rss
08/17/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#358

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Назустріч…

Коли я був молодим, то любив свята. За їхню енергетику, настрій, відчуття свободи від повсякденності. А ще я любив газети - і взагалі новини.

 

І добре пам'ятаю, як перед кожним святом - зазвичай - світським, політичним, або ж якоюсь датою - бажано круглою, ювілейною - диктори радіо і телебачення, а також тексти газет змагалися у тому, хто більше зуміє прив'язати новину до словоутворення «Йдучи назустріч...».

Типово це виглядало так: «Йдучи назустріч 24-му з'їзду партії, шахтарі видобули додатково сто тонн вугілля». Партія, нагадаю, тоді була у нас одна, ось назустріч їй і йшли усі - шахтарі, землероби, металурги і т. д. і т. п.

Або: «Йдучи назустріч Дню знань, шефи пофарбували дві школи в нашому містечку».

На крайній випадок, коли поблизу у календарі не було свята чи ювілею, можна було прочитати ось такий словесний виверт: «Йдучи назустріч побажанням читачів, публікуємо продовження нарису (детективу, доповіді генсека, програми телепередач і т. д. і т. п.). Так ось і я подумав - через днів 10 у нас наступна річниця Дня Незалежності України. Не ювілейна. А, все-таки, річниця.

А з чим ідемо до неї? Питання. І то велике питання.

Тож, вирішив я, йдучи назустріч двадцять восьмій річниці нашого головного державного свята, прикинути (не осмислити, ні - лише прикинути в першому наближенні), до чого ми уже прийшли? Чи дійшли...

І перше, що спадає на думку - це те, що засобами прямого і непрямого впливу на свідомість і підсвідомість суспільства була досягнута така температура несприйняття минулої влади, що виборці вирішили її...

Ось підшукую слово. Змінити? Ні. Замінити? Ні. Змести? Так, саме змести - широко, майже суцільно.

Зметення це почалося з того, що в єдиному пориві звалили потужну фігуру того політика, котрий 5 років очолював державу і систему влади. Звалили Петра Порошенка.

Чи закономірно його звалили? Думаю, так.

Зробив чимало. Але... Надто багато він думав про себе, надто мало про українців. Надто швидко зростали його бізнес і прибутки. Надто безсовісно зростали ціни і тарифи для всіх нас. Надто двозначними для нас були і деякі його досягнення, які він видавав за беззаперечні свої перемоги. Наприклад, той же безвіз.

Грамотний суспільствознавець (не кажу уже - державний діяч) розуміє, що відкривати кордони своєї країни бажано і потрібно тоді, коли в країні створено такі умови, що громадянин може визирнути з рідної хати (подвір'я, хутора, села, міста) і навіть поїхати подивитися, як люди живуть. Але, здебільшого, для того, щоб, подивившись на світ, задоволено сказати: «Що ж, тут цікаво, гарно, але і ми живемо непогано (не гірше, краще...).

І у нас можна заробити на гідне життя і спокійну старість. Тож можу наступного разу ще кудись поїхати, але жити і працювати - тільки вдома».

А що ж вийшло? Відкрили кордони, як шлюзи. От і схлинули разом з водою тисячі (у перспективі - десятки тисяч) активних, працьовитих, рукастих, головастих, самим нам потрібних.  Потрібних, а їх уже нема. Тю-тю! Шукай вітру в полі. Повернуться одиниці.

Втрата сильного, ефективного сектора нашого трудового потенціалу поки що є незворотною. Замість них скоро прийдуть китайці, корейці, афганці, інші нації, які бідують ще гірше, ніж ми, і кому наші умови здадуться непоганими. Так ось змели з політичної арени більшість старої політичної гвардії. Вилили багато брудної води, навіть у деяких випадках - помиїв. Справедливо вилили, було за що.

Але ж нікуди правди подіти - з цією водою ненароком виплеснули і «дитину» - тобто, чимало розумних, порядних, досвідчених, патріотичних політиків. Вони виявилися за бортом парламенту в результаті другої хвилі зметення старих політиків.

Ще раз підкреслю: старих - зовсім не означає поганих. Є там, звичайно, і такі, котрих давно пора було змести. Але є й такі, котрі були б конче потрібні Україні на цьому перехідному етапі. І таких чимало. Було жахом спостерігати, як тупо в багатьох округах вибирали слабких і ніяких тільки тому, що вони від Зе, і залишали за бортом таких, які б законодавчий орган країни - Раду - зміцнили і прикрасили.

Може, я захитаю чиїсь надто «зелені» устої, але скажу: без доброї половини тих, кого нині будемо називати нашими законотворцями, Україна обійшлась би не тільки безболісно, але й зітхнула б з полегшенням, якби їх не було б у стінах Верховної Ради України.

Та, проте, вони є. І будуть. Який же вихід?  Такий для початку, який і вибрали: вчити новообраних, починаючи з азів. Як навчали оце недавно у Трускавці новообраних нардепів.

В цьому є плюс. Але є і мінус - поверховість. Як сказано в пародійному анекдоті: «У мене є друг, теж вчений - закінчив курси в Трускавці...».

Йдучи назустріч, я з острахом думаю, що нас чекає і третя хвиля у вигляді місцевих виборів, яка змете залишки не тільки місцевих злодюг, але й досвідчених місцевих депутатів, у котрих є совість і знання, розуміння, як живе і функціонує така складна соціально-економічна система, як місто.

Від цього саме мій острах, а не тому, що мені шкода якихось місцевих тертих калачів, досвідчених «рішал». Тих нехай зметуть.

Отже, погіршення якості багатьох тих, від кого залежить наше життя - політиків, депутатів, фахівців різного профілю, особливо ж медиків та вчителів - неодмінно має призвести до того, що наші мрії про краще життя доведеться відкласти. Хоча переможці нам якраз обіцяли побудувати Країну Мрій.

Це яку - ту, в якій нам залишиться тільки мріяти про краще життя, закінчення війни, торжество гуманних ідеалів, підвищення добробуту, зарплат, пенсій, стипендій, на що так сподіваються мої студенти - ті з них, котрі ще не прийняли твердого рішення виїхати з України. Назустріч життю, гідному людини загалом і українців зокрема.

Чи, може, ми усі разом зберемося, зосередимося і спробуємо таки вибудувати її - Україну як Країну Мрій?

Від Адміністрації до Офісу: реформа влади?

Неперевершене українське покоління

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com