господарство насінням (голландської та італійської селекції).

«Міряли цукри і ще різні показники (вміст глюкози, сухих речовин), загалом, вісім пунктів. Наші – за всіма параметрами вийшли кращі, ніж херсонські. За врожайністю – херсонських показників досягати теж можна», – не без гордості каже Роман.

Місцевий ґазда каже, що кавун, як ягода, – добрий і смачний тільки тоді, коли щойно зібраний. Логістика з Херсона сюди інколи може сягати 10 днів (від моменту збору до покупки на ринку чи в магазині). Тож франківці в 95% випадків купують не свіжу ягоду. Той кавун, який достиглий, – перестигає. Який не достиг – немає смаку, ніякий. Його треба з’їдати за 2-3 дні після збору.

«Фермер на Херсонщині поняття не має, хто і де буде купувати його кавуни – чи в Києві, чи у Львові, чи в Харкові. Тому, чим «удобрює» – ніхто не дізнається. А я знаю, що цей кавун будуть їсти мої друзі, рідні, мої діти. Я зобов’язаний вирощувати продукт високої якості.

У мене є навіть власна історія – маю родичів з Херсонщини і вони гостювали у нас. Привезли свого кавуна тестеві. Той скуштував і сказав, що є смачніший. Дістав франківський і дав гостям. Ті не повірили, що я зміг виростити настільки смачний. Довго їх переконували, що це ягода з Прикарпаття», – згадує Буртик.

Про збут і ціноутворення

Кавун – не місцева культура, і ціну на нього «диктує» Херсонщина.

«Не всі купують наш продукт, бо скептики не вірять, що може бути смачний і якісний. Хоча ті, котрі його скуштували, повертаються й іншого не хочуть. Якщо погода була добра, і є багато врожаю, то фермерам з півдня байдуже, за якою ціною його продавати, вони хочуть його позбутися. І, фактично, ціна за постачання з Херсона сюди є дорожчою для гуртового покупця, ніж сам кавун. Фермери розуміють це, і не дуже вкладають душу і гроші в урожай – найдешевше насіння сіють, використовують найдешевші засоби захисту. Насіння для гектара сорту нашого кавуна коштує, як 10-15 на Херсонщині. Так, кавун з Півдня буде не такий солодкий і свіжий, але вони його продали, а наступного року покупець з іншого регіону знайдеться.

Щодо роздрібних продавців кавунів – то ніхто не хоче мати в реалізації кілька видів кавунів, зокрема в ціні, особливо, коли вони схожі зовні. Це – складно. Хіба вони б суттєво відрізнялися на вигляд. Тому стосовно ціни ми мусимо підлаштовуватися під херсонські ціни. Єдине, що тримає нас на плаву – немає в ціні транспортних витрат. Вирощувати будь-що, але для заробітку, і тішити себе, що заробив кілька гривень – такого бажання немає», – додає фермер.

Про ціну на кавун у 2019 році

Перекупники і посередники заробляють на кавунах більше, ніж ті, хто ці кавуни вирощує. Цього року на півдні кавун коштує орієнтовно гривню за кілограм. Гривня двадцять – ціна за перевезення, ще близько гривні – прибуток гуртового закупівельника. На гуртовому ринку «Шувар» у Львові, найбільшому у Західній Україні, його можна придбати за 3-3.50 грн. – це можна перевірити в Інтернеті.

«А у нас, у Франківську, він по 6-7 гривень… Це – велика проблема, що фермери не мають прямого виходу на продавців продукції. Бо магазинам потрібне постійне постачання, а у фермера пропозиція наявна кілька тижнів. Це їм забезпечує посередник, який шукає постачальників. Ми пробували заходити на великі супермаркети – там умови «драконівські» – розрахунок пізніше, треба їм самим привезти, розгрузити, знайти транспорт. А гроші потрібні вже – на зарплату працівникам, паливо для техніки тощо.

Ми й пробували відкривати свій магазин, але це – важко. Бо я перетворився з виробника у «торгаша» – бігав, шукав грушку, сливку, бо потрібен асортимент. Це відволікає від основної роботи», – визнає аграрій.

Про плани

Роман Буртик і колектив переконався – в області реально не лише виростити, а й заробляти на кавунах. Тому мають намір продовжувати вирощувати баштанну культуру.

«Ми, звісно, будемо далі працювати у цій ніші. Бо три роки зосереджували кошти і зусилля, час, життєву енергію. Є низка магазинів, які нас підтримують – йдуть назустріч навіть. Бо вони розуміють, що це – місцевий виробник. Це чисто на свідомості. Це – магазин «Зелень» на Хоткевича, гуртова база «Екватор», мережа магазинів «Гостинний Дім». Там зрозуміли, що покупець повертається за якісним товаром», – підсумовує Буртик.

Також в «Асканії ІФ» покладають великі надії на новий, особливий сорт кавуна. Він має зовсім інше забарвлення, на відміну від традиційного, а на смак – ще солодший. Експериментальний урожай уже доходить до кондицій на «баштанних» полях під Тисменицею. Буртик має надію, що саме цей вид стане візитівкою і впізнаваним брендом прикарпатських фермерів, аби мешканці без вагань знали, що це – місцевий продукт.

Автор: Турій Роман

Джерело: GALKA.IF.UA
(https://galka.if.ua/krashhi-nikh-khersonki-yak-pid-frankivs/)