Цей празник відзначатимемо в понеділок, 14 жовтня. Він ніби єднає і вбирає в себе всі Богородичні свята, які знаменують небесне заступництво Пресвятої Діви Марії за всіх вірних, котрі люблять Її, моляться до Неї і просять допомоги в усяких важких обставинах, бідах, хворобах і нещастях. Не сумніваюся, що багато з нас, і то не раз у своєму житті, пережили й отримали спасенну поміч від Господа через заступництво і покров Цариці неба і землі.

Ось моє особисте свідчення про таку поміч.

Кілька років тому до храму моєї парафії зі сусіднього села переносили образ Пресвятої Богородиці. Святу ікону ми мали зустрічати ще перед селом. Оскільки це був дуже спекотний літній день, то я шукав подвір’я з тінню, щоб припаркувати там свій автомобіль. Біля одного будинку був густий виноградник, під яким вирішив залишити свій транспортний засіб. А перед тим потрібно було повідомити про це господарям. Я увійшов через відчинені двері помешкання і голосно вигукнув: «Хто вдома?!». Відповіді не було. Тоді я сам відчинив ворота, заїхав у подвір’я і зачинив браму. Подумавши, що це якось негарно – нікого не запитати дозволу і не повідомити про свій намір – я знову вийшов у коридор будинку і ще голосніше вигукнув: «Хто вдома?!». Раптом з кімнати зі стривоженим виглядом вийшла господиня й одразу ж запитала: «А що, отче, образ Богородиці вже принесли до нашого храму?».

– Ще ні, – відповів я.

– Ой, як добре, що ви мене розбудили, бо я дуже хотіла взяти участь у процесії. Відправила корову на пасовище і прилягла трошки відпочити, та не спам’яталася, коли заснула. Дякую Богові і вам, що ви мене розбудили.

…Після відправи в храмі я поїхав додому. На перехресті центральної дороги стояла бабуся зі своєю внучкою. Я зупинився і сказав їм: «Якщо ніхто вас не підбере, то я сам вас підберу і підвезу. Мені на 10-15 хв. треба відвідати одних людей».

Так і сталося.

А найдивніше чекало мене попереду. На окраїні села обабіч дороги йшло молоде подружжя зі сусіднього села, яке брало участь у процесії. Я їх впізнав, зупинився і запропонував підвезти додому після того, коли молода пані сказала, що вони залишили вдома немовля, яке спало, і дуже спішать до дитини, бо переживають, що маля прокинеться і буде дуже плакати. «Ми йшли навпростець і вийшли на дорогу, та ніхто не зупинявся, і ми почали молитися до Пресвятої Діви Марії», – розповідала молода жінка. Я подумав, що якби заради бабусі і внучки одразу ж поїхав би додому, то не підібрав би це подружжя, і вони б мусіли близько години йти додому. А дитина б на той час уже прокинулася…

Я підвіз їх до їхнього будинку і трошки зачекав. Молода мама вийшла з помешкання і з радістю повідомила, що дитина ще спить.

Без сумніву, Покров Пресвятої Богородиці був над Її любими дітьми. Він буде і над кожним з нас, якщо й ми будемо любити Її і своїх ближніх, надіятися і молитися до Неї.

Пресвята Богородице, спаси нас!