rss
12/12/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#365

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Подорожі \ Юля Бура: «Нас усюди приймали дуже щиро, хотіли показати своє життя і культуру»

Львів’янка Юля Бура – справжня колекціонерка вражень. Почавши мандрувати у 13 років, вона встигла відвідати майже 50 країн і навіть здійснила навколосвітню подорож з чоловіком та двома маленькими донечками. Юля вже розповіла про найважливіші моменти підготовки до мандрів, тож тепер поділиться найяскравішими спогадами.

– Які, загалом, гастрономічні відкриття запам’яталися впродовж мандрів?

– У Латинській Америці, наприклад, їдять морську свинку, вони її називають кві. Для місцевих це досить дорогий делікатес, який подають у ресторанах. Ми її куштували, але вона була несмачна – багато жиру, м’ясо, наче гумове. Смачна таїландська кухня, у ній – багато овочів і мало м’яса. Власне, його стільки, скільки достатньо.

Коли тайці готують якусь страву (ми спеціально ходили на курси приготування тайської їжі), то там буквально шматочок моркви та якихось інших овочів. Мені видавалось спочатку, що це дуже мало. Але, в результаті, виходить дуже хороша порція, і ти розумієш, що тобі цілком достатньо. Такий підхід до харчування нам дуже сподобався. На жаль, у західній культурі ми споживаємо забагато м’яса. Ще мене вразили ціни на молоко. В Азії корови більше м’ясні. Молочні породи якщо і є, то в дуже невеликій кількості. Молоко привозять з Австралії або Нової Зеландії, і його ціна дуже висока, від 1,50-1,80 євро. Це дуже дорого для місцевого покупця, тож вони, фактично, молока не вживають.

Title Title Title 
 Річка з крокодилами, Коста-Рика Міла і Ліна провели цілий день,
доглядаючи за слонами
 Wat Rong Khung, білий храм
біля міста Чіанг-Май, Таїланд
 Title Title Title
 Підводне життя на Філіппінах Балі Сінгапур
 Title
Title
 Title
 Нуса-Пеніда, Індонезія У готелі знайшлася купа книжок Arenal – діючий вулкан у Коста-Риці

 

– Ти ще згадувала про скорпіонів.

– Так. У Лаосі ми полювали на скорпіонів. Мене найбільше вразило, що це полювання відбувається у місцевих мешканців на подвір’ях. Думала, що то десь треба йти до річки чи в якесь особливе місце. Ввечері, година 20-21, коли смеркається, місцеві виходять відловлювати скорпіонів, а також жаб та зміїв. Ми зібралися, всі були з лампочками, у закритому взутті, і пішли шукати здобич. Скорпіони, жаби, змії вилазять з-під землі, коли спека спадає. Їх ловлять, чистять, як креветки, миють, потім додають спеції та відварюють. Я навіть ніколи не могла уявити, що скорпіонів їдять. Ми їх куштували, але нам не смакувало. Для місцевого населення це делікатеси, суцільні протеїни, святкова їжа. До слова, це – не туристичне село, але там є одна людина, яка нас приймала. Вона – англомовна і вирішила про це село розповідати іншим людям. Серед місцевих побутують їхні прадавні традиції, вони лікуються різними травами, дуже вірять у духів, хоча Лаос, здебільшого, буддистський.

– Юлю, що можеш сказати про місцеве населення країн, які ти відвідала?

– Вразило, що нас всюди приймали дуже добре, щиро. Чи це той факт спрацював, що ми подорожували з дітьми, чи це, можливо, люди всюди такі відкриті, чи нам просто щастило. Нам хотіли показати своє життя, культуру, їм було цікаво, що ми робимо. Наприклад, в Еквадорі ми були в місті, де немає туристів. Коли нас бачили, то підходили і запитували, що ми робимо, і коли чули, що ми подорожуємо, питали, чи це наша робота. Дуже цікаво спілкуватися з людьми, які самі нікуди не їздили. Ти потрапляєш в їхній світ, намагаєшся зрозуміти їхнє мислення, але вони тебе не можуть зрозуміти, бо ніколи не залишали своє поселення.

– Якщо не помиляюсь, під час мандрівки ви три рази святкували новий рік.

Так, ми святкували три нові роки: наш, індуїстський Нєпі, який відзначали на Балі, що, власне, і є єдиним індуїстським островом Індонезії. Індуїсти цього дня мовчать. Нема ні світла, ні Інтернету, ні води – місцеві органи все відключають. Багато туристів в цей час намагаються виїхати на інший острів, де є мусульмани, які цього не святкують. Ми ж захотіли залишитися, нам було дуже цікаво. Не можна виходити за межі готелю, плавати у басейні. Тобто, ти сидиш, думаєш, спілкуєшся сам із собою, читаєш книжку чи ще щось таке.

У Таїланді ми були на буддистський новий рік. Це – величезне свято, люди обливаються водою, ніби змивають усе старе і готуються до нового.

– Куди поїдете в наступну тривалу подорож?

– Обов’язково ще відвідаємо Латинську Америку, Колумбію. Не побували там під час цієї подорожі, бо думали, що це – небезпечна країна. Хоча ми зустрічали багато людей, які там уже були, або саме туди їхали, і зрозуміли, що там усе змінюється, просто побутує багато стереотипів.

Колумбія відкривається для туризму. Туди ми вирушимо на кілька місяців, щоб усе добре об’їздити. Оптимально було б на шість місяців, бо під кінець року мандрів нам було вже важко, не було азарту все побачити, всюди побувати. Цю поїздку ми плануватимемо через кілька років. Хотілося б, щоб діти були в такому віці, щоб подорожувати разом з нами було їхнім свідомим вибором.

Юля Бура: «Нас усюди приймали дуже щиро, хотіли показати своє життя і культуру»

Кульчиці: батьківщина трьох козацьких гетьманів

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com