rss
09/18/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#360

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді

Сто днів минуло від вступу Володимира Зеленського на Банкову вулицю у Києві. Настав час робити хоча б перші висновки.

За власним твердженням президента Зеленського під час його промови на День Незалежності, він прокинувся зранку 24 серпня й отримав повідомлення, тобто, CМС, про сім обстрілів та дві українські жертви у війні з Росією. Тобто, війна продовжується. Ясно, не вдалося за перших сто днів війну закінчити, і президент Зеленський сказав: «…для початку подякуймо тим, завдяки кому ми можемо сьогодні бути тут, під яскравим сонцем і чистим блакитним небом. І щоб ці оплески почули наші захисники, які зараз на сході країни захищають Україну».

Через три дні українська сторона спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін повідомила: «Зокрема, замість активних дій з демонтажу фортифікаційних споруд російські найманці з тильного боку розмістили ще одну тимчасову споруду...».

Відповідно до Мінських домовленостей, ділянка розмежування «Станиця Луганська» має бути вільною від будь-яких мілітарних споруд. Тобто, росіяни не готуються закінчувати війну, а може й взагалі збираються її інтенсифікувати.

Однак, незважаючи на брак успіху, інтуїтивне мислення Володимира Зеленського може виглядати корисним: мабуть, сьогоднішній Нормандський формат не надійний. До питання війни і процесу переговорів Зеленський залучив США і Велику Британію, на що США вже погодилися. Чому це корисно, коли президент США наголошує на можливості повернення Росії до країн Великої вісімки? Бо Дональд Трамп, напевно, не братиме особистої участі у переговорах, а речник США, чи Волкер, чи навіть Болтон, значно краще знайомі з ситуацією. Ясно, що жодної ролі у переговорах не сміє відігравати одіозний Віктор Медведчук.

Щодо боротьби проти корупції, то розголошено широкі кримінальні дослідження навіть супроти попереднього президента, але поки що без будь-якого поважного обвинувачення чи судового розслідування.

А нещодавно ув’язнену Раїсу Богатирьову вже відпустили під заставу – 6 мільйонів гривень. Правда, перші сесії нової ВРУ насправді покажуть, чи дійсно серйозно до цієї справи береться президент Зеленський.

За президентства Володимира Зеленського відбулися прозорі і демократичні вибори до ВРУ майже за одноголосним визнанням міжнародного товариства, що, згідно з недавнім опитуванням, зараховується до найбільших успіхів самого президента. Так відповідали респонденти опитування в Україні, які чомусь застановлялися над особистими успіхами Володимира Зеленського. Перемога Зеленського і його партії у виборах незаперечна, але якими будуть наслідки для народу і держави – тільки-но діяльність цієї ВР покаже. До речі, я не певний, чи скликання позачергових виборів було повністю конституційним, хоча так вирішив суд, бо в указі про розпуск не було зазначено, чому розпускається ВРУ. До речі, без судової реформи рішення судів в Україні не можна сприймати без упередження.

У процесі виховання і дозрівання Володимир Зеленський, кандидат у президенти, який був готовий впасти на коліна перед ворогом, мабуть, зрозумів, що Москва і Путін ні сльозам, ні колінам не вірить, і тому треба буде шукати мир з позиції сили або військової, або політичної, тобто за допомогою санкцій.

Загалом, Володимир Зеленський може за перших сто днів похвалитися дуже малими успіхами, якщо, взагалі, такі є. Одначе, ці перші дні слугували для нього вишколом і своєрідним національним ростом.

«Завдяки вам ми відзначаємо сьогодні 28-у річницю з Дня Незалежності. Хоча не зовсім правильно казати, що Україні – 28. Адже, до 1991-го року ми встигли чимало: відбулось хрещення Київської Русі, Іван Федоров видав у Львові «Апостол», засновано Києво-Могилянську академію, козаки на чолі з Богданом Хмельницьким та Іваном Сірком підкорили фортецю Дюнкерк, на світ з’явилася Конституція Пилипа Орлика. Україна була однією із засновниць ООН, а Сергій Корольов зробив вагомий внесок у підкорення людством космосу. Це лише декілька дуже важливих подій яскравої нашої історії й, одночасно, багатовікової та молодої країни… Разом з тим, ми з вами не повинні забувати, що незалежність не з’явилась за помахом чарівної палички. Активна боротьба за неї почалась понад ста років тому. Тривала вона і в часи Радянського Союзу. Микола Руденко, Василь Стус, Петро Григоренко, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, учасники Революції на граніті – це далеко не повний список тих, хто боровся за здобуття незалежності України. Хтось – ціною власної свободи. А хтось – ціною власного життя. Заради цього одного дня – 24 серпня 1991-го року. І цей день був неминучим. Бо, як казав Левко Лук’яненко, прагнення до незалежності закладене у нашому генетичному коді».

Так казав президент Україні 24 серпня 2019 року. Володимир Зеленський, про якого я писав перед його вибором і навіть після першого виступу, під час присяги президента, що можна сподіватися від нього боротьби з корупцією, нового підходу для досягнення миру, але не можна очікувати від нього принципового національного українського бачення. Володимир Зеленський за сто днів національно виріс. Це, мені здається, є найбільшим успіхом його перших ста днів на посаді президента України.

Деякі мудрагелі з діаспори, котрі мало не зламали власного хребта, підтримуючи Петра Порошенка під час президентських перегонів, сприйняли дивно ці слова, закидаючи Володимирові Зеленському брак національної риторики у промові під час відзначення річниці Незалежності. Смішно виглядає ця критика, бо цих критиків я добре знаю. Іронія у цьому, що промова Зеленського, власне, була дуже національно-українською, а його неприятелі, котрі критикують його промову якраз за брак національної сутності, навіть не вміють розмовляти українською.

Моя велика надія, одначе, тільки на те, щоби цей вияв національного росту не був лише дешевим популізмом. Під час президентських дебатів Петро Порошенка на сцені поруч себе організував майже майдан українських воїнів, тим більше, інвалідів. Такий дешевий популізм непотрібний нікому. Наразі я вірю в національний ріст Володимира Зеленського на позиції президента України і бажаю йому не особистих успіхів, але успіхів для українського народу та держави.

До недоторкАнності, нарешті, доторкнулись!

Мистецтво жити

Росія проти всіх#2019-37 (09/11/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com