Як кажуть у нас – брехня пішла по селу. На екрані передачі «Зашквар недели» на каналі телебачення «Свободный» один журналіст на прізвище Влад Сидоренко розмовляє з іншим журналістом, сьогодні народним депутатом від партії президента Олександром Дубинським. Розмовляють мовою окупанта. Суть розмови наступна.

Обговорюється з певною дозою насмішки недавня заява колишньої в. о. міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун, що МОЗ «рейдернули», тобто, захопили люди чинного прем’єр-міністра Олексія Гончарука, які звільнили заступника Уляни Супрун Артема Янчука, а поставили корупціонера, що працював при колишньому міністрі Раїсі Богатирьовій (сьогодні вона під арештом, тривають слідчі дії. – А Л). Так звані журналісти кажуть, що Супрун, виявляється, сама захищає корупціонера. Кажуть, що Артем Янчук – дуже цікава людина, права рука колишнього міністра юстиції Петренка, фактично його особистий юрист; раніше, до 2014 року, він був заступником голови Укрдержреєстру, зберіг своє місце і після революції, бо його сховали, щоб він не потрапив під люстрацію. В Артема Янчука є дружина Тамара Мазур, яка була заступником міністра культури Євгена Нищука. Вони обоє причетні до скандалу про дозволи на забудову в історичній частині Києва. В Артема Янчука є тато – Олесь Янчук, поважна людина, яка знімає кіно. Останній його фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри» з бюджетом 48 000 000 грн., з яких 24 400 000 грн. дав Український Конгресовий Комітет Америки, де Уляна Супрун є дійсним членом ще з 90-х років. Тобто, вона дала ці гроші! Кажуть, бачимо ланцюжок: Артем Янчук-Олесь Янчук-Уляна Супрун-УККА. Але це ще не кінець. Улюбленим актором Олеся Янчука є Євген Нищук, в котрого заступником працювала невістка Олеся Янчука – Тамара Мазур, яка, власне, і причетна до схеми одержання дозволів на забудову в історичній частині Києва. Тобто, сама Уляна Супрун через свій фонд в УККА спонсорує корупцію.

Та ж треба було перевірити, бодай, очевидні факти!

Кінорежисер, Генеральний директор Національної кіностудії імені Олександра Довженка і голова Спілки кінематографістів України, народний артист України Олесь Янчук не має жодного стосунку чи родинних зв’язків з Артемом Янчуком! Уляна Супрун не має жодного стосунку до фільму «Таємний щоденник Симона Петлюри»! Але цих пов’язань було достатньо для поширення брехні.

Коротка правда: режисер Олесь Янчук створював не один, а чотири фільми спільно з УККА, і всі вони про білі плями української історії, створені радянською владою. УККА влаштовував фонди зі збірки серед патріотичних українців США і Канади. Частка УККА не була такою великою, може, двадцять відсотків. Все відбувалось згідно зі законодавством США й України. Причому, тут зовсім не причетні Уляна Супрун і Артем Янчук, які не мають жодного стосунку до режисера Олеся Янчука.

Брехня дуже дешева і з прицілом , бо інформацію можна було дуже легко перевірити. Тут не могло бути просто помилки. Це вказує не на рівень журналістів, бо ці особи не можуть вважатися справжніми журналістами, вони просто аферисти. У західному світі така брехня карається, бодай, збитками, бо тут легко довести тенденційність. Якщо Україна, а разом з нею і президент Зеленський, який хіба відповідає за своїх людей, не зроблять висновків та не притягнуть винних до відповідальності – то це буде дуже промовистим не тільки для суспільства України, але для всього світу. Сьогодні скандал не заховаєш. Тобто, брехня не пішла тільки по селу. Правда піде по всьому світу.

Як для мене тут є ще один урок, і він, мабуть, важливіший, ніж спроба спаплюжити колишню в. о. міністра Уляну Супрун, чи режисера Олеся Янчука, чи навіть колишнього міністра культури Євгена Нищука, а також організацію УККА, яка має бездоганну репутацію в США. Тут також несуттєві обидва брехуни і блазні Сидоренко та Дубинський.

Тут урок для адміністрації президента – котрий оголосив себе антикорупціонером – та для журналістської професії в Україні.

Основна проблема з журналістикою в Україні – це пов’язаність дуже багатьох журналістів, котрі оголошують себе чесними та незалежними, а насправді служать олігархічним кланам, починаючи з того, що велика більшість засобів масової інформації в Україні є власністю олігархів. Подібний іспит тут і для президента Зеленського. Як слуга народу на екрані, він був залежним від олігарха Ігоря Коломойського, людини, щонайменше, з поганою репутацією, а може, і значно гірше. Засягніть оцінку про нього у Міжнародному валютному фонді чи в Міністерстві юстиції США. Чи президент Зеленський сьогодні дійсно слуга народу, чи слуга Коломойського? Час Зеленському закінчити з Коломойським.

Можна завершити словами невідомого мислителя «бреши, але міру май».

Ця пропозиція не для двох згаданих «журналістів». Сьогодні у державі президента Зеленського це пропозиція для всіх. Україна не вийде до нормального демократичного світу, коли її так звані журналісти чи реформатори послуговуватимуться брехнею.