ЛЕГКА АТЛЕТИКА

 

Лідер збірної України з легкоатлетичного багатоборства Олексій Касьянов - про спортивний сезон і неспортивні мрії.

 

Наступний, олімпійський сезон-2020 стане завершальним у кар'єрі дворазового віцечемпіона Європи (2009, 2012) та віцечемпіона світу (2016) з легкоатлетичного багатоборства Олексія Касьянова. Попереду в багаторічного незмінного лідера української збірної - чемпіонат світу, який розпочнеться наприкінці вересня цього року в катарській Досі, та ще одна олімпійська спроба у Токіо-2020. В інтерв'ю «ВЗ» Олексій Касьянов пояснив, заради чого пожертвував командним чемпіонатом Європи-2019 у Луцьку. А також помріяв про власну справу, яка принесе користь усім спортсменам України.

- На командному чемпіонаті Європи в Луцьку я змушений був зійти з дистанції. Спазмований литковий м'яз нічого не дозволяв зробити, - зітхнув Олексій Касьянов. - За кілька днів до початку чемпіонату, пробігаючи на тренуванні розминочні кола, відчув спазм. Та не надав цьому великого значення: подумати навіть не міг, що можна так легко, так по-дурному травмуватися. Перед тим провів за кермом п'ять годин поспіль. Це залишило свій відбиток. Була велика ймовірність отримати складнішу травму, яка вимагала би довшого відновлення. Тому вирішили пожертвувати цими змаганнями, аби мати можливість продовжити сезон, готуватися до чемпіонату світу. Це рішення далося не так вже й легко. Завжди хочеться реалізувати напрацювання на змагальній арені, зануритися з головою у боротьбу зі суперниками. Адже саме заради цього ми тренуємося. Та рук не опускаю. У багатоборстві можна якісно тренуватися, виключивши повністю біг. Наступний чемпіонат України покаже, наскільки це вдалося.

Не хотілося би тепер про це говорити, та наступний рік стане завершальним у моїй кар'єрі. Я стільки років віддав десятиборству, просто обожнюю його! Та настає час, коли мусиш зізнатися собі, що це не безкінечно, і потрібно прийняти рішення. У минулі роки, коли через травми не виступав у багатоборстві, усвідомив, що досі прагну змагальної боротьби, що у мене є для цього достатньо сил. Хочу бути на доріжці, бути корисним команді. А ще зрозумів, що не хочу йти зі спорту навіть після завершення кар'єри. Можливо, готуватиму нове покоління атлетів. А може, це буде невеличкий бізнес, який матиме точки дотику зі спортом.

- У вас - унікальна сім'я, в якій дружина тренує чоловіка, а чоловік - дружину. Як це вдається?

- Наш тренер, Дмитро Льопа, - уже людина поважного віку. У нього є проблеми зі здоров'ям, тож він подався жити до США. І ми з Ганною вирішили, що не варто шукати іншого наставника, що спробуємо власні сили.

Ми з Ганною у всьому допомагаємо одне одному. У нас обох - величезний досвід у спорті. А тепер разом здобуваємо досвід батьківства. Розділяємо усі клопоти і маємо насолоду від того, що нас уже троє. Сьогодні Ганна є моїм тренером. Я, разом з тим, треную дружину. А донька Саша - нас обох (сміється). У нас тепер щодня радість без особливого приводу. Сміх - без особливих на те причин... Діти - найкращі антидепресанти. Коли на тренуванні щось не вдається, довго сумувати не доводиться. Коли чуєш сміх дитини, коли береш її на руки, у ту ж мить забуваєш про всі негаразди. Так, часом буває непросто. Саша - активна дівчинка, ми самі стимулюємо її бути активною. Багато гуляємо з нею на природі, віддаємо їй весь свій вільний час. Під вечір втомлюєшся сильно... Але, як показав рівень готовності у цьому сезоні, дитина не лише не заважає якісній підготовці, а навіть допомагає.

- У нас не класичні стосунки «тренер-учениця». Мені не потрібно змушувати дружину щось робити. Сама прагне цього. А я лише підказую, допомагаю. Деколи сідаємо разом обговорити якесь питання, порадитися, дійти спільної думки. Увечері вдома вирішуємо, що робитимемо на тренуванні завтра, складаємо план. Під час технічної роботи знімаємо відео, яке потім детально аналізуємо, шукаємо помилки та шляхи їх виправлення. Коли бігаємо відрізки на час, по черзі вмикаємо секундомір. Ми не знаємо, що таке у тренувальному процесі тоталітарний режим. Ми навіть не тренери одне для одного. Радше - помічники.

- Але ж у чоловічому десятиборстві є види, яких немає у програмі жіночого багатоборства...

- Якщо ти знаєшся на легкій атлетиці, зрозуміти принципи стрибків з жердиною чи метання диска нескладно. Закони Королеви спорту - універсальні. Тим паче, якщо добре знаєш спортсмена, бачиш його на тренуванні щодня, то з пів оберта розумієш, від чого у нього залежить успішний стрибок, і які помилки заважають зробити його успішним.

Звичайно, трапляються ситуації, коли розумієш: «Я не знаю, чому виникла ця помилка». У таких випадках звертаємося по допомогу до інших тренерів, зазвичай, вузьких фахівців. У нашій збірній є чудові наставники! Мій батько також є хорошим тренером, окрім іншого, чудовим фахівцем у стрибках у висоту. І він завжди охоче допомагає нам.

- Як розподіляєте обов'язки у сім'ї?

- З дитиною нам допомагають бабусі, а також сестра Ганни. Та і я сам, і дружина, коли надовго залишаємося з донькою, даємо собі раду в усьому. Я можу зробити все: й обід приготувати, і підгузок дитині поміняти, і казку прочитати. У нас немає чіткого розподілу обов'язків. Коли йдемо на тренування, Сашу, зазвичай, беремо зі собою. Понад усе їй подобається метати м'ячики і при цьому кричати: «Го­о-о-о-л!» (сміється).

- Бажаєте для своєї дитини кар'єри професійної спортсменки?

- Так, попри всі труднощі нашої професії. Легка атлетика, спорт, загалом, робить людину шляхетною. Це звучить дещо пафосно. Але де, як не у спорті, можна засвоїти принцип чесної гри і вміння поважати суперника? Де можна з дитинства навчитися самовіддано працювати? А ще додайте до цього організованість і звичку дотримуватися режиму дня, а також здорове честолюбство. Ці навички знадобляться і у позаспортивному житті. І користь принесуть не лише самому спортсменові, а суспільству загалом.

- Ви казали, що мрієте про свій бізнес, пов'язаний зі спортом. У вас уже є бачення, що це повинно бути?

- Мені хотілося би поєднувати роботу тренера з невеликим бізнесом, який допоміг би мені стати фінансово незалежним. Бізнес у спортивній сфері можна зробити і в Україні. Мені цікаво було би розвиватися у сфері послуг - відновленні після навантажень, реабілітації після травм тощо. У нас ці ніші досі залишаються вакантними. Хоча ці послуги у спорті є першочерговими, необхідними для нормального функціонування. Спортсмени високого класу нерідко звертаються по подібну допомогу до іноземних фахівців. Та ми це можемо розвивати у себе вдома.

Довідка

 

Олексій Сергійович Касьянов (26 серпня 1985 р.) – український легкоатлет-десятиборець, олімпієць, призер чемпіонатів світу та Європи.

Станом на вересень 2014-го – спортсмен-інструктор спортивної команди Національної гвардії України, молодший сержант. 20-21 вересня 2014 року виборов срібну медаль на турнірі Decastar.

У вересні 2017 року український легкоатлет посів третє місце (8016 очок) на завершальному турнірі багатоборців серії IAAF World Combined Events Challenge – Decastar, змагання якого відбулись у французькому місті Таленс.

18 жовтня 2014 року одружився у Запоріжжі з Ганною Мельниченко.

Ганна Анатоліївна Касьянова (Мельниченко) (нар. 24 квітня 1983 року, в Тбілісі) – українська легкоатлетка (багатоборство). Ганна була 3-разовою володаркою Кубка Європи з легкоатлетичного семиборства, бронзовою призеркою Кубка світу (за підсумками 2009 року), бронзовою призеркою Всесвітньої Універсіади (2007 рік), бронзовою призеркою чемпіонату Європи у п’ятиборстві (2013). Заслужений майстер спорту України з багатоборства. Закінчила відділення фізичного виховання Кременчуцького педагогічного училища ім. А. С. Макаренка (2002), Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. Перший тренер – Вікторія Козлова.

Нині обоє живуть у місті Кременчук.

Фото - з ФБ-сторінок Олексія та Ганни Касьянових

Автор: Олена Садовник

Джерело: «Високий Замок»