27 вересня ми будемо згадувати, вшановувати і святкувати подію віднайдення хреста, на якому був розп’ятий і помер наш Спаситель. Безгрішний Єдинородний Син Божий, сповнений любові до Свого творіння, віддає Своє життя за спасіння всіх, передусім, за тих, хто приймає Його науку і правдиво прагне до спасіння, і може, за Його словами, «зректися себе… взяти хрест свій і йти за Ним», всіма силами своєї душі та серця і всім своїм життям змагає до цього.

Тому дуже важливо і необхідно добре і правильно усвідомити і прийняти для себе заклик Месії «зректися себе… взяти хрест свій і йти за Ним».

Отже, «зректися себе» – це все потрібне для земного життя віднести на другий план, бо цінність цього всього триває дуже недовго, лише на час коротенької земної мандрівки… Але ж усе людство, кожна людина на цій землі і майже всі ми якраз і найбільшою мірою робимо все для того, щоби якнайкраще влаштуватися в цьому житті для власного благополуччя, для добра своїх дітей та онуків… Тому для чого зрікатися себе і брати на себе хрест страждань і терпіння? Хіба Господь шкодує і не бажає нам добра і радості земного життя? Звичайно, що бажає! Більше того, в особі Ісуса Христа Отець Небесний все для цього зробив і донині робить… Та справжнє добро і земне щастя, яке не минає зі смертю, а переходить у щасливу вічність, полягає тільки в одному – в усьому жити для Бога і добра ближніх. У цьому і засвідчується сповнення Його Заповіді і любові.

Ні один філософ чи будь-який інший мудрець ніколи своїм недосконалим розумом не дійшов би до незбагненної істини, яку оголосив Небесний Учитель – Христос: «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене. І хто любить сина або доньку більше, ніж Мене, той недостойний Мене». І ця оголошена Господом істина – виключно єдина панацея від усіх бід кожної людини і всього людства. Тільки з Богом, як з абсолютно досконалим і непроминаючим Добром, і за Його Законами, а не за будь-якими іншими філософіями та ідеологіями, які так коротко тривають (лише два-три покоління), можна побудувати воістину щасливе життя всього людства, де кожен заради любові до Творця житиме і все робитиме з найбільшої любові до Нього і заради добра всіх своїх ближніх. А навзаєм у таких відносинах між усіма Божими дітьми – це буде свідченням Божого Царства на землі. Та для осягнення цього необхідно кожному з нас «взяти хрест свій і йти за Ним (за Ісусом – о. М. М.)».

Але ж хрест – це страждання. А хто хоче і прагне добровільно прийняти і нести у своєму житті будь-які страждання: хвороби, невдачі, скорботи, конфлікти і т. д.? Ми ж усе робимо для того і навіть молимося, постимо, віруємо, надіємося на Божу допомогу, сповнюємо Заповіді Господні, беремо участь у прощах… для того, щоби, власне, не мати жодних страждань. А вони, за прикладом безгрішного Ісуса, Який взяв на Себе наші гріхи, і за Його допомогою є для нас, грішних, всепереможною силою проти всякого зла, пристрастей, гріха і демонів. Заради цього і необхідно добровільно взяти на себе хрест без нарікань, а з любов’ю, як цілющу Божу силу, нести його на нашу спасенну Голгофу. І тільки після цього обов’язково настане наше воскресіння у щасливе вічне життя.