Відомо, що ініціаторами і фундаторами Комітету українців Канади виступили релігійні діячі.
Віцепрезидент братства українців-католиків отець Василь Кушнір влаштував у вересні 1939 року неформальні дискусії з очільниками низки світських громадських об’єднань, журналістами стосовно досягнення єдності дій. Учасники тривалих перемовин зійшлися у думці про гостру потребу централізованого представництва у державі їх нинішнього проживання і доручили В. Кушніру підготувати проєкт «Конституції» – статуту майбутнього об’єднання. Справді виконавши се відповідальне доручення, автор заслужив високе довір’я представників усіх діаспорних організацій бути президентом Комітету Українців Канади.
За релігійною приналежністю формувалися і перші українські діаспорні організації: Спілка української молоді Канади, пов’язана з Українською православною церквою; Українське католицьке юнацтво, наближене до Української греко-католицької церкви. Згодом, після третьої хвилі еміграції, на початку 1950-х років виникли під опікою КУК нові об’єднання: Організація української молоді «Пласт», Спілка української молоді та Організація демократичної української молоді.
Молодіжні організації набувають статуту надзвичайних, їм надається право входити до складу Комітету. Рада Української молоді стає повноцінним центральним органом, відділи та представництва якої створюються в усіх місцевостях Канади, населених українцями. Ставши протягом 30 років динамічною ефективною установою канадського українства, Комітет містив у своїх системах 5 відділів Товариства українських студентів-католиків «Обнова», 50 відділів Спілки української молоді Канади, 15 відділів Молоді Українських Націоналістів.
Тисячі юнаків та дівчат шикувались у духовно єдині і сильні, освічені колони борців не лише за своє вільне майбутнє, а й своїх ровесників на батьківщині предків. Матеріальна підтримка справи національно-державної незалежности України виступив на перший план у громадсько-політичних турботах канадських українців.
Утворена в 1949 році Ліга визволення України, яка через кілька років потому приєдналася до КУК, сприяла ефективній праці Спілки української молоді. Разом вони у практиці дотримувалися принципів: «Об’єднати українців, мешканців Канади, а також канадійців іншого походження довкола боротьби за визволення України з російсько-комуністичного поневолення» та «підтримувати дух лояльности до Канади, боронити її незалежність та демократичний устрій перед безпосереднім і посереднім наступом російського імперіалізму і комуністичного тоталітаризму». Разом відзначені такі національні свята, як День проголошення незалежности УНР та Акту Злуки, Шевченківські роковини, Листопадове свято з нагоди річниці Української національної революції тощо.
Увійшовши до складу Комітету Українців Канади, молодіжний «Пласт» продовжив апробовані до сього на західноукраїнських землях форми національно-патріотичного виховання юнаків і дівчат. Починаючи з 1948 року, у багатьох регіонах створюються організації, що займаються матеріальною допомогою молоді, – «Пласт-Прияти». Скаути відкривають благодійні будинки, влаштовують табори праці та спорту, проводять урочистості з нагоди традиційних українських свят. До активної громадської роботи залучаються дедалі більше студентів і учнів, на початок 1967 року у «Пласті» нараховується понад півтори тисячі членів.
Подібною діяльністю займалася Спілка української молоді, яка співпрацювала з Лігою визволення України. Основу спілки склала молодь зі Східної України. У 1963 році діяло 25 відділів СУМ, а 1967 року – 40, об’єднуючи три тисячі юнаків та понад двісті вихователів. Окрім своїх будинків, літніх осель та засобів масової преси, СУМ мала і низку рідних шкіл. Завданням Спілки української молоді Канади було: «Виховувати нашу молодь як свідомих, корисних членів своєї Церкви та народу та добрих громадян Канади». З лав СУМ вийшли суддя окружного суду Вінніпегу Іван Соломон, міністр праці Михайло Старр-Старчевський, депутат парламенту Манітоби Іван Яремко.
На перших зборах відділу СУМ 9 жовтня 1952 року її головою обрана вихователька і громадська діячка Анна Фігус-Ралько. Збори і сходини молодіжної організації проводились щовівторка. Слухали лекції професорів Ярослава Рудницького, Леоніда Білецького та Ярослава Рибалка з української мови, книгознавства та історії Української православної церкви, дивилися вистави режисера Петра Крип’якевича, вправлялися в українських танцях.
Збирались пожертви для придбання завіси сцени та започаткована церковна обслуга під час недільних відправ. Великий інтерес викликав лекторій з історії канадського українства. СУМ також надавала великого значення співпраці з україномовною канадською періодикою, видавничій діяльності та ствердженню і поширенню українського друкованого слова. А Організація демократичної української молоді, створена зі східноукраїнських молодіжних гуртків, ставила за мету політичний гарт дорослих юнаків. Вона співпрацювала із Союзом українців, що стали жертвами російського комуністичного терору, видавала власний тижневик «Молода Україна».
У листопаді 1953 року при КУК була заснована Рада Української молоді Канади, яка об’єднувала молодіжний рух «Пласт», Молодих Українських Націоналістів, Організацію демократичної української молоді, Союз української молоді Канади і Українське католицьке юнацтво. Завдання Ради сформулювалася таким чином: «сприяти найповнішому включенню української молоді Канади у загальноканадійське суспільне, наукове, економічне й культурно-мистецьке життя… формувати і плекати серед української молоді Канади здорову громадську думку та готувати її до відповідальности за цілість українського громадського життя в країні». Варто зауважити, що українські діаспорні молодіжні організації будували свої виховні ідеали на ідеалістичному світосприйнятті й демократичних засадах правління та поборювали політичний матеріалізм за основами марксизму-ленінізму та політичну систему в Україні. Перебуваючи в складі РУМК, ті сприяли органічному зростанню молоді, котре проявлялось у координації сфер національного виховання, культури, освіти та спорту.
1953 року зареєструвався Союз українського студентства Канади, до складу якого увійшли студентські організації «Альфа-Омега і «Гамма-Рокаппа», Канадська федерація товариств українських студентів-католиків «Обнова», українська православна студентська організація «Іларіон», Товариство української студіюючої молоді імені Миколи Міхновського та Українське академічне товариство «Зарево». Незалежні студентські клуби відкрилися при закладах вищої освіти Канади: університеті МакГіла, МакМастера та Монреаля і коледжі імені Джорджа Вільямса.
Водночас, з автономізацією молодіжного руху до спільних громадських об’єднань Канади органічно вписуються нащадки їх старшого покоління. Се спостерігалося у Лізі визволення України, Організації Українських Націоналістів, Антибільшовицькому блоці народів та інших. Поруч з прибулими з України батьками діти, народжені в Канаді, всотують народні традиції, дбають про національну ідентичність в умовах нової батьківщини. Більше того, продовжують зв’язки з рідною всім Україною, стараються вплинути на тамтешні суспільні настрої, сприяти антикомуністичним, демократичним процесам.
25 червня 1967 року у Торонто відбувся з’їзд Українського визвольного фронту, в якому взяли участь вісім тисяч членів діаспорних молодіжних організацій. Предметом обговорення був «Український тиждень», що мав відбутися через місяць у Монреалі на всесвітній виставці ЕКСПО-1967 з ініціативи уряду Радянського Союзу. Союз української молоді закликав до радикальних антирадянських дій під час масових заходів за бойкот радянського павільйону. Активістам СУМу у згоді з іншими патріотами вдалося привернути увагу світової громадськости своїми протестними вчинками до проблем суб’єктности Української РСР у федеративній структурі СРСР та русифікації. У жовтні 1971 року в зв’язку з офіційним візитом голови Ради Міністрів СРСР до Канади група студентів-українців оголосила голодування у гуртожитку університету Манітоби, аби привернути увагу до порушення прав людини і арештів в Україні…
В історії закарбовані чимало інших подій та фактів, які засвідчують активну громадську діяльність молодіжних об’єднань під егідою Комітету Українців Канади задля збереження самобутности канадського українства, відновлення державної незалежности України.