Всі ми, без винятку, маємо свої мрії. Мрія – це те, що підносить нас над буденністю, веде по життю і дає сенс кожному прожитому дню.
У паніматки Оленки й отця Василя Сендеги з парафії святих Петра i Павла, що у Пейлос-Парку, Іллінойс, теж була своя маленька мрія. Це була мрія про українську школу при парафії. Школу, де могли б їхні діти, а також діти з Української околиці чути мову своїх батьків, вивчати традиції, спілкуватися цією ж українською мовою, читати багату українську літературу, пишатися землею, звідки походить їхнє коріння.
Управа Української православної церкви святих Петра і Павла погодилася надати приміщення для майбутньої школи. Виникло питання, як усе розпочати? Хто візьме на себе щоденні клопоти з організації? Адже, щоби чогось досягти у цьому світі, треба докласти великих зусиль і старань, а також бути повністю відданим справі.
Поділившись своєю мрією одного серпневого вечора зі сім’єю Собешкевичів, пані Оленка й отець Василь отримали ту потрібну словесну і моральну підтримку, за допомогою якої почали рухатись вперед.
Пані Галина Собешкевич, у минулому вчитель, погодилася скласти шкільний план, підібрати книжки і навчати читанню і письму. Пані Квітка Модрицька, обдарована музикантка з багатим музичним досвідом, погодилась бути викладачем музики і співів. Її чоловік Василь Собешкевич пообіцяв надавати підтримку і допомагати школі. Пані Світлана Мітчел взяла на себе відповідальність бути вчителькою молодших класів.
Паніматка Оленка разом з отцем Василем взяли на свої тендітні плечі всю відповідальність за реєстрацію школи, знаходження необхідного для існування школи приладдя, зокрема, парт, стільців, шкільних дошок та багато-багато іншого. Підгoтoвча робота на цьому не припинилась, потрібно було працювати для розповсюдження інформації про школу, шукати учителів. Отець Василь теж пліч-о-пліч стояв із дружиною. Незважаючи на насичені дні, як настоятель церкви святих Петра і Павла, отець завжди знаходив час допомогти: помити класи, перенести столи, закупити необхідний для дітей клей, папір для друку, олівці та інше.
І маючи хороших сусідів, Українську католицьку церкву Різдва Богородиці, прихожани Наталя Серафим, Люба Бойчук, Наталя Кульчицька, інші, а також отець Василь Солковський теж радо вітали ідею відкриття української школи і привели своїх дітей вивчати українську мову. Школа отримала назву «Барвінок» від відомої квітки в Україні – барвінку. Перший день у школі розпочали з молебню до Пресвятої Богородиці. Школа починала працювати з 12-ма дітьми, яких навчали 4 вчителів. На даний час школа нараховує 38 дітей та 8 учителів.
Минуло 5 років. За ці роки школа продовжувала розвиватися і цвісти, як той барвінок, на честь якого вона названа.
5 жовтня 2019 р. в українській школі «Барвінок», що в мальовничому містечку Пейлос-Парк, у штаті Іллінойс, відбулося свято Осені. Пожинали багатий урожай за 5 років існування школи під керівництвом пані Оленки Сендеги.
Святкування п’ятої річниці школи збіглося зі святкуванням 110-ї річниці Української православної церкви святих Петра і Павла, на базі якої заснована школа.
Архієпископ Даниїл приїхав з цього приводу розділити радість з усіма причетними до цих свят, і поблагословити їх на довгі і щасливі роки, подякувати за плідну працю.
Святковий концерт, підготований під керівництвом пані Квітки Модрицької та пана Віталія Кулика, проходив під гучні оплески та супроводжувався веселим сміхом. Учні школи із задоволенням перевтілювалися в осінніх персонажів – овочі і фрукти, розповідали про їх важливість і цінність, співали, декламували віршики, прославляючи осінь за її красу та врожай. Свято проходило у колі друзів, рідних та близьких, у барвах осені, з квітами та дарами природи.
Його Преoсвященствo архієпископ Даниїл нагородив благословенними грамотами трьох найперших учителів школи: паніматку Оленку, Світлану Мітчел та Марію Грещук за їхній вклад у розвиток школи впродовж минулих п’яти років.
Сандра Глаткий, як представник управи церкви святих Петра і Павла, привітала учителів, учнів та батьків школи з п’ятою річницею. Пані Галина Собешкевич, як одна з перших учителів, котрі втілювали ідею відкриття української школи «Барвінок» у життя, поділилася своїми враженнями..
Цей день був надзвичайно хвилюючим для директорки школи пані Оленки Сендеги. Ступаючи по дорозі назустріч мрії, вона не боялася спіткнутися, з кожної помилки брала свій урок, ставала досвідченішою, впевненішою у завтрашньому дні. І сьогодні вона зізнається, що сила мрії, мабуть, одна з найпотужніших сил на світі.
Батьки та учні щиро вдячні пані Оленці й отцеві Василю за можливість мати куточок України далеко від рідної землі!
Вітаємо з 5-річчям школу «Барвінок» і бажаємо многая літа!
Фото Павла Яріша