2015 року, через рік після початку війни з Україною, в Росії був прийнятий «Федеральний закон від 23.05.2015 «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації».

Відповідно до нього, було значно посилено репресивні заходи щодо неурядових і міжнародних організацій, визнаних у РФ небажаними, зокрема, накладання великих штрафів, навіть кримінальну відповідальність. Серед міжнародних організацій окремо названо Світовий Конгрес Українців. Нещодавно, 11 липня 2019 року, Генеральна прокуратура РФ прийняла рішення про визнання СКУ небажаною організацією на території РФ. Рішення є остаточним, узгодженим у різних російських владних структурах, зокрема, в Думі РФ, складовій російської авторитарної системи, що претендує обдурити світ, немов держава дійсно має демократично обраний парламент. Після цього СКУ був оперативно внесений до «Переліку закордонних і міжнародних неурядових організацій, діяльність яких визнана небажаною на території РФ». Перелік затверджує Міністерство юстиції РФ.

Фактично це є продовженням переслідування української діаспори чи етнічної меншини в РФ.

У 2010-11 роках Міністерство юстиції РФ, якщо його можна назвати міністерством, а його діяльність юстицією, винесло рішення ліквідувати центральні координуючі центри українців у РФ – Федеральну національну культурну автономію українців Росії та Об’єднання українців Росії. Причини цього були виключно політичними, за словами самого міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, хоча Міністерство юстиції РФ надало причини технічного характеру. Серед дійсних причин згадувалося навіть вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні.

Реакція державної влади України – у той час режиму Віктора Януковича – була зовсім неадекватною, навіть схвальною, бо Володимир Єльченко, посол України в РФ у той час, заявив, що вина на боці українських структур. Хіба винагородою за його русофільську позицію було призначення президентом Петром Порошенком Володимира Єльченка на посаду Постійного представника України в Організації Об’єднаних Націй у час, коли Україні випала участь у Раді Безпеки ООН, і навіть часткове головування в ній.

Тобто, спочатку обезголовили українців у РФ, а тепер взялися за місцеві структури, які також є проблемою для імперської авторитарної влади. РФ ніколи не діє прозоро.

Наразі реакція СКУ на визнання його небажаною організацією є неадекватною також, хоча не такою, якою є реакція України щодо ліквідації ФНКАУР і ОУР. Неадекватною тому, що провід СКУ вважав, що ця акція спрямована виключно проти Торонтського СКУ! Рішення з 2015 року було наслідком війни, а додане прокуратурою у 2019 році – це наслідки заворушень, які сьогодні відбуваються у громадському секторі в РФ. Явною небезпекою для авторитарного режиму є українська національна меншина.

До речі, і на маргінесі психологічний тиск на українську діаспору з боку Москви прослідковується поза територією РФ. Велика українська діаспора у Білорусі не є членом СКУ. Я там був, і зрозумів від українських співрозмовників, що таке членство в СКУ стане, мабуть, підставою для переслідування з боку Москви, бо Москва всюди присутня й активна на території Білорусі. Українська національна меншина у Білорусі не є небезпечною ні для Москви, ні для авторитарного режиму Олександра Лукашенка, коли ця меншина ізольована.

За радянської влади діяла порівняно успішно для тоталітаризму залізна завіса. Брак інформації через брак контакту – це служило імперії. Натомість, інформація і контакт породжує прагнення до вільного життя.

Отже ж, що має робити провід СКУ? СКУ є неурядовою організацією в ООН, і це питання необхідно порушити на форумі ООН. Також Україна повинна порушити це питання як держава на форумах ООН. За іронією, правдою є те, що Постійним представником України в ООН далі є одіозний Володимир Єльченко.

Крім цього, СКУ повинен залучити юристів до порушення цієї справи остаточно в Європейському суді з прав людини. До того треба розпочати всі судові процеси у РФ. Очевидно, нічого не буде позитивного в судах РФ, але це добре зрозуміє Європейський суд. СКУ не сміє просто відхилити це питання, бо РФ і так не поважає рішення Європейського суду. Таке рішення не буде виконуватися, але воно може стати прицілом додаткових санкцій проти РФ.

Якщо проаналізувати події в РФ й ставлення до української національної меншини та СКУ в останньому десятиріччі, то російська стратегія стає дуже прозорою. За свого сатрапа Віктора Януковича РФ обезголовила українців у Росії, бо знала, що не буде фактично жодної реакції чи захисту з боку Януковича і його послів. У час війни РФ розпочала війну також з українською світовою громадськістю, яка впливає більше чи менше на свої уряди і докладає зусиль до санкційного режиму. І під час недавніх заворушень проти Путіна в РФ були спроби зовсім нейтралізувати навіть місцеві українські національні громади у РФ, які легко можуть стати учасниками тих заворушень.

Слід рівночасно пам’ятати, що РФ – це не національний моноліт. Сьогодні навіть деякі росіяни бунтують проти браку демократичності в РФ. Коли до заворушення долучаться національні меншини в РФ, які у не такому далекому майбутньому становитимуть більшість населення РФ, імперія може не витримати. Тому Москва діє рішучо. І тому нам треба діяти не тільки в інтересах захисту української національної меншини, але і на користь свободи і демократії.