Періоди соціальних трансформацій визначаються істотними змінами поведінки людей, насамперед, поведінки групової і, зокрема, - поведінки радикальної.

 

Поліція біля магазину WalMart у місті Ель-Пасо, 3 серпня 2019 року. Знімок з камери спостереження. Фото з сайту Wikipedia.org

Під дією комплексу змінених системних рушіїв радикалізація і спалахи насильства виникають у середовищах і спільнотах, які багато років цього успішно уникали. Фальшиві новини і чутки, псевдонаукові вірування, перетворені на міфи, божевільний популізм, застарілі та нові групові фобії - все в істеризованих трансформаційних спільнотах перетворюється на теоретичне підґрунтя та рушії насильства. Водночас, різка зміна радикальної поведінки певних спільнот сама по собі є яскравим індикатором соціальних трансформацій, що вказує на їх насправді глибинний характер.

Наприклад, є підстави казати, що цього року ми побачили драматичні зміни патерну того, що визначається як екологічний тероризм - замість традиційних лівих активістів його провідниками раптом виступили активісти ультраправі.

За багато років ми звикли, що екологічними екстремістами, які борються зі згубним впливом на природу з боку держави та корпорацій, за право кожної людини на чисте довкілля та справедливий розподіл ресурсів, є, головним чином, представники радикально лівих політичних сил і рухів.

Ліві екологісти вважають, що неконтрольоване запровадження технологій поневолює природу і людину, звужує простір людської свободи, робить її рабом, здебільшого, несправедливих соціальних систем і хижих корпорацій та хибно визначеного прогресу, спрямованого на збільшення влади та статків вузького прошарку осіб, сприяє надмірному споживанню та подальшому знищенню середовища. Таким чином, акції саботажу та насильства, спрямовані проти запровадження технологій, є обґрунтованими, на думку представників лівих радикальних екологічних рухів.

Протягом останніх років щорічно відбувається по кілька десятків насильницьких акцій еко-терористів у всьому світі, і лише на території США збитки від актів саботажу та диверсій, вчинених представниками еко-феміністичних та еко-анархічних рухів складають близько 40 мільйонів доларів на рік. Зазвичай, ці акти спрямовані проти об'єктів інфраструктури, бізнесу та технологічних лабораторій, і не мають жертв, хоча бувають і винятки. Наприклад, найбільш відомим еко-терористом був, мабуть Тед «Унабомбер» Качинський, який у період з 1976 до 1995 рр., розсилаючи поштою бомби вченим та підприємцям, розробникам та розповсюджувачам комп'ютерних, авіаційних та природоресурсних технологій, вчинив 16 підривів, вбив трьох людей та ще 23 поранив.

До останнього часу представники правої ідеології, здебільшого, утримувалися від силових акцій, обмежуючись теоретичною риторикою, хай навіть і досить радикальною. Праві енвіронменталісти, прихильники теорії «глибинної екології», такі, як Савітрі Деві, Джон М'юр, Пентті Лінкола, Дейв Формен чи Ален де Бенуа, взагалі дегуманізують людину, зводячи її до одного з біологічних видів на планеті, обмежують можливості прогресу і, наділяючи природу сакральною сутністю, зводять розвиток людства до внутрішньовидової боротьби за виживання в умовах обмежених ресурсів та територій.

Радикально праві політичні сили, які взагалі відмовляють людині в правах поза межами визначених структур і ієрархій, наприклад, контрольованої державою тоталітарної спільноти, не лише вимагають від громадян жертвувати своїми інтересами заради органічної цілісності сакралізованої природи, але і наполягають на необхідності боротьби з представниками інших спільнот за обмежені ресурси своєї території.

Це відсилає до концепції сакральності природи, ґрунту і крові гітлерівським режимом з потребою боротьби за життєвий простір. Втім, теракти й акти саботажу від радикальних правих груп досі були, радше, рідкістю. Але часи змінюються, змінюються рушії людської поведінки, зокрема, поведінки радикальної. І масові криваві злочини починають скоювати еко-активісти праворадикальні.

Злочинці, що вчинили масові вбивства в новозеландському Крайчестер та американському Ель Пасо Брентон Таррант і Патрік Крузіус мотивували свої злочини, зокрема, і сліпою вірою в те, що наша планета та її ресурси швидко і незворотно деградують через перенаселення та неконтрольовану міграцію.

Так, 15 березня 2019 року 28-річний Брентон Таррант вчинив напад на мечеть та ісламський центр у місті Крайстчерч, у Новій Зеландії, що призвів до загибелі 51 та поранення 50 осіб. 3 серпня 2019 року 21-річний Патрик Крузіус розстріляв відвідувачів магазину WalMart у місті Ель-Пасо, штат Техас, внаслідок чого загинуло 22 та отримали поранення 24 особи. Це значно перевищує кількість жертв усіх силових акцій усіх лівих еко-терористів за останніх кілька десятків років.

Обидва злочинці оприлюднили свої маніфести напередодні нападів.

Брентон Таррант у багатьох місцях свого 87-сторінкового документа «The Great Replacement» (велике переміщення) використовує розповсюджені енвіронменталістські кліше: «відбувається бурна урбанізація та індустріалізація, постійно розширюються міста та зменшуються ліси, продовжується повне відсторонення людини від природи з очевидними результатами». Наприклад, розділ під назвою «Зелений націоналізм - єдиний справжній націоналізм» завершує цілком звичайним для тих, кого визначають дещо емоційним терміном «еко-фашисти», чином: «не існує традиціоналізму без екологізму». Основна проблема людства визначена Таррантом як «навколишнє середовище знищується через перенаселення». Висновок, який робить Таррант: «Вбивайте окупантів. Вбийте перенаселення і таким чином врятуйте довкілля».

У своєму маніфесті під назвою «The Inconvenient Truth» (незручна правда) Патрик Крузіус також ставить питання забруднення води, нестачі ресурсів, неадекватної переробки, неконтрольованого розростання міст та надмірного споживання. Згідно з концепцією Крузіуса, «...наш спосіб життя руйнує довкілля нашої країни. Знищення навколишнього середовища створює величезний тягар для майбутніх поколінь», і «навколишнє середовище погіршується з кожним роком».

Відповідальність і провину за цю ситуацію він покладає на перенаселення, а конкретно - на міграцію. Отже, він має пропозиції для досягнення сталого розвитку відповідно до свого бачення: «...наступний логічний крок - зменшення кількості людей в Америці, які використовують ресурси. Якщо ми зможемо позбутися достатньої кількості людей, то наш спосіб життя може стати більш сталим».

Це принципово відрізняється від «теоретичної основи насильства», яку запропонував Тед Качинський у своєму маніфесті «Industrial Society and its Future» (індустріальне суспільство та його майбутнє). Він пише, що «індустріальна революція та технології виявилися катастрофою для суспільства, завдали дестабілізуючих впливів на суспільство, викликали масові психологічні та фізичні страждання... люди, що переймаються хибними цілями та сурогатною діяльністю, внаслідок подальшого розвитку технологій контролю поведінки стануть підлаштовані під потреби соціальних систем, а не навпаки». Отже, вихід він вбачає в революційній руйнації індустріального суспільства заради повернення свободи людини. Цей руйнівний пафос боротьби за свободу в несправедливому світі є напрочуд популярним і дієвим, як зокрема показує практика розповсюдження радикальних угрупувань на кшталт ІД.

Але це докорінно відрізняється від «теоретичного обґрунтування» необхідності вбивати «зайвих людей» заради «врятування планети» та «захисту свого життєвого простору» у виконанні правих енвіронменталістів, котрим залишається лише вибрати зручну ціль, яку наввипередки підказують політики-популісти.

Слід сказати, що фобія перенаселення - як планети, так і окремих країн - є доволі розповсюдженою серед представників певного шталту громадських природоохоронних організацій. Тих, для яких також характерним є толерування євгеніки, соціал-дарвінізму, телегонії та цілого букету конспірологічних теорій. Неомальтузіанство є надзвичайно живучим псевдонауковим віруванням у сучасному світі, яке не лише набуло вигляду групової міфології, але і стає тригером радикальної поведінки.

Отже, групи, ідеологи і пропагандисти, що поширюють такі вірування та упередження, наразі мають розглядатися не лише як дивні псевдонаукові фріки, але як ті, хто має нести певну відповідальність за вчинки терористів.

Незважаючи на об'єктивність трансформаційних процесів, що відбуваються, злочин не перестає бути злочином, і кожен окремий злочинець має нести відповідальність за свої вчинки. Якщо ми плануємо залишатися людьми, попри всі трансформації.

 

Автор: Юрій Костюченко

Джерело: «День»