rss
10/23/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#362

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Голос, який переміг Дубневича

Галина Васильченко стала однією зі сенсацій цьогорічних парламентських виборів: у 118-му окрузі на Львівщині їй вдалося перемогти переконливого фаворита виборів Богдана Дубневича, одного з найбільш ресурсних мажоритарників України. Згідно з офіційними даними Центральної виборчої комісії, за Васильченко проголосувало 31,61% виборців, за Дубневича - 29,81%.

 

Галина Васильченко - економістка, громадська діячка зі Львова. Майбутній народний депутат.

35 років. Має дві вищі освіти.

Обіймала посаду начальника відділу інвестицій у Львівській міській раді.

Перед стартом виборчої кампанії очолювала міський осередок Української галицької партії. Головувала в економічній експертній групі УГП.

Перемога далася Галині непросто. Екзит-пол, проведений у день виборів, виявив, що перевага Васильченко склала 12%, проте, офіційний підрахунок продемонстрував велику щільність у результатах двох лідерів. ОВК зволікала з оголошенням результату - лідер партії «Голос» Святослав Вакарчук вимагав від правоохоронців і президента належної реакції на події в окрузі, який охоплює Пустомитівський район та частину Львова. Команда Васильченко підозрює, що волевиявлення зазнало викривлення.

Галині не подобається, коли про неї згадують лише в контексті Дубневича. «Всі так багато зараз говорять про те, що я поборола Дубневича, але я хочу сказати: в мене не було такої самоцілі, - написала Васильченко у Facebook після оголошення результатів. - Моя місія була не подолати когось, а стати депутатом і ініціювати ті зміни, які ми напрацьовували протягом останніх років. Я вірю, що з вашою підтримкою я зможу зробити цей прорив, і вся країна говоритиме не про ту Галину Васильченко, яка поборола Дубневича, а про ту Галину Васильченко, яка ініціювала важливі для країни зміни».

- Галино, поясніть, що відбувалося у 118-му окрузі з підрахунком голосів? Офіційні дані Центральної виборчої комісії демонстрували перевагу Дубневича впродовж двох діб після завершення голосування. Аж укінці, коли Центрвиборчкому залишалося ввести відомості з якихось 2% протоколів, ви випередили Дубневича.

- Дійсно, були певні проблеми. Як нам тепер виглядає, деякі члени окружної виборчої комісії працювали на мого опонента - незалежно від того, які партії делегували їх до складу комісії. Якби не змінили голову окружної виборчої комісії, то все могло бути ще гірше. Тому я хочу відзначити голову ОВК, яка хоча б трохи навела там порядок. До неї там був бардак.

Насправді мусимо розуміти, що основні фальсифікації робляться на ДВК. На ОВК уже просто вносять інформацію з виборчих дільниць.

Що відбувалося? Спочатку вони почали вносити в базу сільські дільниці, де перемагав Дубневич. Дільниці, де перемагала я, притримували, щоб показати розрив. А вже вкінці відіслали 16 протоколів на уточнення через якісь дрібниці. Йшлося про ті дільниці, де моя перевага над Дубневичем була найвищою, - великі львівські ДВК.

Було чимало дивного. На багатьох дільницях о 20-й годині зникла електроенергія, десь щез Інтернет. Ми отримали інформацію про «вкидання» - наша спостерігач зняла на камеру: на записі видно пачку згорнутих бюлетенів.

- Тобто, електроенергію вимикали для того, щоб вкидати бюлетені?

- Ні, це відбувалося при світлі: наша спостерігач знімала підрахунок голосів.

Іншому нашому спостерігачеві запропонували взяти участь у «вкиданні»: «Пропоную, ми вкинемо за Дубневича - ви вкинете за «Голос». Він був шокований: ніколи не можеш сподіватися, що тобі взагалі щось таке будуть пропонувати. Звичайно, він категорично відмовився.

Коли пішов витік інформації з екзит-полів, наші опоненти мобілізувалися. Вони машинами, бусами звозили людей до дільниць.

- «Накручували» явку?

- Мабуть. Зараз уже дуже важко відтворити картину того, що робилося в ту неділю, день виборів. Хіба що проводити глибоке розслідування.

- Трансфер організовували за гроші?

- Я не маю таких свідчень. Не хочу зводити наклепу, не маючи достатніх доказів. Але очевидці розповідали нам: людей просто звозили з домівок.

Ми мали інформацію, що на окремих дільницях явка протягом дня становила 30-35%. Але вже ввечері по кількох селах, у яких перемагав Дубневич, явка перевищила 80%.

Крім того, на низці дільниць ми зафіксували аномальну кількість зіпсованих бюлетенів. Наші спостерігачі передавали інформацію про те, що частка зіпсованих бюлетенів сягала приблизно 1%. А на багатьох львівських дільницях, де перемагала я, визнали недійсними понад 5% бюлетенів. Таке враження, що була вказівка.

(Згідно з розрахунками Z, частка недійсних бюлетенів на виборах в одномандатному окрузі № 118 становила 2,2%. Водночас, на кількох дільницях ця частка перевищила 5% - і там дійсно більшість виборців голосували за Галину Васильченко. Приклад: на дільниці № 462100 серед бюлетенів, поданих за кандидатів-мажоритарників, знайшли 5,5% зіпсутих бюлетенів. На цій же дільниці серед бюлетенів, передбачених для голосування за партії, виявилося лише 0,6% недійсних).

- Ви не жалкуєте, що вирішили проводити екзит-пол? Витік даних міг вам нашкодити: опонент станом на обід міг мати уявлення про ресурс, необхідний для перемоги.

- Те, що був витік екзит-полу, звичайно, нам нашкодило. Чи я жалкую? Ні, не жалкую. Ввечері, після закриття виборчих дільниць, це дало нам перевагу. Коли соціологи оприлюднили підсумкову інформацію і ми скинули її у наш внутрішній чат, то всі наші спостерігачі, члени на ДВК вигукнули: «Васильченко перемагає!» Поява результатів екзит-полу деморалізувала опонента. Спостерігачі казали, що члени комісій змінилися в обличчі, почувши про поразку Дубневича. Це є в нашій переписці в чаті.

- Ви вимагатимете розслідування можливих фальсифікацій?

- Це питання опрацьовують наші юристи. Якщо буде юридичний ресурс, достатній для притягнення до відповідальності, то ми будемо дуже зацікавлені в тому, щоб довести справу до кінця. Я вважаю, що реальну картину показав екзит-пол.

Ми пережили багато всього за ці вибори... Проти мене писали купу всілякої брехні, розвішували «чорнушні» плакати, зривали мої банери. А ми йшли суто на «білій» кампанії. Я не написала жодного поганого посту про свого опонента, жодного коментаря (зрештою, про нього й так вже дуже багато написано). Ми просто пропонували альтернативу, хотіли показати, що може бути по-іншому.

До речі, ми вже отримали певні докази, що найбільш «чорні» речі йшли якраз не від Дубневича, а від інших конкурентів. Треба отримати певні підтвердження - і про це можна буде говорити з упевненістю.

- Чи Дубневич привітав вас із перемогою?

- Лише через пост у Facebook.

- Був такий жарт: після виборів у деяких селах Пустомитівщини зі смутку приспустили прапори...

- Людей просто залякали: якщо не оберуть Дубневича, то в них нічого не буде - ні доріг, ні інфраструктури; нічого не буде ремонтуватися, нічого не буде робитися. Але я сподіваюся, що він зацікавлений у розвитку регіону, і людям не доведеться страждати через чийсь саботаж.

Я навпаки можу запевнити: дуже хочу дбати про регіон. Всі розпочаті проекти обов'язково треба завершити. Люди мають розуміти, мають відчувати, що їхніми проблемами переймаються.

Мені дуже не подобається, коли люди про когось кажуть: «Нехай краде, але нехай робить». Я хочу показати, що можна не красти, але робити. Хочу, щоб люди відчули, що недарма обрали собі іншу людину.

- Чи ваше ставлення до мажоритарної системи змінилося після цих виборів? (Прим. Z: Українська галицька партія впродовж кількох років виступає за скасування мажоритарної системи виборів і перехід на «відкриті списки». - Z).

- На всіх зустрічах я казала людям: «Можливо, те, що ви почуєте від мене, вам не сподобається...» Тому що доводилося говорити багато непопулярних речей. Але я завжди була відвертою.

Я мала багато суперечок щодо ринку землі. Це - наша позиція - позиція Української галицької партії, позиція «Голосу». Це - моя особиста позиція. Я від цього не ховалася - аргументовано доказувала, в який спосіб, чому і коли треба відкривати ринок землі, яка від цього користь для всієї країни і для людей.

Так само говорила про мажоритарну систему. Так, я визнавала, що виступаю проти мажоритарної системи. І хоча сама йшла по мажоритарному округу, але вважаю, що ця система неправильна до самого коріння.

Минулого року я брала участь в акціях на підтримку нового виборчого законодавства. Вважаю, дуже добре, що у Верховній Раді прийняли закон про пропорційну систему. Треба внести до закону поправки стосовно дати набуття чинності, щоб він почав діяти без відтермінування, і наступні вибори відбувалися вже за «відкритими списками».

- 118-й округ - дуже неоднорідний. Він включає територію району, а також частину Львова; в окрузі є багато сільських дільниць, але, разом з тим, є і дільниці великого міста. Чи доводилося вам по-різному розмовляти з виборцями у місті і в селі?

- Виборча кампанія вимагала заглибитися: які люди? Якими категоріями мислять? Які в них пріоритети? Ми мали шукати порозуміння з дуже різними людьми. Ми усвідомлювали, що підходи мусять бути різними: щось говорити тут, щось говорити там - всюди є своя специфіка.

Як реагували? Якихось заперечень стосовно того, що мажоритарна система погана, не було. Але завжди лунало питання: «Чи будете ви дбати про округ? Ми вас обираємо, все-таки, від округу. Дубневич дбав про округ. І для нас це дуже важливо». Я дуже часто чула це в селах. У Львові говорили, що точно не будуть його підтримувати: «Це - старе все».

- На президентських виборах команда Зеленського розбила суспільство на багато кластерів, і кожен кластер «обробляла» симпатичними йому тезами. Вам не доводилося суперечити собі або десь приховувати правду?

- Суперечити собі - не було. Приховувати правду - не було. Я йшла до виборців з ідеями, які однаково важливі і для регіону, і для держави, і для окремих людей.

Просто приклад: ПДФО, податок на доходи фізичних осіб. Ініціатива, з якою я йшла до виборців, є однаково корисною і для міста, і для села - ПДФО має йти в бюджет за місцем реєстрації фізичної особи, а не за місцем реєстрації підприємства.

У нас є дуже багато прикладів, коли підприємство юридично реєструється в Києві - ПДФО йде туди. Але люди ж не ходять на роботу до Києва - вони ходять на роботу сюди. Гроші мають залишатися там, де людина живе.

Багато людей живуть під Львовом, але на роботу їздять у Львів. Я просто на прикладах пояснювала: вигідно сплачувати податок за місцем своєї реєстрації. Місто Львів від цього не втратить. Львів і так має реверсну дотацію - все одно цей надлишок забирають у центральний бюджет.

- Що ви відчуваєте, розмірковуючи про результати цих виборів? З одного боку, ви маєте підстави насолоджуватися перемогою: «Голос» отримав на Львівщині найбільшу прихильність виборців, ви з колегами вибороли мандати в трьох округах. Але якщо аналізувати результати голосування в загальнонаціональному масштабі, то там емоції вже інші...

- Я дуже добре розумію реальність. Усвідомлюю, що буде складно і дуже складно, тому налаштована серйозно. Від нас у парламент заходить тільки 20 депутатів. А від Зеленського буде 250 - вони вже одноосібно мають більшість. Виклики і ризики, з якими доведеться зіштовхнутися, очевидні.

Минулого тижня ми з колегами трохи обговорювали ці речі («Голос» збирав у Києві майбутніх членів фракції, - Z). У нас була домовленість не вдаватися в деталі, але згрубша можу сказати, що ми налаштовані на конструктивну співпрацю в парламенті, насамперед, над законопроектами. Ми свідомі: для того, щоби втілити свої ініціативи, доведеться шукати союзників.

У мене є кілька ініціатив, розроблених спільно з нашими (Української галицької партії, - Z) експертними групами, які я готова і які хочу впроваджувати. Ці ініціативи не написані просто для виборчої програми. Вони ідуть від мене щиро, бо я над цим працювала кілька років і дійсно хочу це реалізувати.

Над чим я зараз думаю? Для мене ключове - не те, щоби надовго «зачепитися» у парламенті, а щоб усі ці зусилля, які ми докладали впродовж стількох років, вдалося втілити у конкретних змінах, щоб ця робота не була втрачена надаремно.

- Верховна Рада дев'ятого скликання сформувалася на великому прагненні виборця до «нових облич». А можливо, люди купилися на «фантики»? Чи нема страху, що потім ця хвиля боляче вдарить всіма додолу? Без розбору - недовченими і розумними, винними і невинуватими, недобрими і хорошими...

- Страху нема. Але є розуміння викликів.

Ну так, у багатьох моментах дійсно купилися на «фантики». Бачимо, що завдяки високому рейтингу президента по всій Україні перемогли мажоритарники «Слуги народу». Я не хочу сказати нічого поганого про вибір людей, але... Ми розуміємо: вони зараз вчаться. Для мене важливо, щоб ці нові обличчя не були просто новими обличчями, а щоб ці люди були професійними, підготованими.

Я з упевненістю можу говорити про всіх представників від УГП, від «Голосу» - це люди морально ціннісні, високофахові - кожен професіонал у своїй сфері. Дуже важливо, щоб таких людей було багато. Нехай вони і належатимуть до різних фракцій - важливо, щоб люди з цінностями мали змогу щось змінити в країні.

- Ви дивилися, хто проходить у парламент за списком «Слуги народу» зі Львівщини?

- Мені було б цікаво це проаналізувати, але я просто не мала часу. Ще навіть не відіспалася. Шість тижнів прожила в шаленому графіку, на сон - по 4-5 годин.

- Який комітет ви виберете собі в парламенті?

- Бачу себе в комітеті, пов'язаному з економікою або з самоврядуванням і регіональним розвитком. Питання комітетів будемо узгоджувати з фракцією.

- Як ви будете себе ідентифікувати: депутат-мажоритарник, член «Голосу», член УГП?

- На своїх зустрічах я завжди наголошувала, що представляю Українську галицьку партію, але ми (УГП) є партнерами з партією «Голос» і йдемо на вибори у партнерстві. Очевидно, що зараз я стану членом фракції «Голосу». Але все одно в душі, в коренях я почуваюся вихідцем із УГП. Вся команда, з якою ми йшли, яка мене підтримує - впевнена, вона й надалі буде мені допомагати: консультаційно, юридично, організаційно, морально. Я ніколи не забуду, звідки моє коріння, і не відмежуюся від УГП.

- УГП ітиме на місцеві вибори як самостійна сила?

- Команда УГП точно буде йти на вибори. Формат участі ми ще обговорюємо - можливі різноманітні варіанти співпраці з «Голосом», які будуть вигідні обом силам.

- Під час виборів «Голос» запропонував низку новацій для посилення дисципліни депутатів: урізання зарплати за прогули, загроза втрати мандата... Ви підтримуєте ці ідеї?

- Я дисципліну дуже підтримую, тому що сама є дуже відповідальною і дисциплінованою.

- Ви готові сидіти в Раді цілий день? Навіть якщо будете розуміти, що долю голосувань уже визначено?

- А навіщо тоді взагалі йти в депутати (якщо не бути готовим)? Я за те, щоби все було правильно.

 

Розмовляв Володимир Семків

Джерело: «Збруч»

Ідеальні та сферичні: патріот, політик та громадянин – у вакуумі політичної відповідальності

«Відчепіться від нас», або Як будується Незалежність

Ефект Дзідзя#2019-42 (10/16/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com