В українську політику прийшла потужна нова хвиля, що принесла і ще принесе в центральні і місцеві органи влади дуже різних людей – особистостей, осіб та особин.
Ці нові люди не пройшли вишколу державної служби, і це проголошується їхнім плюсом.
А вишкіл той, окрім фахових навичок, передбачає вміння говорити достатньо продумано і дипломатично. Насамперед, публічно, коли твої слова можуть почути, прочитати і зреагувати на них багато людей.
У колах В. Януковича це називалось умінням «фільтрувати базар». Що ж, специфічна лексика напівкриміналітету нам не потрібна. А ось уміння перше думати, ніж говорити – ой як потрібне.
Цього, можливо, не врахував, а може, й не збирався враховувати один із новообраних від «Слуги народу» нардепів – Максим Бужанський від міста Дніпро. Або, як він себе іменує, – Макс. Він періодично з’являвся в публічній площині і раніше – брав участь у телешоу, активно дописував у соцмережах, вів блог тощо. Спілкувався і досі продовжує усно і письмово практично завжди російською.
Підкреслював завжди свою антимайданну позицію. Вважав, що В. Януковича треба було не скидати на Майдані, а переобрати на виборах. І що при ньому було краще.
Умів і полюбляв сказати різко, виразно і навіть яскраво. Було видно, що цей чоловік в кишеню за словом не лізе і нічого не «фільтрує» – говорить те і так, як в цей момент думає та відчуває. Особливо відчуває – тому що чимало висловлювань М. Бужанського мали загострено емоційний характер.
Ось і в цьому скандалі також все почалося з його емоцій.
У своєму Telegram М. Бужанський написав: «Ще одна тупа вівця, що представляється журналісткою одіозного ЗМІ НВ, в інтерв’ю з представником «Слуги народу» заявила, що я ностальгую за СРСР і «часами Януковича». Розумію, що деякі колеги занадто стримані, щоб називати речі своїми іменами, тому прийду їм на допомогу. Тупа вівця з одіозного ЗМІ», – хвацько завершив свій пост Бужанський.
Представником «Слуги народу», як його назвав М. Бужанський, був не хто інший, як голова цієї партії, кандидат на посаду голови Верховної Ради України Дмитро Разумков. Саме під час інтерв’ю з ним журналістка видання НВ Ольга Духнич згадала про позицію М. Бужанського, сказала, що той у своїх висловлюваннях «ностальгує за СРСР і часами Віктора Януковича».
Д. Разумков не виправдав очікувань пані Ольги і не засудив висуванця від своєї партії. Він дипломатично запропонував судити майбутніх депутатів за їхніми новими справами і вчинками.
Коли ж скріншот з образливим висловлюванням М. Бужанського було оприлюднено і у соцмережах та ЗМІ розгорівся скандал, Ольга Духнич також висловилась: «Не хотіла писати але… Пан Бужанський висловив щось про мене і «НВ». І перед «НВ» йому б вибачитися. Тепер про мене.
Я прочитала, посміхнулася і пішла засмагати. Тому що я не дурна вівця, я до біса розумна жінка, і це, правда, дуже смішно. Але всі так збудилися і тегнули мене разів тридцять, що, напевно, потрібно щось написати. Отже.
Щось відповідати панові Бужанському – це як спроба з’ясувати відносини з голубом, який напаскудив вам на рукав пальто. Хто з вас цим займається? Я, наприклад, ні. Голуб живе просто: їсть і паскудить, їсть і паскудить.
Сподіваюся, робота Бужанського, як депутата, буде продуктивнішою, різноманітнішою і на благо країни. Бентежить інше, його явний або неявний намір підставити главу своєї партії, Дмитра Разумкова, назвавши одіозним ЗМІ, якому він дав інтерв’ю.
Та й, взагалі, падати до обзивання журналістів дуже фу. Уявляю, як незручно його однопартійцям, за невеликим винятком…».
Винятки, про які підозрювала пані Ольга, не примусили себе чекати. Колега М. Бужанського, висуванець від «Слуги народу» журналіст О. Дубінський над журналісткою відкрито постібався: «Зустрілися з депутатом Бужанським. Зустріч проходила саме так, як її описують журналісти «НВ»: «поностальгували за СРСР, згадали Януковича» і, як заповідав Петро Олексійович, почитали телеграм-канал Портнова. Тремтіть, бандерлоги», – написав він. До чого це було написано? І хто такі з точки зору бравого нардепа ці бандерлоги? Адже саме так обзивають бандерівців деякі росіяни.
Прозвучали голоси і на захист О. Духнич. Зокрема, екснардеп від БПП Сергій Висоцький, також журналіст, сказав: «Мені важко оцінювати поведінку Максима Бужанського як політика. Тому що це – поведінка якогось нікчемного жлоба, який не гідний звання публічного політика, в принципі, і звання людської істоти…
Така людина не гідна бути частиною українського парламенту, а Володимир Зеленський і його фракція повинні закликати Бужанського відмовитись від мандату та депутатського крісла.
Це – ганьба, якщо ця людина буде в українському парламенті. Це – ганьба і Зеленського, і народу, і всього українського суспільства», – резюмував С. Висоцький.
Отже, зафіксуємо: блогер (а це також журналіст, тільки в Інтернеті) М. Бужанський обізвав журналістку тупою вівцею, інший журналіст – нардеп О. Дубінський – саркастично познущався над нею.
Два чоловіки, два нардепи, два колеги-журналісти позбиткувалися над жінкою, журналісткою, яка не може зрівнюватися у правах, можливостях і суспільній «вазі» з високопоставленими опонентами, які, до того ж, днями, після прийняття присяги у ВРУ, ще й отримають недоторканість.
Правда, до цієї події ще є декілька днів, щоб при зустрічі за бажанням заїхати їм сумочкою по самовпевнених пиках (тобто, обличчях). Бо пізніше, коли вони стануть недоторканими, це вже зробити безкарно буде неможливо.
Не захищаю видання «НВ». Не сперечаюсь з Петром Чайкою, котрий відреагував так: «Не маю жодного пієтету щодо «НВ». Олігархічно та руськомірсько заангажоване жовте видання. Але Бужанський – це повний відстій».
Припускаю навіть, що Ольга Духнич неправильно (або, навпаки, невчасно правильно) подала Д. Разумкову позиції М. Бужанського, і це того розізлило.
Я тільки ставлю питання: якщо нардеп правлячої партії, та ще й фактично колега по професії, публічно обзиває журналістку, інший нардеп правлячої партії підтримує його, скалячись над цією ж журналісткою, а їхнє політичне керівництво не реагує на це, не вимагає вибачень, то куди має опуститися моральна планка спілкування нової влади з журналістами і, взагалі, з людьми? Чи українські журналісти не заслуговують іншого з точки зору нової влади?
З іншого боку, хто ж засудить цих безкарних хвацьких обзивальників, якщо президент В. Зеленський публічно обізвав в бориспільській міськраді місцевого секретаря міськради чортом? Може, й заслужено, обґрунтовано висловились лідер «Слуги народу» та обидва вищезгадані «слуги народу», може, той депутат, дійсно, є чортом, а журналістка – тупою вівцею? Тоді хто ж є її обзивальники? Кимось протилежним, треба думати? Ким? Невже «гострими баранами»? Але ж, люди добрі, подивіться – які «боги» прийшли на зміну «чортам»! Які «гострі барани» замість «тупих овець» будуть визначати політику в українському парламенті та ЗМІ!
Які ще перли ми почуємо з нестримних вуст цих «слуг народу»?