rss
11/21/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Наука \ Експресії з IV Міжнародного проєкту-конкурсу «Шевченко єднає народи-2019»

 Із циклу «Відвідини України-2019».

 

TitleЯкщо чесно, то розгубилася... Бо маю наразі на початок вересня 2019-го таку кількість матеріалу стосовно цього конкурсу, що аж лякає. Як все це висловити в газетній статті? (Попередньо дякую її незалежним господарям – розуміючим та щедрим на площу).

Почну із себе. Я особисто 2-й рік відвідую останній етап конкурсу, який відбувається 22-23 травня в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка та 24-го – у Каневі. Лиш нагадаю: наш часопис уже писав минулого року про «Конкурс-2018». Між іншим, і про те, що проводиться він як Міжнародний із 2016 року. Що автором його ідеї, організатором та головою оргкомітету є народна артистка України, відома в Україні, а тепер і Українському Всесвіті громадська діячка Галина Гілярівна Яблонська. Писали і про те, що цей масштабний, грандіозний, міжнародний, дуже складний – організаційно і творчо – проєкт ось уже чотири роки втілюють волонтери від громадськості. Це – ідейні, національно свідомі люди з кола нашої української культурної еліти. Ті, хто просто любить творчість та особистість Шевченка. Та ті, хто усвідомлює значення постаті Тараса Шевченка для нашої нації насамперед та й світу в цілому. Того світу, що прагне національної незалежності, соціальної справедливості та повернення суспільної моральності. Поширенню цих його ідей сприяє залучення до участі в конкурсі представників усіх народів світу, а не тільки українців закордоння та України, що само собою зрозуміло. Організатори проєкту влучно назвали це культурною дипломатією. Я б додала ще одне визначення – народною культурною дипломатією.

 Title

 Вишитий «Кобзар»
учасників ІV Конкурсу
Олени Медведєвої
та Анни Тимошок.
Гран-прі

Конкурс-2019 мовою цифр та офіційних даних

«Цьогоріч на конкурс подано 481 конкурсну роботу з 33 країн світу, здебільшого, у номінації «Наживо» та «Відеоформат». Це – 162 відеороботи, 111 творчих номерів наживо, 173 художні роботи та 47 літературних робіт. Отже, за чотири роки проведення (2016-2019 рр.) проєкт об’єднав близько 1,5 тис. осіб – учасників зі 61 країни світу та республік, які виборюють свою незалежність. Полум’яне слово проводиря української нації лунало 53-ма мовами» (з офіційного сайта проєкту).

Як і в попередні три роки, Конкурс-2019 відбувався в таких форматах: «НАЖИВО» (Підномінації: «Художнє читання», «Співана поезія Тараса Шевченка», «Театральні постановки за творами Т. Шевченка та про Шевченка».

«ВІДЕОФОРМАТ» (Підномінації: «Читана поезія», «Співана поезія», «Театралізована поезія мовою оригіналу та іноземними мовами», «Присвяти Шевченкові», «Флешмоби»)

Title 
 Автор проєкту-конкурсу, голова його Оргкомітету,
народна артистка України Галина Яблонська
з Марією Дяків – лауреатом 1-го ступеня.
Підномінація «Співана поезія».
На церемонії вручення нагород.
Київ, 23 травня 2019 р.

«МІЙ ШЕВЧЕНКО В ХУДОЖНЬО-ПРИКЛАДНОМУ ВТІЛЕННІ» (живопис, графіка, вишивка традиційна, вишивка стрічками, флористика, композиції з соломи, текстильної ляльки, вироби із сірників, композиції з різних природних матеріалів).

«МІЙ ШЕВЧЕНКО: ЛІТЕРАТУРНЕ ВТІЛЕННЯ» (підномінації: «Літературний твір», «Літературна розвідка», «Переклад»).

Розглядалися позаконкурсні роботи (номінації: «Пам’ять», «Поза часом» та з поточного року – «Поклик серця»).

До уваги тих, хто проживає в Україні і бажає взяти участь у Міжнародному конкурсі: у квітні проходить Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка. У 2019 р. на Всеукраїнський конкурс надійшло 200 заявок з 19 регіонів України. А це, включаючи кількість учасників кожного колективу, близько 500 осіб. До участі в Міжнародному конкурсі допускаються лише його лауреати – Гран-прі та лауреати І ступеня. А це – близько 50 осіб цього року.

Цікаво: наймолодшим трьом учасникам конкурсу – п’ять років. Це – Іван Палій з Києва, Захар Василенко з м. Біла Церква, Вікторія Рудоман із с. Білогородка, Київської обл. А одному з найстаршихМиколі Латишку – 92 роки (Торонто, Канада). До слова, нагороду конкурсу йому вручали на церемонії підняття українського прапора біля парламенту штату Онтаріо (Торонто).

*****

 Title
 Члени Оргкомітету ІV Міжнародного конкурсу
«Шевченко єднає народи» під час пресконференції,
присвяченій його відкриттю. «Укрінформ»,
Київ. 4 квітня 2019 р.

Учасників кожної номінації прослуховували (розглядали) високопрофесійні члени журі (а це – члени творчих спілок, народні артисти, лауреати державних премій, артисти театру та кіно, музиканти, художники, майстри художнього читання і т. д.). Вони ж виносили рішення, а результати прослуховування оформляли протоколами та підбивали теоретичні підсумки-аналізи відповідальні за певну номінацію окремі члени оргкомітету. Все це така колосальна об’ємна робота, яку хочеться назвати Малою Літературно-театрально-мистецькою академією при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України і порекомендувати його директорові вельмишановному доктору Миколі Жулинському запровадити дві-три посади відповідальних за узагальнення щорічних досягнень конкурсу.

А тим часом, підготовка та проведення конкурсу відбувається за рахунок власного часу та надмірних зусиль ентузіастів – волонтерів, а скромні фінансові витрати – за рахунок спонсорів теж із представників громадськості. Отака героїчна посвята людей небайдужих та патріотичних.

Який же талановитий наш народ: вишитий «Кобзар» та сірникова бандура

Title 
 Олена Самолюк –
артистка фольклорного
ансамблю «Калина».
«Розрита могила».
Гран-прі

Не відкриваю цим Америки, але вкотре в житті повторюю цю фразу, зокрема, у зв’язку з конкурсом. «Мільйон» моментів було, коли хотілося це вигукнути. Ну, бодай, оглядаючи твори, представлені у номінації «Мій Шевченко в художньо-прикладному втіленні». Розумом, руками та фантазією сотень українців з усього світу створені фантастичні речі. Підтверджує це у своєму звіті відповідальна за цю номінацію членкиня Оргкомітету Лариса Кондратюк – директорка бібліотеки з питань мистецтв ім. Бажана Соломенського району м. Київ: «Цього року у моїй номінації було понад 100 учасників, віком від 5 до 70 років. Участь у конкурсі брали як аматори, так і професійні майстри з різних видів художньо-прикладного мистецтва; були представлені живописні роботи, графіка, вишивка традиційна, вишивка стрічками, флористика, композиції зі соломи та текстильні ляльки, вироби із сірників, композиції з різних природних матеріалів. Серед них – багато неповторних, яскравих, самобутніх...».

Хіба це не фантастика – вишитий «Кобзар» Тараса Шевченка першого, 1840 року, видання. Книга містить 48 сторінок. Кожна сторінка – це тканина, виготовлена з дикого льону розміром 36,5 х 26 см, окантована вишитим українським орнаментом. Тут 8 творів, вишитих методом «стебнівка», який дозволяє вільно читати текст. Цей ексклюзивний «Кобзар» щедро ілюстрований вишиваними картинами авторства Шевченка та його портретами. Переплетення і шкіряна внутрішня обробка зроблені за зразком оформлення стародруків. Вишитий «Кобзар» важить 3,3 кг, а зберігають його у спеціальній шкіряній сумці-футлярі. Автори цього дива – з обласного центру міста Рівне: Олена Медведєва (ініціатор та фундатор авторського видавництва книг ручної роботи «Креативна книга») та Анна Тимошок – дизайнер-оформлювач. Над проектом авторки працювали два роки. Заради справедливості: майже щороку нові роботи окремих вишиваних творів Шевченка представляє на конкурс відомий вишивальник з Ірпеня Іван Рябчук.

Title

 Олег Колянківський та
Варвара Боднар (8 р.).
«Театр на перехресті»,
Чернівці. Гран-прі

І ще одне диво з цієї номінації: бандура в натуральну величину, виготовлена із 25.000 тисяч сірників (див. фото). Автор цього фантастичного твору – Богдан Сенчуков з міста Жашків, Черкаської обл. Йому – 28 років, він – підприємець, а творчість цього жанру – його хобі. Він створив уже 13 музичних предметів і є рекордсменом Книги рекордів України. І ще дивина: сірникова бандура не декоративна. На ній можна грати. Зрозуміло, що автори обох цих див – вишитого «Кобзаря» та сірникової бандури – володарі медалей та дипломів Гран-прі. Вітаємо вас, шановні автори-дивотворці, і ми тут, у закордонні!

Скільки ж по світу нашого люду, і всіх об’єднує Шевченко...

Знову ну зовсім не оригінальна, проте переконлива думка майнула в голові, коли в перші післяконкурсні дні переглядала окремо прислані твори з номінації «Відеоформат», надіслані куратором цієї номінації, членкинею Оргкомітету Тетяною Яровициною. Заздрю й одночасно співчуваю членам журі (голова – Станіслав Чернілевський). Читаємо у звіті: «Отримали 118 відеоробіт українською та іноземними мовами, з них 71 – з країн світу, 21 роботу з України іноземними мовами плюс 26 робіт українською мовою, які подолали Всеукраїнський відбір. Виступи проводилися 24-ма мовами».

Title 
 Сергій Файфура.
Авторська пісня «Розмова з другом»
(про Шевченка). Відеоформат. Гран-прі

Переглянула лиш частинку з них, а скільки цікавого! Найперше вразила географія. Багато робіт із провінції Росії: республіка Башкортостан, де діти однієї української школи м. Салават масово читають Шевченка. Далекий степовий Омськ, в околицях якого сімейний гурток «Збіжжя» на чолі з українкою – бабусею Лідією Близновою – плекає українську культуру, мову зокрема. Як чисто, професійно і зворушливо до сліз онук Гриць Кука та його бабуся Ліда виконували «Тече вода в синє море».

Та й з теренів України – купа дитячих перлин. Наприклад, Злата Середюк («Реве та стогне») з Луцька, Дарія Михасів, 6 р. – зі Львова. Особливо вразили діти з Тернополя. Кожне відео – це не просто художнє читання, а театральні етюди на тлі природи.. Як ото Анастасія Данилець, 15 років («Наймичка»), Соломія Луканюк, 7 років («Лілея»), Софія Цьох, 9 р. («Осії. Глава XIV. Подражаніє»). Як на мене, то спеціальну премію «Мистецька надія» вручила б кожній з них. Хвала вам, дівчатка! Вдосконалюйте ваш талант і ваші захоплення Шевченком. Це – надійний стрижень вашого світобачення.

А офіційне журі нагородило цією премією Українську недільну школу «Кобзар» м. Осло (Норвегія) у складі 9-ти учнів молодшого віку, Українську недільну школу «Джерельце» м. Лінц та «Ерудит» м. Відень (Австрія), а також Українську школу м. Салават з Башкортостану. Чекаємо вас і наступного року.

Найвищу нагороду Гран-прі серед конкурсантів молодшого віку отримала 9-річна Вєста Зеленкова (село Свято-Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області) за майстерно виконану хореографічну композицію та неповторне синхронне читання твору «Лілея».

 Title
 Студенти інституту філології КНУ
ім. Тараса Шевченка. Композиція «Думи мої»
українською та
китайською мовами. Гран-прі

А серед дорослих запам’яталася професійністю виконання володарка Гран-прі Катерина Ека («ЕKA PPOJEKT», м. Флоренція, Італія) – «Бандуристе, орле сизий!» (співана поезія) італійською у перекладі Джованни Броджі-Беркофф та Оксани Пахльовської. Акомпанемент на бандурі – власний. Відеозйомка – на фоні міського пейзажу Флоренції.

Переглянути всіх переможців «Відеоформату» можна тут: https://www.shevchenkoup-new.com/peremozhtsi-videoformatu-2019/

На сценах Шевченківського університету – учасники номінації «Наживо»

Як завжди, виступи тих конкурсантів, котрі зуміли приїхати і представити своє мистецтво наживо, викликають зрозумілу зацікавленість глядачів, шанувальників, журі. Аякже – «артисти приїхали!» А за інформацією куратора номінації «Наживо» Олесі Кривопиші, «це 115 учасників – виконавців поезії Шевченка з 24 країн світу 26-ма мовами (українською та 25-ма іноземними)». Їм було надано аж дві сцени в улюбленому всіма Шевченківськім університеті. Відповідно, працювали й два журі: одне, очолюване Героєм України народним артистом України Анатолієм Паламаренком і друге – народним артистом України Петром Панчуком, який зіграв Шевченка в трьох різних українських виставах. До слова, в останньому працювала також авторка цього проєкту-конкурсу, голова його оргкомітету – народна артистка України Галина Яблонська.

Title 
 Вишитий «Кобзар»
Шевченка вагою 3,3 кг
– копія 1-го видання
1840 р. Автори –
Олена Медведєва
та Анна Тимошко,
м. Рівне. Переплетено
в авторському
(Олени Медведєвої)
видавництві
«Креативна книга».
Номінація
«Мій Шевченко
в прикладному
мистецтві». Гран-прі

Оскільки я була свідком виступів на одній із сцен, передам свої експресії.

«Шевченко в театральному втіленні»

Це – робота актора Олега Колянківського на тему поезії «Розрита могила» в категорії «професіонали» (театр «На перехресті» м. Чернівці, художній керівник Ігор Демянюк) і його ж робота в дуеті з Варварою Боднар (8 років) у літературно-музичній композиції «Наша слава не поляже» на слова Тараса Шевченка і ще 3-х авторів на тему сучасної війни: емоційно, пластично, чутливо, ритмічно, несподівано. І патріотично. Навіть з’явилася миттєва ідея написати про цей театр окремо: ).

Як на мене, дуже цікаво і приємно було познайомитися з театральними роботами студентів театральних факультетів двох київських вишів: університету театру, кіно і телебачення та Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, які представляли фрагменти за Шевченковими поемами: «Дівочії ночі», «Тополя», «Русалонька», «Кавказ», «Причинна» та уривок із «Тернової долі» Любові Забашти. Їхній початковий професіоналізм та чарівна молодість були надзвичайно привабливими.

Підномінація «Співана поезія» та «Художнє читання»

Title 
 Богдан Сенчуков
(м. Жашків,
Черкаської обл.)
– автор бандури,
виготовленої з 25 тисяч
сірників.
Номінація «Мій Шевченко
в прикладному мистецтві».
Гран-прі

Поряд з іншими гідні уваги два виконавці: Олександр Мальчевський (надзвичайно приємний ліричний тенор), с. Шендерівка, Корсунь-Шевченківського р-ну, Черкаської обл., з піснею «Така її доля» та володарка Гран-прі Олена Самолюк, 27 р., артистка народного хору Українського академічного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина», за неперевершене виконання твору Шевченка «Розрита могила».

Вперше в Міжнародному проєкті взяли участь діти та дорослі з вадами зору. І перемагали. Незабутнє враження справили 13-річна Анастасія Гурин, яка виконала «Тече вода із-за гаю» акомпануючи собі на бандурі.

Це – 15-річний Валерій Божко (Київ), який прочитав «Думи мої…» українською та англійською мовами. Серед дорослих – Ярослава Потеляхіна з Києва та Сергій Балазюк із Тернополя.

Ці виконавці вразили щемним прочитанням творів Шевченка. Внутрішнім зором вони, мабуть, відчували схвальне, захоплене, вдячне сприйняття журі та аудиторії. Дехто з глядачів не приховував сліз.

І ще одна група, яку в номінації «Наживо» можна назвати навіть масовою, то це група іноземних студентів, які читали Шевченка рідними мовами та учні українських шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов.

Title 
 Катерина Ека. «Бандуристе, орле сизий».
Флоренція, Італія.
Відеоформат. Гран-прі

Іноземні студенти з Китаю Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка впевнено завоювали Гран-прі з літературною композицією «Думи мої» українською та китайською мовами (керівник та акомпаніатор – викладач кафедри «Українська як іноземна» Ганна Швець).

Студенти-іноземці з 9-ти країн Національного авіаційного університету (керівник – Наталія Флегонова) представили літературно-музичну композицію «Kobzar International» 10-ма мовами.

Учні спеціалізованої школи № 88 м. Київ читали поезію Шевченка 9-ма мовами.

Учні Рахнівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів» (Хмельницька обл., художній керівник – Маргарита Шевернога) – 6 мовами.

Отож, конкурс допомагає вчитися та самовдосконалюватися.

*****

Title 
 Анастасія Гурин
(пісня
«Тече вода із-за гаю»)
та Валерій Божко
(«Думи мої» українською
та англійською мовами).
Підномінації
«Співана поезія»
та «Читана поезія».
Школа для дітей
з вадами зору.
Лауреати 1-го ступеня

Приємним сюрпризом у номінації «Наживо» був виступ американського театрального режисера українського походження (Нью-Йорк), заслуженого працівника мистецтв України Вірляни Ткач, яка прочитала кілька своїх перекладів поезій Шевченка англійською мовою. Журі оцінили її роботу в номінації «Поза часом».

Цікаві відкриття

Шляхетна роль будь-якого конкурсу – це багатосторонні відкриття. Це – зустрічі та обмін майстерністю учасників. Це – знайомство та зближення з представниками інших країн. Наживо чи у відеоформаті. Це – збагачення духовного внутрішнього світу завдяки спільності інтересу. В даному випадку до постаті та творчості генія Тараса Шевченка. Ось минулого року відкрила для себе Аандріту Магананд, 10 р. (м. Колката, Індія). А в цьому вона отримала нагороду за театралізовану постановку українською та бенгальською мовами «Тарас Шевченко пише «Заповіт». Твір звучав у перекладі Мрідули Гош. Порівняно з минулим роком – значний прогрес у володінні українською мовою. Вимова – чиста, сильний голос, розкутість у виконанні – все до діла. Але мене вразила до глибини душі не стільки конкурсна участь, скільки її вітання українців з Днем Незалежності 2019 р. виконанням нашого славня. Ось послухайте, не пожалкуєте, набравши на YouTube: Ukrainian National Anthem by Aandrita from India. Захочеться одразу послухати вдруге. Отож, конкурс відкриває таланти з духовною підосновою, а не попсою, що полонить світ. Ще й у цьому, як на мене, полягає неоціненне значення цього проєкту.

Цього року брав участь у конкурсі Рожеріо Мелло – студент Тернопільського педагогічного університету з Бразилії. Він читав «Заповіт» та «Борітеся – поборете» українською мовою. Рожеріо за 13 місяців перебування в Україні досить пристойно опанував українську мову. І полюбив її. Тепер пропагує. Участь у конкурсі мала продовження. Оргкомітет конкурсу організував окрему зустріч з ним у Музеї українських дисидентів (Київ). Харизматичний, дружелюбний, емоційний та активний Рожеріо ввійшов у групу прихильників конкурсу на сторінці ФБ, реагує на інформацію про заходи. Взяв участь у відвідинах переможців конкурсу у відеоформаті сиротинця «Республіка пілігрим» (м. Маріуполь).

Навела лиш окремі приклади просвіти та єднання народів світу навколо імені Шевченка, до яких спонукає цей Міжнародний конкурс. А скільки ще вражаючих: як ото «Український культурно-освітній центр ім. Тараса Шевченка в Грузії», який з 2006 р. проводить щорічний всегрузинський конкурс декламаторів поезій Т. Шевченка; як діяльність «Районного Свистуновського (Луганська обл.) фестивалю поезії Тараса Шевченка», який вперто і послідовно проводиться щорічно з 2009 року. Більше того, організатори отримують скромне (та все ж!) фінансування цього фестивалю протягом останніх трьох років!

Title 
 Іноземні студенти Київського авіаційного
університету у складі групи з 30 осіб
виконують літературно-музичну композицію
«Kobzar International» 10-ма мовами.
Лауреати 3-го ступеня

Або ж громадська організація «Українська хата в Йорданії», що була створена в 2016 році за сприяння Українського посла в Йорданії, щирого шевченколюба Сергія Паська. Ця ГО організувала в цій арабській країні у 2019 р. перший український фестиваль «Я люблю Шевченка». Вони ж є успішними учасниками нашого Міжнародного конкурсу «Шевченко єднає народи» протягом усіх трьох років.

А що робити з двома десятками отриманих цього року літературних робіт у категорії «Поза часом», що містять інформацію про українців та іноземців, які досліджували творчість та життя Т. Шевченка. Як, наприклад, книга Романа Коваля «Шевченкіана Михайла Гаврилка» (про життєвий шлях скульптора-шевченколюба), відомості про польського письменника, перекладача творів Шевченка та дослідника його життя Єжи Єнджеєвича та ін.

*****

Цього року взяли участь у конкурсі два кінофільми, присвячені Тарасові Шевченку. Це – художній фільм Олександра Денисенка «Тарас. Повернення» (2017) та документальний фільм – трилогія Дмитра Ломачука «Тарас Шевченко» (2013), які отримали Гран-прі в позаконкурсній номінації «Поза часом».

Вшанування пам’яті
Т. Г. Шевченка на Чернечій горі

Ще одне відкриття відбулося протягом третього позаконкурсного дня 24 травня, який уже традиційно проводився в

Title 
 Іван Палій
– один із трьох
5-річних
учасників конкурсу.
«Читана поезія»
українською
та англійською
мовами. Відеоформат.
Лауреат премії
«Мистецька надія»

Шевченківському національному заповіднику м. Канів. Традиційно виконали біля підніжжя пам’ятника Шевченку його «Заповіт» та «Реве та стогне»... Цього разу виконавці – народний хор с. Гореничі, Києво-Святошинського р-ну, Київської обл. «Калиновий цвіт» (керівник Наталя Мороз) та народний аматорський колектив с. Луки цього ж району «Червона калина» (керівник – Надія Лабунська). А ще душевно поспілкувалися з Ігорем Ліховим – заступником директора Канівського музею Т. Г. Шевченка, провели імпровізований концерт, присвячений його пам’яті (ведучий – народний артист України Олесь Харченко).

А ще всі стали свідками вручення особливого свідоцтва авторові проєкту та голові Оргкомітету конкурсу Галині Яблонській як автору ще одної ідеї. Упродовж року програмістом Анатолієм Харченком було підраховано, а спеціальними службами «Національного реєстру рекордів України» (заснований у 1989 р.) підтверджено сумарну по Україні протяжність вулиць, бульварів, провулків (т. зв. «лінійних об’єктів»), які названі ім’ям Тараса Шевченка. Вони виявилися найдовшими. Це – 2979 км (2.979.845 м). Подібне свідоцтво вручено й виконавцю методики обчислення Анатолієві Харченку.

*****

Народними зусиллями: хто забезпечує діяльність Міжнародного конкурсу

Неможливо перерахувати переможців конкурсу, бодай, Гран-прі та перших місць. Так само важко, бодай, назвати прізвища (не кажучи про розповідь) тих волонтерів та доброчинців, зусиллями яких ось уже чотири роки проводиться Міжнародний конкурс. Журналісти під час інтерв’ю запитують імена: хто вони, ці герої невидимого культурного фронту? Важко охопити всіх, не образивши інших, але несправедливо зовсім не згадати з великою щирою вдячністю, бодай, частину з них за їхню роль у проведенні останнього ІV Конкурсу-2019.

Насамперед, керівництво інституцій та організацій, які причетні до проведення: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національна Рада жінок України, Ліга «Матері та сестри – молоді України», Всеукраїнська інноваційна платформа «Сходи в майбутнє», Товариство «Знання України», бібліотека з питань мистецтв ім. Миколи Бажана м. Київ.

Title 
 Олександр
Мальчевський.
«Така її доля».
«Співана поезія».
Лауреат 1-го ступеня

Найбільше навантаження, безумовно, лягло на членів Оргкомітету-2019. Окрім згаданих вище голови Оргкомітету Галини Яблонської та відповідальних за номінації Тетяни Яровициної («Відеоформат»), Олесі Кривопиші («Наживо»), Лариси Кондратюк («Мій Шевченко в прикладному мистецтві»), Сергія Саєнка («Мій Шевченко в літературному втіленні»), постійно виконували ту чи іншу організаційну та творчу роботу Меланія Іщук, Валентина Ковальська, Олесь Харченко, Світлана Гордієнко, Світлана Нікітюк, Михайло Орлюк, Оріяна Сотник, Зоя Донець, Наталія Лісняк, Зоя Пацало, Мрідула Гош, Василь Неволов, Наталя Мелешко, Іван Чорний, Микола Кабалюк.

Голови окремих журі-2019: Анатолій Паламаренко, Петро Панчук, Станіслав Чернілевський, Михайло Наєнко,Анатолій Горовий, Світлана Садовенко (голова Всеукраїнського відкритого конкурсу читців імені Тараса Шевченка протягом останніх 15-ти років).

*****

Це лише невелика частинка імен з кола добровольців-волонтерів, котрі віддають свої сили, час, натхнення цій великій справі. Про кожного з вищеперерахованих можна і треба писати, говорити, вшановувати. Правда, частково компенсується це на сайті проєкту-конкурсу ініційованим «Флешмобом вдячності», який має на меті донести до суспільства творчі портрети членів журі та інших діячів, причетних до конкурсу. Ці люди відомі багатьом, але додані ще й цікаві деталі їхніх творчих резюме. Серед них: Анатолій Паламаренко, Олесь Харченко, Валентина Ковальська, Петро Панчук, Марина Соченко, Лідія Федотова, Світлана Садовенко та інші. Планується продовжувати «Флешмоб вдячності», бо така вдячна гласність потрібна і цінується кожним доброчинцем і волонтером.

Title 
 Учасники та організатори Конкурсу-2019
відвідали Канівський заповідник Т. Г. Шевченка.
Народний хор с. Гореничі «Калиновий цвіт»
та аматорський колектив с. Луки
«Червона калина» Києво-Святошинського р-ну,
Київської обл., біля підніжжя пам’ятника
виконують «Заповіт». 24 травня 2019 р.

А скільки ще трударів на низових рівнях, які організовують та готують учасників конкурсу! Бодай, до Всеукраїнського конкурсу (проходить щоквітня), який «продукує» близько пів сотні переможців-учасників для третього етапу Міжнародного конкурсу. Потрапити на Міжнародний стає дуже престижно!!! Тим часом поза увагою заслуженої вдячності та широкої гласності залишаються педагоги (керівники) конкурсантів. Так само це стосується і закордонних організаторів. Але все попереду... Намагатимемося не залишитися в боргу : ).

*****

Також з великою вдячністю та пошаною хочеться згадати ще і ще раз про лідера цієї волонтерської шевченківської армії. Про ветерана українських (і світових) шевченколюбів та шевченкознавців Галину Гілярівну Яблонську. (Минулого року наш часопис подавав більш детальний нарис про неї). Перед її підписом у дипломах лауреатів конкурсу стоїть: «Автор проекту, голова Оргкомітету конкурсу, посол Миру, президент Міжнародної Ліги «Матері і сестри – молоді України», народна артистка України». Невтомна 91-річна Галина Яблонська відома як актриса Київського національного театру ім. Івана Франка (досі незмінно служить йому – вже 67 років) та активний громадський діяч вже багато-багато років. Власне, майже все творче життя. У свій час ще в молоді роки (в період русифікації України 50-х, 60-х) вона усвідомила, що українська мова має стати її щоденною, а для України – державною. Усвідомила, що Шевченко для неї – це Україна. І навпаки. Відтоді Шевченко став її кумиром. А згодом і проникливе читання Шевченка на радіо та в аудиторіях, і авторський Героїчний театр «Пам’ять», і участь протягом уже 25 років як члена журі (в окремі роки – голови журі) у Всеукраїнському конкурсі читців пам’яті Шевченка, й організація міжнародного проєкту-конкурсу «Шевченко єднає народи», і випуск щорічного збірника «Світ про Тараса Шевченка» – це вірність своїм переконанням: хто є для неї і світу наш національний геній. Готуючи матеріал про IV проєкт-конкурс, знайшла в надісланих нотатках звіту, де йшлося про керівників двох конкурсів – Світлану Солодовник (Всеукраїнського) та Галину Яблонську (Міжнародного) – такі слова: «Саме ці Жінки-Берегині є ідейними натхненницями 2-х наймасштабніших конкурсів читців Шевченка».

Title 
 Відвідувачі Київської бібліотеки мистецтв
ім. М. Бажана протягом червня 2019 р.
могли оглядати виставку робіт,
надісланих на конкурс учнями студії
«Чарівний олівець» ГО «Українська родина»
(м. Анталія, Туреччина)

Волонтери потребують державної допомоги

Повертаюся до теми, частково порушеної нашим часописом у розповіді про ІІІ Конкурс-2018. Про те, що функції держави в організації і проведенні державного значення конкурсу «Шевченко єднає народи» виконують за покликом серця добровольці-волонтери. Без копійки державних коштів. Ця відома всім та висловлена в часописі «Час і Події» думка опублікована навіть у цьогорічному виданні збірника конкурсу «Світ про Тараса Шевченка» («The world about Taras Shevchenko»). К, «Саміт», 2019, с. 60.

Йдеться про грандіозну, масштабну працю.

Лише цього року виписано та продовжується до цього часу вручення нагород: дипломів – 244, подяк – 200, грамот за участь – 550. (Урочисте вручення нагород лауреатам 23 травня стосувалося лише присутніх учасників з України).

А скільки всього, що потребує обов’язковості:

– організація журі, яка щорічно вимагає гнучкого підходу;

– підготовка програм виступу 3-го кінцевого етапу конкурсу;

– зв’язок з посольствами, консульствами країн, де мешкають українці, – провідники шевченківських ідей, а також із посольствами інших країн у Києві;

– пошуки коштів;

Title 
 Члени Оргкомітету конкурсу Михайло Орлюк,
Світлана Садовенко, Галина Яблонська (голова),
Лідія Корсун (автор як гостя), Валентина Ковальська.
Під час церемонії нагородження 23 травня 2019 р.

– виготовлення нагород;

– реєстрація в режимі онлайн претендентів на участь у конкурсі, що відбувається щорічно протягом 4-х місяців (із 12-го січня до 12-го травня) у всіх номінаціях;

– організація і робота зі сайтом;

– підтримка офіційної сторінки у Фейсбуці;

– організація флешмобів та оприлюднення результатів спільної праці (силу та популярність соціальних мереж нині ніяк не заперечити, а отже, і не обійтися без них);

– оформлення протоколів конкурсних змагань;

– проведення аналізу та підсумків конкурсу в кожній номінації, які здійснюють їхні куратори;

– підготовка і проведення пресконференції.

 

Title

 Завершальна пресконференція ІV Конкурсу.
Пресцентр «Укрінформ». Київ, 27 червня 2019 р.

Давно існує запит глядачів та читачів на створення щорічного підсумкового відеофільму про найцікавіших переможців. Скільки цікавого креативного матеріалу і знахідок не доступні масам, якщо згадати лиш прикладне мистецтво на шевченківську тематику, відеоматеріали та й інші.

Практично майже цілий рік робота конкурсу не зупиняється. Ось і зараз в цей ще здавалося відпускний період налагоджують зв’язки з 13-ма іноземними послами в Києві, які читали Шевченка рідними мовами і виклали це в спільному YouTube. А вручення нагород триває десь півроку (пересилка нагород поштою, електронкою, передачами, під час принагідних візитів в Україну учасників, удостоєних нагород, та їхніх представників). Величезна проблема!

Варто щорічно готувати узагальнений науковий аналітичний аналіз результатів досягнень конкурсу.

Коли жартома закинула організаторам: «Та тут потрібен цілий інститут», мені відповіли цілком серйозно: «Авжеж!».

І дійсно, зважаючи на масштаби конкурсу, обсяг підготовчої та підсумкової інформації та її аналіз не під силу лише волонтерам на громадських засадах. Бо, до того ж, частина з них працюють на конкурс у позаробочий час.

Title 

У будь-якому випадку, на мій погляд, без державної допомоги ця велика державна справа не може розвиватися.

 

Найкращий варіант, як на мене, це щорічне виділення для конкурсу коштів з державного бюджету Міністерством культури, молоді і спорту. Як це було, наприклад, до 2014 р. з проведенням Всеукраїнського відкритого конкурсу читців імені Тараса Шевченка.

Розкіш? Ні, обов’язок перед Тарасом Шевченком та Україною.

Важко? Безумовно. Але треба.

*****

Впевнені, що з урахуванням набутого великого досвіду, залучення нових молодих активістів, зокрема, з країн діаспори, та при наданні державної допомоги на Міжнародний конкурс чекають нові серйозні досягнення.

Сайт конкурсу:
https://www.shevchenkoup-new.com

Сторінка у ФБ: www.facebook.com/ShevchenkoUnitesPeoples

Фото з архіву конкурсу – волонтерів Ігоря Рубцова та Анни Семенової

 

Далі буде.
В наступному числі –
про учасників та переможців конкурсу з Чикаго та Нью-Йорка

 

Наука: річ у собі. Чому на українську науку потрібно подивитися в контексті репутаційних загроз

До зірок: Нобелівська премія з фізики

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com