Ця тема, мабуть, дуже мало зрозуміла для загалу, оскільки концепція верховенства закону в суспільстві загально дуже поширена як самоціль і не тільки серед західних давніх демократій.

Для нерозвинутих демократичних систем верховенство права існує прикладом до втілення у своїх державах. Тому критика абсолюту «верховенства закону», мабуть, не популярна і навіть спірна, але вона потрібна і часто дискутується, зокрема, в юридичних та наукових колах.

Верховенство закону не повинно бути самоціллю. Радше, над верховенством закону повинна стояти справедливість, тобто, потрібно, щоби сам закон був справедливим. Ціллю має бути справедливість. Очевидно, для цього потрібно плекати відповідну культуру даного суспільства. Існують погані закони. Ось, для прикладу, є закони в авторитарних державах, такі держави користуються своїми законами для впровадження несправедливості, а то і злочинів.

Недавно відбулося інтерв’ю західної пресової мережі з коронним принцом Саудівської Аравії. В тій державі щойно нещодавно дозволили жінкам їздити за кермом авто. Принц пишався, що він, як реформатор, впровадив цей новий закон. Суть розмови фактично була в тому, що попереднє законодавство не дозволяло такого елементарного права. Коли його запитали про це й про інші справи, де порушуються загальноприйняті людські права, він відповів: ми діємо згідно з нашим законодавством. Але ж це законодавство несправедливе. Це – тільки один бік справи.

Потрібно також, щоби навіть добрий закон справедливо втілювався. Це вимагає рівних можливостей для всіх громадян. До речі, рівного, тобто однакового доступу до справедливості дуже часто не існує навіть у найбільш демократичних країнах світу, як от США. Осягнути справедливість, зокрема, судовим способом в більшості випадків є дуже коштовним процесом. Часто гроші купують більш справедливі вироки чи рішення не безпосередньо через хабарі, за що мають карати, але посередньо. За гроші багаті купують можливість залучити до справи більш фахових експертів, юристів, тощо, а також користуватися всіма можливими процедурами, до яких бідний позивач або підсудний не має доступу через брак ресурсів.

І ще один чинник перешкоджає справедливості – це упереджене судочинство, тобто, тих осіб, суддів чи лав присяжних, котрі вирішують дану справу. Судді призначаються або обираються надійно на підставі своєї експертизи, але дуже часто з огляду на ідеологію. В обох випадках вони залежні. Лава присяжних вважається більш об’єктивним способом, ніж один суддя чи навіть трійка, але треба мати на увазі, що присяжні, як люди, дуже часто мають свої упередження чи уподобання. У західних демократичних суспільствах багато уваги присвячується реформам судочинства, що буде потрібним доти, допоки продовжуватимуться пошуки справедливості. Верховний Суд США складається з дев’яти осіб, котрі вирішують справи звичайною більшістю, і хоча це виглядає майже оптимально, суддів Верховного Суду США обирають ідеологічно de facto.

Над усіма вище порушеними питаннями треба працювати, щоби вдосконалювати, але ніколи у метафізичному розумінні і, насамперед, тут велику роль має відігравати громадянське суспільство, розбудова якого є чи не найважливішим завданням у цілому світі у парі з вирішенням конфліктів.

Громадянське суспільство – це третій сектор основного впливу на суспільство. Перший – це влада, другий – це бізнес, а третій – це інституції та персоналії, які діють дуже часто на добровільній підставі, немов охоронці загальних принципів людських та громадянських прав.

Щодо потужності влади, то, мабуть, не потрібно застановлятися. Влада керує усіма важелями впливу і ресурсами включно зі судочинством, хоча теоретично воно є незалежним та поліцейським механізмом. Рівно ж дуже помітним є те, наскільки у ринковому, чи то капіталістичному суспільстві впливовим є бізнес. Один недавній випадок дуже чітко проілюстрував вплив бізнесу в США. Один керманич американської професійної баскетбольної команди «Гюстон Ракетс» висловися на захист протестувальників у Гонконгу. Американський баскетбол дуже популярний у Червоному Китаї, а, це, зокрема, команда, для якої колись грав найвизначніший баскетболіст Червоного Китаю, що сьогодні завідує цим спортом у Китаю. Китай запротестував. Великий капітал на користь американського баскетболу приходить з Червоного Китаю, оскільки Червоний Китай є другою найбільшою економікою світу. До речі, китайські мільярдери навіть інвестують у американський баскетбол і його команди. З’явилася лавина заяв людей, для яких баскетбол є бізнесом, між ними і навіть засадничо добрих людей, які з огляду на бізнес готові продати моральні принципи, а, разом з тим, також людські і громадянські права мешканців Гонконгу.

За окресленням Організацій Об’єднаних Націй, громадянський сектор має наступні цілі: покінчити з бідністю, побороти нерівність та несправедливість і почати працювати над викликами, пов’язаними зі зміною клімату. Оскільки основну роль у впровадженні загальноприйнятої засади верховенства закону мають юристи, власне, вони хіба повинні відіграти основну роль у тому, щоби це верховенство принесло справедливість.

Очевидно, що все описане треба сприймати не в абсолютних рамках, бо люди помиляються і завжди будуть помилятися. Одначе, потрібно над цим постійно працювати. Завжди потрібно опиратися на добру волю, мораль та етику, а також на реформи всіх трьох секторів.

При цьому, професія юристів повинна зазнавати змін. У США проводяться реформи і зміни у професії юристів. Інколи ці зміни корисні для суспільства, але також можуть бути корисними тільки для самих юристів, бо самі юристи впроваджують ці реформи. Можна навести багато прикладів, але два приклади – одного поганого й іншого доброго напряму – це впровадження у цю професію власної публічної реклами й оголошення, що часто призводить до обману, а з позитивного боку – деякі юрисдикції вимагають, щоби юристи для реєстрації та одержання ліцензування, що відновлюється періодично, частину своєї роботи виконували на добровільній підставі, чи допомагаючи бідним, чи інституціям, які займаються харитативною або ж освітньою діяльністю.

У кожному випадку розвиток громадянського суспільства є необхідним для держави, яка прямує до демократичності та економічного розвитку. Не менше такий процес потрібний Україні. Для здійснення цього необхідно розвивати співпрацю між владою і громадянством, а також залучати юристів, а ще важливим є регулювання бізнесу.

«Україна – не Росія», як писав колись другий президент України Леонід Кучма, і вона може пишатися певними великими кроками у напрямі впливу громадян на життя в Україні і, зокрема, громадянського суспільства на процеси в Україні. Дві могутні революції – це яскраві і потужні приклади дії громадянського суспільства. Питання, яку роль сьогодні у цьому напрямі виконують юристи в Україні. Чи виникло враження, що юристи тільки заробляють гроші або йдуть у владні структури. Таке мислення розходиться з моральним та етичним завданням цієї професії, що повинно бути не менш важливим. Активна участь юристів у секторі громадянського суспільства слугуватиме Україні в розвитку її могутності як демократичної, справедливої та економічно розвиненої держави для всіх своїх громадян. Адже юристи своєю освітою та практикою чи не найкраще підготовлені для такої служби