Цей празник, який святкуємо 21 вересня, цього року припадає на суботу.

На святковій Літургії читається Євангеліє від Луки, в якому розповідається про відвідини Ісусом двох сестер: Марти та Марії. У часі науки Спасителя Марія «слухала Його слова», а «Марта ж клопоталась усякою прислугою». Тому Марія запитала Вчителя, чи Йому байдуже, що сестра залишила її саму служити, і попросила: «Скажіть їй, щоб мені допомогла». І Господь промовив: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї».

Ці вразливі і важливі слова Христа є одночасно і визначальними у нашому ставленні до Його Божественної науки і спасенної місії. Їх можна передати й іншими Його словами-закликом: «Шукайте, насамперед, Царство Боже та його справедливість, а все те (необхідне для скоропроминаючого земного життя – о. М. М.) вам докладеться».

Христос не картав Марту за її потрібну прислугу, але похвалив Марію, що вибрала і надала перевагу найважливішому – слухати Його науку, взяти її до свого серця і керуватися нею протягом свого життя: у своїх думках, словах і вчинках і потребах керуватися нею як мірилом, дороговказом і провідником до щасливого і вічного життя. Власне це найбільшою мірою має прямий стосунок до Пресвятої Діви Марії і до празника Її Різдва. У вірності Божому Слову Її праведних батьків – Якима та Анни – прийшла Вона у цей світ і все своє життя посвятила служінню Небесному Отцю, Його і Її Єдинородному Синові і нашому Господу і Спасителеві Ісусу Христу.

Та хоч земний погляд і оцінка в голосі з народу до Ісуса називає Марію щасливим лоном, що Його носило, і грудьми, що Його годували, нелицемірна, безпомильна й абсолютна Божа справедливість устами Господа називає «справді ж блаженними тих, котрі слухають Боже Слово і Його зберігають».

Власне до цього закликає всіх нас Господь і спонукає наше вшанування і любов до Пресвятої Богородиці і святкування Її Різдва. А, вибравши кращу частку – Слово Боже – і, живучи Ним, за запевненням Спасителя, і всі ми справді станемо блаженними.

Автор: Михайло Мельник, священик