Ще в повітрі не кружля
Перший лист осінній,
А в Українському Селі
Дивний дзвоник лине.
Що за радісний дзвінок
З катедри лунає?
Це школа українознавства
Діточок скликає!
З цього дня і щосуботи
В наших любих школярів
Тридцять три рази підряд
Починаються турботи.
І історія, й культура,
Мова і література,
Релігія, співи і письмо –
Всім у школі весело.
Українське хто коріння має,
На суботу не зважає
Й поспішає на урок –
Кличе ж бо усіх дзвінок!
Галина Климюк
Осінь непомітно підкралась, та по-справжньому усвідомити, що тепле і розслаблююче літо уже позаду нам завжди допомагає така подія, як свято Першого дзвоника. Ми, як і всі, хто має дітей, котрі ідуть до школи, знову переймаємось тією приємною тривогою: як будуть наші діти вчитись, чи добрі оцінки принесуть, чи усе буде добре з поведінкою, чи, врешті-решт, з бажанням і задоволенням будуть вставати вранці, збираючись до школи… На усі ці наші побоювання і тривоги дасть відповідь час, але сьогодні, у День Першого дзвоника, перемагає надія, що все буде добре, і що новий навчальний рік у нашій українській школі буде легким, цікавим і плідним.
7 вересня знову хвилювалося море святкових вишиванок, знову було чути веселий галас дітлахів, і знову пролунав перший дзвоник нового навчального року… Спільною молитвою у соборі св. князя Володимира, веселим «Многая літа» та одностайною посмішкою до традиційної світлини у перший день навчального року все розпочалось. Далі – святкове зібрання-концерт у шкільній залі з хвилюючим «Ще не вмерла України…», віршами, написаними нашою учителькою спеціально до цього дня, щирими побажаннями від отця Івана, директора школи, учителів, представника Каси «Самопоміч»; як завжди – частування від Батьківського комітету та тепле спілкування між собою всіх присутніх.
Щасти Вам Боже, любі діти! Учіться любити нашу далеку Батьківщину, Україну!
Світлини Олени Лимар