rss
11/15/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Подорожі \ Стоунхендж на Iнгулі

Інгул –річка, загалом, скромна. Проте, біля села Інгульське (Устинівський район, Кіровоградської області) природа облаштувала для неї таке химерне кам’яне «ложе», що й вода, досі спокійна, раптом застрибала-закружляла, наче в танці. Це мальовниче урочище знають як Монастирище, і не в мене першого воно викликає горді асоціації з англійським Стоунхенджем.

Громаддя скель справді дивує: вони видаються ретельно припасованими одна до одної, мовби складеними в певному порядку. З огляду на масштаби Монастирища, важко уявити, що це якесь рукотворне диво.

– Але що це, в такому разі, за феномен? – запитую в кандидата географічних наук Андрія Домаранського.

– Будь-кому, хто хоче зрозуміти сутність того, що то за скеля, відома тепер як урочище «Монастирище», слід знати кілька важливих моментів, пов’язаних з будовою та розвитком нашої планети загалом, – починає пояснювати Андрій. – Як відомо, Земля – це порівняно невелике космічне тіло, неоднорідне як зовні, так і в середині. У самому центрі планети – надзвичайно щільне, важке й гаряче залізо-нікелеве ядро. Навколо нього – густа й гаряча мантія. Зовні – тонка й холодна кам’яна кора. Ця кора, подібно до людської шкіри, приховує від людського ока ті бурхливі процеси, що відбуваються в надрах. Проте, на відміну від шкіри, земна кора не пластична, а постійний рух під нею мантійних мас розламує її на більші та менші шматки. Так виникають тектонічні розлами – своєрідні рани на тілі планети.

Title 

– Чи правильно я зрозумів, що «тектонічні розломи» – ключові у ваших міркуваннях слова?

– Так. У момент формування рани, про які йдеться, «кровоточать» магмою, але згодом «заживають»: магма, опинившись на холоді земної поверхні, остигає і твердіє. Так було колись і так є тепер: десь затягуються (і стають непомітними для непідготованого ока) старі рани, десь виникають нові. Проте, на цьому їхнє існування не завершується. Згодом вони можуть пережити ще багато всього: затоплення морськими водами, обтесування льодовиками, розмивання водотоками, обдування вітрами, роз’їдання хімічними розчинами, розкопування технікою... Унаслідок цих процесів тверда кора Землі десь перекривається пісками, глинами, пилом та ґрунтами і ховається на глибині в сотні чи й тисячі метрів; десь – під впливом тих самих процесів – залягає зовсім неглибоко і проглядається зовні у вигляді пласких кам’янистих поверхонь чи скель.

– Про рани ви кажете так, ніби йдеться про якусь живу істоту...

– Бо кора землі й справді жива, вона не є незмінною. З нею відбуваються складні процеси... Фундаментом місцевості, що називається Приінгуллям, є дуже стара земна кора. Її вік – 3,2-2,6 мільярда років. Саме тоді утворилися гнейси й граніти, з яких вона складається. Згодом нею пролягли численні більші й менші розлами, а в тріщини між ними проникла тягуча гаряча магма. Одні шматки кори довкола трохи просідали, інші – дещо здіймалися. Згодом усі вони вкрилися осадовими породами. Так утворився сучасний ландшафт Поінгулля».

– Вимальовується динамічна картина, навіть дуже...

 Title

– Ідемо далі. На здійнятих ділянках кори – розлогі межиріччя зі соняшниковими чи пшеничними полями; тут твердий фундамент захований під крихкими пісками-глинами на глибині 15-20 м. Шматки земної кори, що внаслідок давнього розламування просіли – сформували складну мережу протяжних понижень – долин річок і балок. Вочевидь, скеля в долині річки Інгул, названа Монастирищем, є або уламком одного з блоків земної кори, що утворився при її розламуванні; або ж схожа на так звану інтрузію – затверділі магматичні породи, що колись проникли в тріщини кори при її розламуванні. Будучи молодшими, ці породи зберегли більшу міцність порівняно зі суміжними ділянками, в які вони вклинювалися, а тому й вистояли донині під тиском подальших природних стихій. Вистояли, проте абсолютної цілісності не зберегли. Щоденно нагріваючись і охолоджуючись протягом мільйонів років, найміцніше каміння почне тріскатися – подібно до того, як тріскаються з часом зуби від гарячої й холодної їжі. Розтріскалися з архейсько-протерозойські граніти і гнейси. Так – скеля Монастирища набула вигляду, що нагадує будівельну кладку. Звичайні природні процеси не залишають шансів на існування версії про рукотворне походження скелі.

***

Ну ось, маємо фаховий коментар. Про «тектонічні розломи» та «інтрузію» я, звісно, зрозумів. А далі ми з Андрієм починаємо нарікати на те, що Монастирище – важкодоступне місце для туристів і просто допитливих. Спробуйте їхати сюди через Устинівку – замучитеся. Тому добиратися доводиться «знаменитою» у своїй фата-морганності автотрасою Кропивницький – Миколаїв (це теж якась «інтрузія», тільки вже сучасна!). З неї треба повернути біля Миколаївки на Степівку (батьківщина Троцького!) та Ведмежу Балку, а потім – полями-полями вздовж узбіччя. Так і виїдемо на Інгульське. Від Кропивницького до нього кілометрів із 80. Найдивовижніше, що охочих подолати всі ці труднощі не так і мало. Сюди їдуть. З’являється свій наукоподібний «фольклор»: мені доводилося чути й читати, що на скелястому острові з давніх-давен було язичницьке капище... «Капище – то вже точно річ рукотворна», – усміхається Андрій Домаранський. І додає: «А що Монастирище – потенційна туристична перлина, це – правда. Стовідсоткова».

Автор: Володимир Панченко

Джерело: «День»
(https://day.kyiv.ua/uk/article/podorozhi/stounhendzh-na-inguli)

На Хортиці знайшли святилище, якому майже 5000 років

100 фото покинутих українських храмів Польщі

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com