rss
10/18/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#362

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Спорт \ Два Шевченки, перемога у Вільнюсі 7 вересня і під Оршею – 8-го

Футбол

Донедавна у Литви була міцна футбольна збірна. Тобто, Україна у неї все одно частіше вигравала, але і прикрі поразки (причому, абсолютно заслужені) теж були. А сьогодні ситуація інша.

Особливо показовою є картина у цьому відбірковому циклі, коли, як сумно жартують литовські вболівальники, нічию зі збірною Люксембургу вже можна вважати успіхом. І найсумніше в цьому жарті, що він дуже схожий на правду.

Справді, футбол у Литві і раніше програвав конкуренцію національному виду спорту, баскетболу. Але нині – просто розгромно. Достатньо сказати, що українських вболівальників на стадіоні LFF (Литовської федерації футболу) у Вільнюсі було в кілька разів більше, ніж литовських. А на трибунах більше обговорювали гру Литви на чемпіонаті світу з баскетболу, що проходить зараз у Китаї, ніж у поточному відбірковому циклі Чемпіонату Європи-2020.

Вільнюський виїзд як свято українських вболівальників

І, до речі, стадіон для ігор литовської національної збірної – окрема історія. Він, звичайно, дуже затишний і милий, але... дуже вже маленький і скромний. А нового стадіону, більш сучасного і статусного, у литовській столиці так і немає. Розмови про нього тривають давно. Але коли він буде зведений, наразі невідомо. Говорячи на цю болючу тему, литовські вболівальники і журналісти знову ж таки сумно хитають головою. Як ми у тих випадках, коли кажемо: «Ну... маємо те, що маємо».

Title 

Щодо зірок литовської збірної. Тут, насамперед, потрібно сказати про двох воротарів, які грають в ізраїльських клубах, це – Еміліус Зубас (він і зіграв проти України) та Ернестас Шеткус. Серед польових гравців також дві помітні фігури – півзахисник Арвідас Новіковас і нападник Федір Черних. Гострий форвард Черних кілька років тому був куплений московським «Динамо». Але закріпитися там в основному складі не зумів, і його віддали в оренду в ФК «Оренбург». А Новіковас встиг пограти у чемпіонатах Шотландії («Сент-Джонсон»), Німеччини («Бохум»), але зараз осів у Польській першості («Легія»). Причому, минулого року Новіковас був визнаний найкращим гравцем Литви. Але яка ж прикрість для литовських вболівальників! – якраз напередодні гри з нами Новіковас травмувався.

Не варто, однак, виходячи з усього сказаного, недооцінювати перемогу команди Шевченка. Обґрунтованих побоювань перед матчем було достатньо. І ось два головні. Україна традиційно важко грає проти команд аутсайдерів – достатньо згадати, як важко наша команда вигризала перемоги над тим же Люксембургом. По-друге, поле на вільнюському стадіоні – штучне. А наші команди традиційно незатишно почуваються на подібному покритті...

Особливої реклами майбутнього матчу в литовській столиці я взагалі не знайшов. На відміну від інших подій у цей вихідний суботній день. Тут вам і хода кришнаїтів центральною вулицею – проспектом Гедімінаса, і свято-концерт польської громади на Ратушній площі.

Ну – і святкова хода групок українських вболівальників і груп українських телевізійників по всьому центру міста. Сфотографовані та відвідані були усі головні українські локації Вільнюса – насамперед, пам’ятник Тарасові Шевченку (з розповіддю на його фоні про Андрія Шевченка), церква Пресвятої Трійці (УГКЦ). Тут особливу увагу привернула меморіальна дошка, на якій можна було прочитати про те, що цей храм був зведений у 1514 році литовським гетьманом Костянтином Острозьким на честь Перемоги над московським військом під Оршею. До речі, тут, у храмі, я зустрів його настоятеля о. Вікентія Пелиха. Він розповів, що саме 8 вересня у Вільнюсі відзначать 505-річчя Перемоги під Оршею (симпатична дата – треба запам’ятати).

Ще довелося побачити, як до церкви прямують президент Української асоціації футболу Андрій Павелко і керівник САП Назар Холодницький. Цей шлях у сотню метрів видався для них непростим, оскільки фани, що проходили повз, привітавшись «Слава Україні!» (з неодмінною відповіддю), просили дозволу спільно сфотографуватися – і, звичайно ж, отримували його.

Спільного, галасливого, з мигалками поліцейського ескорту ходи фанів до стадіону (як було під час іншого балтійського виїзду – у фінському Тампере) не було. Чому? Мені ніхто так і не пояснив. Але за сумою вражень здавалося так: вільнюський виїзд був настільки по-сусідському теплим, що і якоїсь великої ходи не дуже хотілося. Показником «домашньої» атмосфери варто назвати «жарт дня» українських фанів: «Ти диви, скільки тут литовських номерів – майже як у нас, в Україні!».

Після прибуття на стадіон LFF українські вболівальники побачили, що для них відведено ціле тренувальне поле. А вже на ньому знайшлося місце для всього. В кутку – величезна кругла мішень, до якої прилипають м’ячі, показуючи так точність удару. Її віддали дітям.

А дорослі вболівальники неподалік розминалися грою у «квадратах». Втім, деякі одразу йшли до розташованих тут же торгових точок, «розминатися» смачним місцевим пивом, до якого особливо добре смакують фірмові місцеві сири Dziugas.

Title Title 
 Title Title

Українсько-литовська домовленість з футболу та баскетболу

Перша хвилина матчу видалася тривожною. Обрізка в центрі поля. І ось уже той самий Черних ледь не викотився на оперативний простір до наших воріт. Але, можливо, такий початок був і на краще. Він якось одразу струснув команду. Ну і далі сталося найважливіше, що може бути у подібних іграх із колючими аутсайдерами групи – швидкий гол (на 7-й хвилині). Яремчук по-баскетбольному відтягнув увагу захисту на себе. Марлос тим часом видав ідеальний пас Зінченкові. А вже гравець «Мансіті» пробив повз воротаря. Через 20 хвилин уже сам Марлос обіграв захисника, просунувся вперед і поклав м’яч точно в лівий нижній кут. 2:0! Враховуючи те, як відбувалася гра, це була вже дуже серйозна перевага.

Тим часом треба обов’язково сказати про атмосферу на трибунах. Литовські фани приготували музичний подарунок українським друзям – у вигляді популярної впродовж останніх п’ять років пісні про російського президента «Ла-ла-ла-ла-ла». Звичайно ж, наші з радістю підхопили улюблену мелодію.

Але далі пішли і більш концептуально насичені виступи. «Україна...», – кричали литовські фани зі свого сектора. «...і Литва!» – відповідали їм українці зі своїх секторів. І так декілька хвилин. А після цього – спільні оплески. Але не фанівські, не ритмічні, а інтелігентські, як у театрі. Виглядало це дуже зворушливо і повторювалося не раз.

А на інших трибунах, де вболівальники різних команд сиділи впереміш, йшло жваве спілкування на різні спортивні теми, і не лише футбольні. Річ у тому, що цього ж дня, але раніше, з 15:00 за східноєвропейським часом на Чемпіонаті світу з баскетболу, що проходить у Китаї (Україна туди, на жаль, не пробилася) Литва, яка пройшла у другий етап, грала з Францією вирішальний матч за вихід у чвертьфінал. Поступаючись під час зустрічі 17 очками, литовці зуміли зрівняти рахунок. Однак, у підсумку, все ж програли (зокрема, і через очевидну суддівську помилку). І ось це для литовських вболівальників було по-справжньому боляче. А на футбольний матч з Україною вони дивилися, як на «чисте мистецтво», розуміючи, що у цьому відбірковому циклі їм уже нічого не «світить».

Але повернімося до, власне, футболу. Після 15-ї хвилини другого тайму Руслану Малиновському вдався підступний «пірнаючий удар з-за меж штрафного майданчика – і рахунок зріс до розгромного. Втім, господарі поля мали кілька чудових шансів, щоб забити «гол престижу» – був і сильний дальній удар у дев’ятку, і вихід один на один. Але у першому випадку не вистачило лічених сантиметрів, у другому – врятував П’ятов. Так і залишилося – 3:0.

Це, втім, не завадило братанню вболівальників. У загальних рисах українсько-литовські домовленості виглядали так: у футболі литовці вболівають за українців; у баскетболі українці вболівають за литовців; а разом ми – сила, тому кілька бокалів пива за перемогу князя Костянтина Острозького можна пропустити одразу після опівночі.

До зустрічі через місяць у Харкові

Прийшовши на пресконференцію, Андрій Шевченко наголосив на кількох важливих речах. Подякував українським вболівальникам, яких так багато приїхало до Вільнюса, подякував господарям поля за теплий прийом. Але головне – сказав, що перемога у нинішньому матчі присвячується звільненим цього ж дня українським військовополоненим і ув’язненим.

На запитання кореспондента Укрінформу про суперника, про те, як він оцінює нинішню гру литовців і майбутню зустріч з ними 11 жовтня у Харкові, Шевченко відповідав розгорнуто. Андрій Миколайович не шкодував добрих слів для суперника. При цьому відчувалося, що литовська команда нашим тренерським штабом вивчена детально і ставлення до неї було (і є) дуже серйозним.

Зі свого боку наставник литовської команди Валдас Урбонас на наш уточнююче запитання про здоров’я кращого гравця Литви 2018 року відповів, що до жовтневого поєдинку той має відновитися. Тому зв’язка Новіковас-Черних зможе завдати в нашому штрафному майданчику більше клопоту, ніж було у Вільнюсі. Через місяць нас чекає дуже цікава і важлива гра. І велика перемога у Вільнюсі нікого не має обманювати і розслабляти.

Фото Рити Болотської

Автор: Олег Кудрін, Вільнюс

Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-sports/2776340-dva-sevcenka-peremoga-u-vilnusi-7-veresna-i-pid-orseu-8go.html)

Греко-римська боротьба

Дмитро Коваленко, американський футболіст, чемпіон MLS: «Девіду Бекхему не подобалася моя зачіска»

«Так, я можу!»#2019-42 (10/16/2019)
Футбол#2019-42 (10/16/2019)
Овен#2019-42 (10/16/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com