rss
10/14/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#362

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Відзначити День Незалежності: дві концепції й одна суперечка

Про українців придумано маса міфів. Один із них – що ми не можемо домовитися між собою майже щодо жодного питання. Особливо, якщо це стосується політики.

Ось і відзначення 28-ї річниці Дня Незалежності України викликало збурення. Соцмережі киплять досі. Одні лають інших, ті огризаються.

Лають на всі заставки. Огризаються теж не по-дитячому.

Кодовим знаком, що одразу ж вказує, до якого табору людина себе зараховує, стають підбірки світлин, які ця людина постить чи репостить у себе на сторінці, наприклад, у Фейсбуці.

Одні дають світлини про ходу ветеранів АТО-ООС, інші – про офіційний парад з участю президента України Володимира Зеленського.

В ході не брав участь президент В. Зеленський, в параді не взяли участь ветерани АТО-ООС.

Світлин багато. Вони одночасно і різні, і схожі.

Схожі тим, що і ті, й інші відзначали День Незалежності України.

Схожі тим, що і там, і там взяли участь представники Збройних сил України – колишні і чинні.

Різні не тільки за зовнішнім малюнком своєї ходи чи свого параду.

Різні за концепціями, які закладалися в організацію одного чи іншого дійства.

Ось ці концепції ми з вами, шановні читачі, і проаналізуємо.

В минулі роки День Незалежності України відзначався за відпрацьованою схемою, коріння якої – в естетиці радянських військових парадів.

Таку естетику і досі сповідує Росія, і на державні свята, особливо на День Перемоги 9 травня, максимально мілітаризує сенс і зовнішній малюнок цього свята.

В Україні значно менше технічних можливостей провести мілітаризований парад. Нема ракет, насамперед, балістичних. Нема суперсучасних літаків. Обмаль танків та іншої важкої зброї.

Але й в Україні в минулі роки намагалися мілітаризувати свої військові паради по мірі можливостей.

Проїжджала військова техніка. Браво марширували підрозділи. Грала бадьора музика.

І багатьом українцям це дуже подобалося.

Після таких парадів в соцмережах та ЗМІ часто звучали зізнання, що це видовище зачепило душу, викликало хвилювання і навіть сльози, бо такі паради породжували гордість за наші Збройні сили, давали можливість воїнам відчути вдячність суспільства.

І раптом новообраний президент України В. Зеленський влітку оголосив, що військового параду цього року не буде. Заява ця різко збурила політикум та громадськість.

Опозиційно налаштовані до В. Зеленського політики, а це, передусім, Петро Порошенко, миттєво зрозуміли, що це є шанс завдати репутаційного удару по заклятому конкуренту.

І здійняли хвилю обурення та протестів.

Цю хвилю підхопили ті, хто дійсно думав так, як це маніпулятивно сформулювали політики. (Для тих наших читачів, хто досі вірить у щирість політиків, ще раз наголошу: чим більш досвідченим і вмілим є політик, тим більшим маніпулятором він стає з роками. І пафос його награний, і обурення його в основі своїй театральне. Якщо цього хтось не бачить, це означає, що або громадянин є наївним, або політик – майстерним). Петро Порошенко – політик дуже умілий і досвідчений. Його майстерність віртуозна. Коли він зі сльозами на очах, бувало, проголошував патріотичні промови, не всі ми (і не завжди) знали, що в цей момент його юристи відкривали офшорні рахунки, щоб уникнути сплати податків. Або гнали вугілля з окупованого Донбасу в Маріуполь за схемою Роттердам + нібито з Південної Африки з відповідними націнками, які ми їм сплачували, а вони клали в свої кишені.

Або коли з диякона і правовірного прихильника Московського патріархату став захисником української церкви, з надією, що Томос дасть йому можливість виграти президентські вибори.

Або коли з позиції співзасновника Партії регіонів і колеги В. Медведчука по СДПУ (о) став засновником своєї партії, в лавах якої не один колишній регіонал знайшов прихисток. Або…

Та досить. Більше не буду нагадувати, що «щире» обурення експрезидента Петра Порошенка рішенням президента В. Зеленського було нічим іншим, як вмілим і вдалим для нього піар-ходом.

Вдалим для нього тому, що П. Порошенко зумів здійняти в суспільстві хвилю обурення, що зіграло на його імідж позитивно.

Він доклав чимало зусиль, щоби багато українців повірили: В. Зеленський не поважає армію, не цінує ветеранів, виводить їх за рамки головного держаного свята країни.

В це повірили і чимало моїх знайомих, а це, як правило, люди освічені і розумні. І доклали багато своїх щирих зусиль в загальну кампанію протестів, далеко не завжди усвідомлюючи, що це є інспірована конкурентами, що з тріском програли, кампанія маніпулятивного очорнення переможця – новообраного президента В Зеленського.

Якщо після цих слів хтось із читачів подумає, що я буду суцільно хвалити концепцію В. Зеленського та його команди, то він помиляється. Думаю, що і В. Зеленський міг не «підставлятися» під град критичних стріл конкурентів та частини громадськості.

Зі самого початку він, на мою думку, не повинен був формулювати свою концепцію у такому потенційно конфронтаційному вигляді, як він це зробив.

Адже президент завчасно заявив (і видав указ), що цього року воєнного параду не буде, але, у підсумку, більшу частину церемонії відзначення свята було присвячено саме військовим. Їх нагороджували, до того ж – у присутності підрозділів усіх родів військ та силових міністерств. Вони пройшли церемоніальним маршем перед президентом.

То хто заважав включити у сценарій цього свята ветеранів АТО-ООС? І тим зняти усіляку конфронтацію. Їм би залюбки знайшлося місце у гнучкому сценарії відзначення.

Друга помилка команди В. Зеленського: не зуміли вчасно зупинити політ фантазії модного і знаменитого українського кліпмейкера Алана Бадоєва, якого запросили головним режисером свята.

Алан недарма вважається креативним і модерновим. В його задумках цього свята було чимало свіжого, цікавого. Але про це іншим разом. А ось експерименти зі славнем України (чи, як звично кажуть, з гімном України) мали дві ключові помилки.

Першою з них було включення відомої закарпатської виконавиці в стилі хіп-хоп Аліни Паш, яка в американізованому одязі промчала перед отетерілими глядачами, виконуючи в стилі реп якусь незрозумілу фантазію на тему вірша Т. Шевченка «Садок вишневий біля хати». Я тричі переглядав її кліп, і так і не зміг вловити в її супердинамічному белькотінні де там садок, а де хата.

Другою помилкою стало виконання Тіною Кароль славня України з якимись доповненнями, чи варіаціями, що законодавчо заборонено. До того ж, Тіна чомусь сиділа на даху консерваторії спиною до Майдану, і з її відвертого декольте виглядало все, що можна. А щоб ми роздивилися краще, вона періодично граційно нахилялася вперед. Виконання славня сидячи, та ще в такій сукні було не просто перебором, а неповагою до всього, що є святим для українців. І про це з обуренням писали в соцмережах користувачі.

А що ж в цій концепції було в плюсі? По-перше, багато білого, світлого, оптимістичного, і це є заслуга художника свята. По-друге – всі мізансцени з дітьми, включно до того, що саме діти подавали президентові нагороди перед кожним врученням.

Саме вручення нагород було гідним, як і всі сцени за участю військових.

Нарешті, промова президента В. Зеленського. Вона була яскравою, змістовною, образною, і Володимир Зеленський виголошував її без папірця. Для актора це неважко. А для президента – важливо, бо вона варта того, щоб її прочитали всі. Ну а те, що неприхильники В. Зеленського критикували все – від промови до кольору свята – було очікуваним. Проте, непотрібним сьогодні.

Хода ветеранів була хвилюючою. Чому б В. Зеленському було не влитися в цю ходу? Церемонію на Майдані за участі президента В. Зеленського дивилися чимало глядачів, а серед них – експрезиденти Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко. Чому б експрезидентові П. Порошенку не стати поруч?

Але ні той, ні інший не зробили таких простих кроків.

Україна переживає складні часи. І у мене враження, що початком роботи Верховної Ради України ІХ скликання В. Зеленський та його партія здивують багатьох з нас, динамічно розпочавши її діяльність.

Українцям не треба мірятися, хто сильніше любить Україну. Потрібні справи на її благо.

І одна концепція – як щодня зміцнювати Україну, захищати її скрізь, де можна, розбудовувати її.

Що ми думаємо про себе і країну в контексті Дня Незалежності України

Російська опозиція без батьківщини й прапора

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com