Щороку у вересні місяці в приміщенні Організацій Об’єднаних Націй відбувається відкриття Генеральної Асамблеї. Майже з усього світу З’їжджаються сюди делегації держав – членів ООН, а також виступають президенти, прем’єри, закордонні міністри. Місто Нью-Йорк паралізоване, але є, бодай, враження, що відбувається велика світова подія і вирішуються назрілі глобальні питання.

Середа, 25 вересня 2019 року. Новий і молодий президент України Володимир Зеленський у Нью-Йорку. Цього дня відбулися як для самого неофіта Володимира Зеленського дві дуже важливі події: його виступ перед Генеральною Асамблеєю ООН та зустріч з, бодай, символічно представником вільного демократичного світу – президентом США Дональдом Трампом.

Загальне враження від виступу президента Зеленського в ООН надзвичайно позитивне. Він, може, і хвилювався, і приступив до цієї справи з власною скромністю, яка була симпатичною, але й зі серйозними і глибокими думками. Хоча його виступ, згідно з регламентом, тривав 15 хвилин і, за його словами, не змінив світ, незважаючи на його бажання змін. Однак, президент України висунув багато свіжих тез. Свою промову він виголошував щиро й емоційно. Найважливіше, що він висунув деякі ключові тези, які, сподіваюся, запам’яталися.

Президент Зеленський говорив конкретно і чітко про переживання, людські втрати та потреби України у війні і недвозначно кілька разів назвав Росію агресором, підкреслив територіальну цілісність України, згадав про Донбас і Крим. Користуючись своїми природними здібностями як юриста й актора, він показав учасникам Генеральної Асамблеї ООН кулю, яка вбила на Донбасі Василя Сліпака, українського співака світової слави і воїна, наголошуючи, що така куля коштує 10 доларів. А ще зробив відповідне яскраве порівняння, що невже у сьогоднішньому світі людське життя коштує тільки 10 доларів…

Згадка про Василя Сліпака була, зокрема, вдалим прикладом, бо оперний співак був людиною всього світу, виступаючи на оперних сценах театрів Нью-Йорка, Парижа, Лондона.

Володимир Зеленський коротко згадав про поступки, які Україна зробила для побудови більш мирного світу, де конфлікти мали б вирішуватися за допомогою слова, а не війни (Зеленський сказав «word not war»), наголошуючи, що Україна відмовилася від більшого ядерного арсеналу, ніж арсенали Великої Британії, Франції чи Китаю, бо вважала, що ми всі разом будуємо інший світ, тобто, світ без агресії, збройних конфліктів і воєн. Це було дуже вдале представлення Будапештського меморандуму, де Україна задля мирного світу зробила великий жест, а її партнери при цьому практично уникнули відповідальності і покладених на них зобов’язань.

При цьому він також наголосив, що сьогодні у світі немає чужої війни. Усі війни переходять національні кордони і впливають на світове суспільство і світовий лад. Кожен світовий лідер має зрозуміти свій обов’язок – берегти життя кожної людини, а не тільки свого народу. Зеленський наголосив, що ціна людського життя є дуже високою, бо немає нічого дорожчого у світі.

На завершення він висловився про міжнародні структури, передовою з яких є ООН, для якої визначальним завданням є гасити війни-конфлікти, і з чим ООН, на жаль, не може впоратися. Кожна війна сьогодні – світова, а Третя світова війна буде останньою – це прозвучало не як анонс, а, радше, і на жаль, як пересторога. Це була остання теза у його виступі. Відтак, він подякував за увагу.

Треба визнати, що при відкритті Генеральної Асамблеї ООН щорічно є мало глибоких і змістовних промов. Здається, що ця промова запам’ятається, навіть якщо вона суттєво не змінить ані світ, ані порівняно спаралізовану діяльність ООН. Москва і Путін цю промову почули. Очевидно, треба розуміти, що теми моралі, демократії, загального добра і ціни людського життя в ООН слухали чиновники, багато з котрих дуже часто порушують ці основні засади, про які говорив президент України.

Пресова конференція двох президентів України і США фактично була без важливої підоснови. Вона, одначе, показала, що президент України не такий уже неофіт, як можна було сподіватися. Він вільно диспонував фактами, виступав навіть ламаною англійською мовою, і тільки з кількома зверненнями звернувся по допомогу до перекладача. Він не заперечував президентові Трампу, але делікатно уточнював. Не можна було не помітити оптичної різниці між двома президентами: один – 41-річний молодий енергійний чоловік, а інший – понад 70-річний змучений дід. І не диво, різниця була також у політичному досвіді і поведінці. Тут треба пам’ятати, що, мимо вікової різниці, між Зеленським і Трампом дуже мало різниці в політичному досвіді. І тут Зеленський виглядав більш досвідченим політиком на міжнародній арені. Він відмовився втручатися у внутрішні справи США, не пішов на провокативні питання, натомість, президент Трамп наважився на міжнародній пресовій конференції паплюжити попереднього президента США. Як українець – я пишався. Як американцеві – мені було соромно.

Моя особиста думка, що ці дві події були, все ж таки, важливими для України, зокрема, щодо іміджу, а може, вселяли оптимізм і давали надію представникам міжнародного суспільства. Якщо це був іспит для нового молодого без політичного досвіду президента Володимира Зеленського, то він цей іспит склав, щонайменше, на «дуже добре» якщо не на «відмінно». На жаль, наслідки, мабуть, будуть мінімальними. Тому треба працювати. Треба це робити словом, але завжди бути готовим до війни. Це не те, що ми хочемо, але це – світ, у якому ми живемо.