rss
11/22/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Подорожі \ Юля Бура: «Нас усюди приймали дуже щиро, хотіли показати своє життя і культуру»

Продовження. Початок –
в попередньому номері «Час і Події»

Львів’янка Юля Бура – справжня колекціонерка вражень. Почавши мандрувати у 13 років, вона встигла відвідати майже 50 країн і навіть здійснила навколосвітню подорож з чоловіком та двома маленькими донечками. Юля вже розповіла про найважливіші моменти підготовки до мандрів, тож тепер поділиться найяскравішими спогадами.

– Юлю, ми вже поговорили про організацію навколосвітньої подорожі, про основні моменти, на які варто звернути увагу. А тепер – про враження.

– От що одразу спадає на гадку, це – Болівія. Ця країна приголомшила мене своїми краєвидами, особливо сподобалась соляна пустеля Уюні. Тур по південному Ліпезу теж був нереально цікавими. Там від 4 000 до 5 000 метрів над рівнем моря, це – величезні вулкани. Якась така порожнеча і фантастичні краєвиди. Ти стоїш і прислухаєшся до себе, відчуваєш свій зв’язок із природою, сенс життя.

Перу мене теж дуже вразило, там є все: пустеля, оазиси, гори, сніги, Мачу-Пікчу, море, Червона долина, озеро Тітікака. У Перу є штучні острови, зроблені з рослини, подібної на наш очерет. Її ріжуть, складають, і це все втрамбовується на 50 см. Ходиш, а рослина гойдається.

Важко описати відчуття, коли ми бачили Чимборасо – вулкан в Еквадорі, останнє виверження якого було в першому тисячолітті нашої ери. Його вершина є точкою поверхні Землі, найвіддаленішою від її центру. Кажуть, коли він вибухне, то буде колосальна катастрофа для Латинської Америки. Він, до речі, розташований неподалік від столиці Еквадору. Футуристичність Сінгапуру – 70-метровий льодовик Періто-Морено в Аргентині. Це направду колосальні враження, і їх дуже багато.

Title  TitleTitle 
 Гейзери, Болівія Lipez, Болівія, майже 4000 м над рівнем моря
 Соляна пустеля Уюні, Болівія
 Title Title Title
 Мачу-Пікчу, одне зі 7 чудес світу, Перу Пустеля Іка, Перу Ліна в Перу. Пустеля і національний парк Іка

 

У Гватемалі, наприклад, теж дуже гарні вулкани. На кожен вулкан ти підіймаєшся з гідом (зазвичай, це місцеві мешканці, котрі живуть біля того вулкану і добре знають ці місця). Ми бачили розпечену лаву за якихось сто метрів від нас, а ми смажили на вогнищі желейки. Це мені запам’яталося, напевно, на все життя. Виявляється, у Гватемалі було більше поселень майя, ніж у Мексиці. Просто Мексика більш розкручена. У цій країні ми пересувалися на тук-туках, це такі машинки, схожі на мотоцикл із причепом.

Філіппіни були цікаві різноманітним і дуже багатим морським життям. Вразила простота будинків, вони виглядають дуже бідними, банальними. В інтер’єрі, наприклад, стіл, крісло, немає ні картин, ні килимків. Коли ми почали спілкуватися з людьми, то нам пояснили, що там дуже велика сейсмічна активність, і тому вони не вкладають кошти в помешкання, бо завтра це все може бути зруйноване. Філіппінці дуже гарно розмовляють англійською мовою, і ми не могли зрозуміти, де поділася іспанська культура, як вони могли за три покоління її втратити. Там практично немає автентики.

– Розкажи про донечок, як їм мандрувалося?

Title Title  Title
 Вінікунка або Гора семи кольорів, Перу Перу Вулкан Cotopaxi, Еквадор

Міла (старша донька) подорожувала з 5 до 6 років, а молодша Ліна від 1,5 до 2,5 року, відповідно. Ми з чоловіком прийняли це рішення свідомо та дуже виважено, розуміючи, що це – вибір наш, і діти йдуть за нами. Мілі було трішки важко спочатку, вона не любить прощатися з людьми, залишати їх, а це нам доводилось робити кожних кілька днів. Подорож спочатку сприймалася як довготривалі канікули з мамою і татом. Щось на кшталт: «Чудово, ми кудись поїхали, десь живемо, кудись ходимо». Звісно, бувало по-різному – і дитячі примхи, і конфлікти, і сварки. А наприкінці подорожі був уже свій ритм і не було жодних проблем. Нам було важливо, щоб вони почули інші мови. Міла розмовляє вільно французькою й українською, а коли ми приїхали до Нової Зеландії після Канади, вона почала говорити з дітьми англійською. Ми були вражені. У неї також з’явилися друзі, з якими ми підтримуємо стосунки і сьогодні. Ми старались, щоб дітям завжди було цікаво, комфортно. Відвідували акваріуми, ходили в дитячі заклади або до обіду десь гуляли, а після обіду залишалися в готелі і проводили час з дітьми. Ми читали книжки, розповідали дітям про дерева, навколишню природу.

Title Title 
 Урос – плавучий острів на озері Тітікака.
Найвище озеро в світі,
майже 4000 м над рівнем моря, Перу
 Лінія екватора, Еквадор

 

А коли ми йшли на вулкан, то дивились в Інтернеті, що таке вулкан, щоб було інформативно і щоб Міла трошки знала теорію. До речі, їй сподобалось підійматися на вулкан. Вона дуже хотіла піднятися туди, щоб побачити краєвиди, і йшла дві години до своєї мети. Навіть часом вражала її витривалість, бо ми не розраховували, що донька може пройти 4-5 кілометрів. Зрештою, Міла проходила й до 10 км. Звісно, якщо ми йшли на треки 18 км, то або чоловік, або я залишались з дітьми. Діти поспілкувалися іншими мовами не просто з книжок, а в реальності побачили інших людей, тварин, природу. Наприкінці я зрозуміла, що цей весь час, проведений разом у радощах і труднощах, був надзвичайно важливим.

– Як дбали про безпеку дітей?

– Питання кіднепінгу, звісно, було дуже важливим. Ми пояснили старшій донечці, що її можуть викрасти, щоб вона розуміла свій рівень відповідальності. Вона завжди мала бути у полі нашого зору. Могла піти кудись, але щоб я її бачила. Вона це розуміла і трималась за мою руку, а коли я несла наплічник, то вона завжди тримала лямку. Для обох дітей ми придбали GPS-трекери. Міла носила свій у маленькому наплічнику. На щастя, вона жодного разу ним не скористалась.

– Для кожної матусі надважливе дитяче харчування. Були проблеми з цим?

– Загалом – ні. У мене діти, в принципі, їдять усе. Завжди в меню можна було знайти рис, особливо в Латинській Америці. Картопля була, здебільшого, фрі, якісь макарони, фрукти, овочі. Єдине, що в Азії для них їжа була надто гострою. І навіть коли ми просили негостре, для них це було гостре. Тому ми завжди брали рис, в азійських країнах його готують у банановому листі, і це дуже смачно.

100 фото покинутих українських храмів Польщі

Юля Бура: «Нас усюди приймали дуже щиро, хотіли показати своє життя і культуру»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com