З Мінська прийшла новина, яка помітно напружила українське суспільство. Повідомляється, що нібито представник від України в мінській переговорній групі Леонід Кучма поставив свій підпис під так званою формулою Штайнмайєра.

Чи може під якимось іншим документом – достеменно це на момент, коли я пиcав ці рядки, ще не ясно.

Але те, що підписано щось, до чого має стосунок ця сама формула, здається, відповідає дійсності. Здається, цей документ названо «Імплементація «формули Штайнмайєра» в українське законодавство».

Прояснити ситуацію начебто взявся колишній представник від України в Мінській групі Роман Безсмертний. Він нині не в процесі, бо президент В. Зеленський звільнив його з посади і вивів з мінського процесу.

Проте Роман Безсмертний в силу обізнаності, довгого перебування у мінському переговорному процесі, контактів, які, безумовно, збереглися, є в цьому питанні експертом авторитетним. Хоча нині новою владою і не визнаним.

1 жовтня, коли з Мінська надійшла звістка про нібито підписання Л. Кучмою якогось документу, в якому закладена формула Штайнмайєра, Роман Безсмертний опублікував нібито текст цієї формули.

Нагадаю, що досі жодного узгодженого сторонами перемовин офіційного тексту формули Штайнмайєра не існувало – про що я уже мав нагоду писати, аналізуючи це питання у минулому числі нашого щотижневика.

Пан Роман подав на своїй сторінці в соцмережах текст російською мовою обсягом в одну сторінку, називаючи його текстом формули Штайнмайєра.

Але неповнота цього тексту є очевидною. Там йдеться про вибори і повторюється схема, яка, дійсно, раніше проголошувалась частиною формули Штайнмайєра.

Не буду повторювати цю схему. Але її лаконічність є найбільшою небезпекою.

Адже легко сказати: проведемо вибори в ОРДЛО, тобто в непідконтрольних поки що районах Донбасу, задіємо місію ОБСЄ і, відповідно до її висновків про чистоту цих виборів, узаконимо їх результати.

Але ж усі, хто колись займався виборами, добре розуміють: якщо прописати усі необхідні умови для проведення дійсно вільних, демократичних, прозорих і чесних виборів, потрібна детальна інструкція обсягом далеко не одну сторінку. Можливо, і не один десяток сторінок.

А чи є така інструкція? Про це не чути. А чи є узгодження сторін про те, щоб таку інструкцію створити, потім почати її виконувати перш ніж зробити хоч один практичний крок з відведення наших військ, хоча б в районі того ж Золотого, чи Петровського?

Тривога, яка висловлюється різними політиками, громадськими організаціями повинна бути почута владою в найдрібніших деталях. Зокрема, тривога про те, що може бути в разі відведення наших військ з нинішніх позицій і миттєвого висунення вперед, на ці самі наші колишні позиції противника?

Деякі експерти попереджають, що після подібного ймовірного сценарію подій стратегічна ситуація різко зміниться не на нашу користь.

Може, такі розмови є перебільшеними? Так нехай тоді вище командування ЗСУ, Генштаб дасть вичерпне роз’яснення суспільству, заспокоїть тривогу громадян.

Але такого роз’яснення нема.

Тож не випадково під Офісом президента України і на Майдані збираються і протестують представники громадсько-політичних сил.

Поки що це, здебільшого, представники націоналістів, ветеранів ЗСУ, АТО і ООС. Але нема сумнівів, що до них можуть долучитися інші, насамперед, «порошенківці» з партії «Європейська солідарність», люди О. Ляшка, інші.

Треба визнати, що в українському суспільстві існує побоювання, що нова владна команда може тою чи іншою мірою здати позиції та інтереси України в питанні досягнення миру на Донбасі.

Ясно, що такі побоювання насамперед продукують і роздувають опоненти В. Зеленського, сили, що програли президентські та парламентські вибори в Україні.

Проте, зводити все до політичної конкуренції не варто.

Наприклад, існує версія, що В. Путін намагається переграти В. Зеленського, заманюючи його певними поступками і обіцянками нових.

Наводять приклад нещодавнього обміну полонених. Мовляв, розуміючи нетерпляче бажання молодого президента значно зрушити з місця ті процеси, які не міг зрушити попередник – Петро Порошенко – В. Путін, мовляв, кинув В. Зеленському «наживку» – пообіцяв ще й якісь можливі інші поступки. Наприклад, примирення в Донбасі.

Ось, мовляв і ловить тепер В. Зеленського, підсовуючи йому формулу Штайнмайєра як, нібито, шлях до миру. А насправді, мовляв, це є шлях до закріплення на Донбасі антиукраїнської місцевої влади і повернення цієї «ракової пухлини» назад, в склад України. Щоб через неї гальмувати шлях України до ЄС і блокувати шлях до НАТО.

Безсмертний буквально волає сьогодні про те, що такий документ, який, нібито, Україна підписала, підписувати аж ніяк не можна, бо це – шлях до капітуляції.

Те ж саме вигукують у мегафони цілий вечір під ОПУ і на Майдані.

Найважливіша частина цього і подібних планів урегулювання ситуації в Донбасі, а, простіше кажучи, припинення там війни у тому, що контроль за виконанням покладається на ОБСЄ. А місія ОБСЄ досі не може налагодити контроль над відведенням озброєнь по лінії зіткнення і проникнути туди, куди бойовики її просто не пускають.То як же зможе проконтролювати вибори на тимчасово окупованій території?

Поки йдуть перемовини і підписання, на фронті стріляють і вбивають. Остання за часом загибла – 21-річна Анастасія Вітовська, солдат взводу матеріального забезпечення. Її посікло уламками. Осиротів маленький син. Героям Слава! А всім, хто у владі – не здавати Україну!