rss
11/19/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Медійна спіраль та іміджеві втрати України

Тему цієї статті підказав мені вислів ексміністра закордонних справ України Павла Клімкіна. Хоча матеріал збирався не один день.


Цитата міністра

На сторінці ексміністра з’явився такий ось пост: «@PavloKlimkin. Американські ЗМІ почали пов’язувати позицію Дональда Трампа щодо військової допомоги Україні з тиском у справі Байдена.

Нас дедалі глибше затягує негативна медійна спіраль, з якої буде дуже важко вибратися без втрат для нашого іміджу».


Title 
 В. Зеленський: «Яка спіраль?Записую…».

Яка спіраль?

Клімкін вказав чітко – спіраль медійна. Але такого поняття в гуманітарних науках нема.

Є там поняття «Спіраль мовчання», але то зовсім інше.

Є чимало понять, які пов’язані зі словом «Медіа», зокрема, «Медіа-маніпуляція». Але й це поняття має трохи іншу суть.

Тож сприймемо вислів П. Клімкіна, скоріше, як образ. Образ якогось процесу, в якому ЗМІ (американські, українські і світові) розкручують справу про намагання президента Дональда Трампа отримати (як стверджується у медіа) від України певну інформацію щодо сімейства Джо Байдена.

Ось ця розкрутка теми, напевно, бачиться Павлові Клімкіну в образі негативної медійної спіралі, в яку, нібито, затягують Україну.

Яка в цій спіралі, як побоюється екс-міністр, може зазнати іміджевих втрат.

Тож проаналізуймо і вислів, і ситуацію, що стоїть за ним.


Чи є тиск?

Тиском у міждержавних стосунках можна вважати наполегливе намагання змусити партнера з іншої країн змінити свою позицію у тому напрямі, який бажаний державі, що тисне. Або ж піти назустріч в тому напрямі, який потрібен державі, що тисне, але не планувалася державою, на яку тиснуть.

Про яку ж позицію йдеться у даній ситуації? І про вплив якої сили ми можемо говорити? Чи є він таким, щоб ми мали підстави назвати його тиском на Україну або ж хоча б її очільника?

І хто, власне, робив спробу тиску – держава чи окремий посадовець?


Держава як контролер дій посадовців

У державах з авторитарним і, тим більше, диктаторським типом режиму глава держави є значною мірою, а то й взагалі, непідконтрольний державі та її інституціям – навіть парламентові чи суду. Тому чинить, що хоче.

У демократичних державах головні інституції країни – і державні, як от парламент, суд, державні органи, і недержавні – як от, наприклад, ЗМІ, навпаки – настільки розвинені і віддані закону, що в будь-який момент можуть не тільки взяти під контроль діяльність будь-якого високопосадовця, але й заблокувати його дії, якщо вирішать, що ті шкодять державі чи порушують закон.

Так сталося і в даному випадку.

Розмова президентів і черговий розвідник

2 місяці тому, 25 липня цього року, президент США Дональд Трамп мав телефонну розмову з президентом України Володимиром Зеленським. Що само по собі вважається престижним і багатьма ЗМІ в Україні подавалось як безумовне визнання Америкою важливості України загалом, і новообраної влади та персонально В. Зеленського зокрема.

З часом виявилося, що в мотиви цього дзвінка вплелися й деякі персональні зацікавленості американського президента.

Принаймні, так стверджують багато хто. А першим здійняв тривогу один простий державний службовець.

Точніше, не зовсім простий. Це був працівник розвідки США, який за службовими обов’язками обробляв стенограму телефонного дзвінка Дональда Трампа «одному главі іноземної держави» – як було делікатно сказано із самого початку.

Цим главою, за гіпотезою, а потім і переконанням американських політиків та ЗМІ, найімовірніше, був очільник України Володимир Зеленський.

Так ось цей черговий – американський спецслужбіст – побачив у словах свого президента загрозу порушення закону.

І негайно повідомив про це своєму начальству по лінії розвідки.

Тут увага! Усвідомимо, шановні читачі: в наймогутнішій державі Заходу рядовий спецслужбіст не слідкує, ні, за своїм президентом, а контролює свого президента, наймогутнішого лідера серед західних глав держав. І контролює його якраз із державницьких позицій – щоб президент його країни ні словом, ні натяком не порушив американське законодавство.

А загрозу порушення цей слуга держави побачив у тому, що президент його країни Дональд Трамп чи то попросив, чи то дав зрозуміти, чи то навіть вимагав від президента В. Зеленського не просто посилити боротьбу з корупцією в Україні, а, як підтвердження цієї боротьби, відкрити кримінальне провадження проти американського громадянина, такого собі Байдена.

Не того Байдена, що був віцепрезидентом у президента Обами, а його сина, котрий входив до складу ради директорів української нафтової компанії Бурісма.


Ключик до перемоги над Джо Байденом

Компанія Бурісма (Burisma Group) в довідниках значиться як приватна газовидобувна група України, як компанія, яка є єдиним у країні вертикально інтегрованим холдингом, що здійснює розвідку, видобуток, сервіс і продаж вуглеводнів.

Група Burisma входить до трійки найбільших незалежних газовидобувників в Україні зі штаб-квартирою у Києві.

Родзинкою є те, що її засновником та володарем є олігарх з близького кола В. Януковича Микола Злочевський, нині втікач з України.

Проте цей втікач, судячи з усього, знайшов спільну мову з попередньою владою України і допомагав їй мати хороші стосунки з віцепрезидентом США Джо Байденом, котрий курував український напрямок зовнішньої політики США.

 Title
 Олігарх В. Януковича
М. Злочевський дав тепле місце синові
Джо Байдена

І зробив це, зокрема, через влаштування сина Д. Байдена Роберта Хантера Байдена на дуже добре оплачуване місце в своїй компанії.

Коли ж тодішній генпрокурор України В. Шокін забажав провести розслідування діяльності Бурісми, а заодно і деяких її співробітників, подейкували, що Джо Байден в ультимативній формі вимагав звільнення В. Шокіна з його посади, обіцяючи, нібито, американську фінансову допомогу у розмірі мільярда доларів.

В. Шокіна зняли. Генпрокурором став вірний Порошенкові і слухняний Юрій Луценко. Гроза над Бурісмою прошуміла тоді без наслідків.

Однак тепер, коли Джо Байден став головним конкурентом Д. Трампа у боротьбі за крісло у Білому домі на наступний термін, американський президент воліє його перемогти ще до початку виборчої кампанії через роздмухування скандалу навколо Роберта Хантера і Джозефа Байденів.

Він звинуватив сина Байдена в тому, що той брав гроші в України, а від В. Зеленського очікує, судячи зі всього, підтвердження цих підозр чи звинувачень.

У разі, якщо б це підтвердилося, Джо Байдена можна було б втягнути в корупційний скандал і завдати його репутації дошкульного, якщо не смертельного удару. Що фактично гарантувало Дональдові Трампу перемогу на наступний термін.

Але ж справа якраз в тому, що втягнути Джо Байдена в корупційний скандал Трампові можна гарантовано тільки в тому випадку, якщо перед цим втягнути В. Зеленського в процес сприяння Трампу шляхом відкриття в Україні кримінального розслідування щодо Бурісми і Хантера Байдена.

А таке, за американськими законами, означає, що в американські вибори змушують втрутитися іноземну державу – у даному випадку Україну – на боці одного з претендентів, а саме Д. Трампа. І змушує це, нібито, сам Д. Трамп. Що є подвійним порушенням.

Тобто, якщо ці підозри та звинувачення підтвердяться, Д. Трамп потрапить у вельми складну ситуацію.

А все почалося з якогось там непримітного чергового – пам’ятаємо? Ось що таке американська демократія і ось який контроль над вищими посадовцями ми повинні вибудовувати в Україні.


 Title
 Джо Байден вимагає…

Тиск на Д. Трампа?

Джо Байден намагається перехопити ініціативу у цій справі. Після звинувачень Д. Трампа в тому, що Байден збрехав, колишній віцепрезидент США, кандидат у президенти Джо Байден закликав президента Дональда Трампа опублікувати розшифровку розмови з президентом України Володимиром Зеленським від 25 липня.

За інформацією ЗМІ, у кампанії Джо Байдена теж повідомляють: скоро кандидат у президенти зробить заяву, в якій закличе Дональда Трампа надати інформацію, якої вимагають законодавці – щодо України та інших розслідувань. Якщо ж ні – заявляють, що у Конгресу не буде іншого вибору, ніж імпічмент.

Про це заявили CNN представники кампанії Байдена.

До цих вимог приєдналося на момент написання цих рядків вже 155 конгресменів-демократів, котрі підтримують імпічмент Трампа у тій чи іншій формі.

Звичайно, це значною мірою ще міжпартійна боротьба, але, все ж таки…

За повідомленнями інформагентств, напередодні лідер демократичної меншості у сенаті Чак Шумер оприлюднив п’ять вимог до Білого дому у зв’язку з українським скандалом:

«По-перше, скликати слухання, щоб точно визначити, що спонукало інформатора відправити цю невідкладну скаргу.

Як мінімум, ці слухання повинні включати свідчення виконувача обов’язків директора Національної розвідки Джозефа Макгуайра, виконувача обов’язків Голови Адміністративно-бюджетного управління Рассела Воута, Держсекретаря Майка Помпео та приватного адвоката президента Трампа Руді Джуліані.

По-друге, повісткою примусити передати Конгресу скаргу інформатора, як того вимагає закон.

По-третє, подати у Білий дім запит оприлюднити стенограму розмови президента Трампа з президентом України Зеленським, під час якої президент Трамп, як повідомляється, чинив тиск на уряд України, щоб розслідувати віцепрезидента Байдена та його родину.

По-четверте, вказати посадовців адміністрації, які затримали надання 341-го мільйона доларів військової допомоги Україні і вимагати, щоб усі документи, пов’язані з цим рішенням, були передані Конгресу.

І по-п’яте, наполягати на тому, щоб Міністерство юстиції надало правовий висновок чи інші вказівки стосовно зобов’язання Адміністрації передати скаргу інформаторів конгресу».

 Title
 Якою буде зустріч двох президентів?

Республіканці відчули, що потрібно терміново мобілізуватися. Причому, ключовим аргументом і темою в цих дискусіях є Україна в тому чи іншому аспектах. Зокрема, і військова допомога нашій країні від США, яку якраз перед розмовою з В. Зеленським 25 липня Д. Трамп тимчасово заморозив.

Як повідомляють ЗМІ, лідер сенатської більшості Мітч Макконел звинуватив Чака Шумера в політизації питання і розповів, як республіканці в Конгресі і він особисто послідовно працювали на підтримку України. Виступаючи з трибуни у Сенаті, він також застеріг про загрозу путінської Росії: «Прикро, що голова комітету з розвідки Шифф та сенатор Шумер вирішили політизувати це питання. Хоча ми не знаємо суті звинувачень, є припущення, що це стосується наших відносин з Україною. Зі свого боку, пане президент, як я заявляв раніше цього місяця, я був дуже радий бачити, як Білий дім розблокував кошти для оборонної допомоги Україні...

Я виступав за безпекову допомогу США Україні, попри заперечення адміністрації Обами в 2014 році, – додав Макконел. – Я послідовно вірив у те, що важливо допомогти нашим українським партнерам захищати свою територію від російської агресії.

А під час адміністрації Трампа я рішуче підтримував його зусилля з надання оборонної летальної зброї Україні та Грузії. Як я вже неодноразово говорив, Росія становить значну загрозу для американських інтересів.

Найкращий спосіб перемогти Путіна та його прагнення – відновити нашу оборону, тісно співпрацювати з нашими союзниками та партнерами та покращити їхні можливості захищати себе».

Інформатором, як ми розуміємо, називають того самого чергового розвідника, котрий і порушив це питання у доповідній своєму начальству.

І, як схильні вважати республіканці, можливо тим самим підставив свого президента.

Хоча, як мені здається, він з часом, скоріше, стане героєм, ніж винним.


Слухання як крок до розслідування

За повідомленнями ЗМІ, зокрема, «Вашингтон пост», Комітет у питаннях розвідки при Палаті представників США (нижня палата парламенту) у четвер, 19 вересня, провів перші закриті слухання щодо можливого тиску з боку Дональда Трампа на президента України Володимира Зеленського, що може бути пов’язане з вимогою до Києва відкрити розслідування проти родини одного з кандидатів у президенти США на вибори 2020 року – Джо Байдена.

Слухання проводилися за участю генерального інспектора розвідувального відомства Майкла Аткінсона.

«У четвер генінспектор розвідувального співтовариства давав свідчення за закритими дверима перед членами комітету у питаннях розвідки Палати представників (США) щодо поданої скарги», – йдеться у повідомленні.

Американські парламентарі нижньої палати розпитували Аткінсона протягом 3 годин, але той неодноразово ухилявся від обговорення з членами Палати представників суті скарги, сказавши, що він не уповноважений цього робити.

Як повідомили джерела газети з закритих слухань, генеральний інспектор був «дуже обережним» у виборі висловлювань та не погоджувався майже з жодним з формулювань, які вимагали конгресмени.

Після засідання очільник комітету, парламентар Адам Шифф попередив представника розвідки про юридичні наслідки, якщо той не поділиться інформацією про подану скаргу. Конгресмен назвав «безпрецедентною» відмову директора нацрозвідки надати документ Конгресу та зауважив, що Мін’юст Дональда Трампа, певно, відіграв свою роль у цьому рішенні.

Пізніше Шифф заявив, що не може отримати відповідь на запитання щодо скарги.

«Ми не можемо отримати відповідь на запитання, чи пов’язаний Білий дім з перешкоджанням у наданні цієї інформації Конгресу. Ми налаштовані зробити все можливе, щоби визначити, в чому полягає ця нагальна проблема, переконатися, що національна безпека перебуває під захистом», – сказав законодавець.

При цьому він наголосив, що хтось «намагається маніпулювати системою», аби завадити Конгресу США отримати дані щодо цієї справи.

У зв’язку з цим Шифф пригрозив судовими діями, якщо представник нацрозвідки не надасть документ, у якому викладена скарга.

Як бачимо, тиск з боку демократів продовжується. Але все в рамках законів США.


Title 
 Президент В. Зеленський і перша леді
пані Олена Зеленська на американській землі

Україна і двопартійна підтримка США

Завдання президента В. Зеленського, який за планом 25 вересня зустрічається з президентом США Д. Трампом, вельми складне.

З одного боку, В. Зеленський повинен не тільки зберегти, але й зміцнити стосунки з американським президентом. Адже Д. Трамп може виграти і на наступних президентських виборах. Та й до них ще рік, і цей рік потрібно прожити, не втративши американську підтримку.

Але наступним президентом США може стати і Джо Байден. І верхом необережності було б нині стати на бік Д. Трампа, повторивши помилку минулої кампанії, коли тодішня українська влада майже відкрито підтримувала Гіларі Клінтон, чим загальмувала встановлення стосунків з адміністрацією Д. Трампа.

Нині в України є двопартійна підтримка в Конгресі США. І її потрібно зберегти.

А для цього В. Зеленському треба зробити все, щоб навіть тінь підозри у підтримці того чи іншого майбутнього кандидата в президенти США не впала на нього.

Та й є сподівання, що на полях Генасамблеї ООН, де планують зустрітися Д. Трамп і В. Зеленський, буде вельми незручно порушувати питання про відкриття українськими правоохоронцями кримінального провадження проти Джо Байдена.

На тлі скандалу, що вже розгорається в США, Д. Трамп, при всій його безпосередності та ексцентричності, має остерегтися зачіпати ці теми.

Можливо, Д. Трамп зацікавлений, щоб не він, а В. Зеленський публічно висловився проти оприлюднення стенограми їхньої тодішньої телефонної розмови?

Складно сказати.

Принаймні, на протокольну зустріч без особливо поглибленого обговорення американо-українських стосунків ми можемо розраховувати. І це також є плюс для України.


 Title

В. Зеленський у США

Коли наша газета дійде до читачів, відбудеться і зустріч двох президентів, і виступ В. Зеленського на засіданні Генасамблеї ООН. Ми ще потім проаналізуємо наслідки цієї поїздки українського глави держави та виконання ним програми візиту.

А поки що констатуємо, що подружжя Зеленських зійшло з трапа лайнера і президент України почав свої перші двосторонні зустрічі у США.

Зокрема, у Нью-Йорку він зустрівся з представниками української громади та подякував за підтримку України.

«Ви – наші найкращі дипломати, ви справді наші лобісти. Ви захищаєте наш суверенітет, територіальну цілісність тут, у США, та в усьому світі. Ми вам дуже вдячні», - звернувся Зеленський до діаспори.

Побажаємо українській делегації й особисто президентові В. Зеленському успішної роботи на Генасамблеї ООН.

Висловлю сподівання, що жодна медійна спіраль не затягне Україну в міжнародний скандал і імідж України, у підсумку цього візиту, аж ніяк не погіршиться, а, навпаки, покращиться.

Адже агентами впливу є українці всього світу.

Чого не вистачає у «формулі Штайнмайєра»?

Як фіно-угорські народи Росії протистоять асиміляції

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com