rss
09/16/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#360

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Спорт \ Славко Медведенко, баскетболіст, дворазовий чемпіон НБА: «Моїми вболівальниками були Сільвестер Сталлоне і Джек Ніколсон»

БАСКЕТБОЛ

 

Свій останній дворічний контракт у «Лос-Анджелес Лейкерс» він підписав на 6 мільйонів доларів. Всього за один із найсильніших баскетбольних клубів світу Станіслав Медведенко відіграв шість сезонів.

 

За цей час українець подружився із зірками Національної баскетбольної асоціації Шакілом О'Нілом і Кобі Брайантом і двічі приміряв на своєму пальці перстень переможця НБА. Одними з найбільш емоційних глядачів на домашніх матчах його команди були неперевершені актори Сільвестер Сталлоне й Джек Ніколсон.

Здавалося, що перед Славою, як його з дитинства називали рідні, відкриваються широкі горизонти і йому судилося ще довго тішити каліфорнійських уболівальників своєю іскрометною грою. Однак, через серію травм спортсмена в 2006 році «Лейкерс» був змушений розірвати контракт з українцем. Відновившись, Медведенко ще трохи пограв в «Атланті Хоукс», але через проблеми зі здоров'ям закінчив свою ігрову кар'єру в розквіті сил - у 28 років.

Тепер Славко постійно живе в Києві. У відвертій розмові з кореспондентом Укрінформу найтитулованіший українець розповів про закулісну кухню в НБА, зйомки у фільмі з Кармен Електрою і свої будні у місті Ангелів.

- Славо, згадаймо час, коли ви тільки-но приїхали в Лос-Анджелес. У 2000 році в баскетбольному клубі «Лейкерс» уже виблискував талант Шакіла О'Ніла та Кобі Брайанта. Що у вас були за сутички з Кобі?

- Не всі витримують випробування славою. Іноді самолюбство зірок доходить до критичної позначки. Так на певному етапі було і з Брайантом. Він на якомусь відрізку часу втратив свої життєві орієнтири. Кобі намагався зневажливо поводитися зі мною. Я з цим і не думав миритися. В результаті, у нас із ним і виникали розбіжності. Але до бійок справа не дійшла. А потім, як це часто буває, ми з ним навіть подружилися.

- Якщо проаналізувати вашу кар'єру в НБА - про що шкодуєте?

- У спортивному плані ключова помилка була одна - мені ще в 2004 році потрібно було йти з клубу «Лейкерс». Переді мною стояв вибір - або спробувати зіграти в найкращій команді світу, або перейти в інший клуб, виступаючи пліч-о-пліч із гравцями більш низького рівня. Я надав перевагу першому. Хоча «Даллас» продемонстрував божевільну зацікавленість у мені - пропонували чотирирічний контракт. На 4 мільйони за сезон. І грав би я там регулярно. Менеджер наполегливо рекомендував змінити команду. Але я хотів усім довести, що можу грати в найкращій на той час команді світу. І продовжував чіплятися за «Лейкерс».

- Яку вправу в «Лейкерсі» часів легендарного наставника Філа Джексона вважали безглуздою?

- Спочатку всю його систему - трикутник - я вважав безглуздою. Потім, коли почав її розуміти, змінив свою думку. Найважчою вправою у Філа була «душогубка». Наприкінці тренування, коли всі 15 гравців фізично підсіли, на тлі втоми виконували останню вправу - пробиття штрафних кидків. Реалізація повинна скласти не менше, ніж 76 відсотків. Кожен кидає по одному штрафному. З 15-ти гравців не забити могли тільки четверо. Якщо більше - вся команда ставала на лицьову і перебігала майданчик 10 разів. А потім - знову починали серію кидків. І кидали доти, допоки реалізація не становила більше, ніж 76 відсотків. Іноді виконання цієї вправи дуже сильно затягувалося. Коли в команді грали Шакіл О'Ніл і Хорас Грант, це траплялося частіше - у них з реалізацією штрафних було не дуже.

- Які книги вам дарував Філ Джексон?

- Різноманітні. Це була його філософія. Кожен сезон він купував книги для кожного гравця клубу «Лейкерс». Підписував і дарував. Він відчував, які у хлопця є проблеми, купував книгу, спрямованість якої стимулювала ці проблеми вирішувати. Тобто, книга була з підтекстом. Це був своєрідний меседж, один з його психологічних прийомів. У моєму дебютному сезоні в НБА Філ вручив мені дитяче видання американського письменника доктора Сьюса. Там були великі шрифти, елементарні висловлювання, прості схеми речень.

- Філ на перших порах не дуже високо оцінив ваш рівень інтелектуального розвитку?

- Ні, наповнення книги було таким, щоб я розумів, що там написано, і швидше вивчав англійську мову. Назва книги, до речі, була символічною - «Яких вершин можу досягти».

- При цьому з Джексоном ви, здається, дуже довго притиралися один до одного.

- У Філа була своя тренерська концепція. Вона отримала назву «Трикутник Джексона». Я її довго не міг прийняти. Мій перший тренер Олександр Коваленко, по суті, винайшов той же трикутник, тільки зі своїм баченням. Там були різні інтерпретації. Тому в перші роки своєї кар'єри в клубі «Лейкерс» намагався довести Джексону, що можу грати під іншими кутами атаки з трохи іншою філософією гри - тією, яку сповідував Олександр Коваленко.

Згодом кути стерлися. Я зрозумів претензії Філа. Він зрозумів мене. Після того, коли у мене виникли проблеми зі здоров'ям, «Лейкерс» пропонував новий контракт - хотіли, щоб я залишився працювати в структурі клубу як тренер. Але я на той час «Лейкерса» уже наївся. Скажу більше: був ситий Америкою. Найімовірніше, саме тому навіть не став оформляти собі американський паспорт. Хоча, з огляду на те, що у моєї колишньої дружини було американське громадянство, зробити це було нескладно.

- За сім сезонів своїх виступів у НБА ви пізнавали нюанси баскетболу як бізнесу?

- Мені це було цікаво. У власників клубів - різні підходи до свого дітища. Є люди, які вкладають у клуб всю душу. А є суто прагматичний підхід - ці господарі команд просто заробляють гроші. Що, втім, і не дивно, адже НБА - комерційний проєкт. На квитках, на рекламі, на продажу майок можна заробляти десятки мільйонів доларів. Думаю, що більшість клубів НБА - прибуткові підприємства.

- Коли я був у Лос-Анджелесі, помітив багато дівчат, яких називають «пластиліновими» - тобто, красу їм створювали пластичні хірурги. Штучні бюсти, губи. Вас це, коли тільки приїхали в місто ангелів, не дивувало?

- Мене одразу ж попередили, що все так і буде. Мої знайомі взагалі називають Лос-Анджелес містом пластикових людей. Це - скупчення всіх сексуальних меншин. Половина міста Ангелів - актори і режисери, а друга половина мріє ними стати.

- За шість років життя в Лос-Анджелесі перейнялися американським футболом чи бейсболом?

- Більше подобався футбол, бейсболу, на мою думку, трохи не вистачає динаміки. Я намагався відвідувати всі спортивні заходи. Був на боксі - коли Оскар де ла Хойя виходив у ринг. Шкода тільки, що на бої братів Кличків так і не потрапив. Коли Віталій з Володимиром боксували в Лос-Анджелесі, «Лейкерс» грав виїзні матчі. Хоча Клички довгий час жили в місті Ангелів, нерідко відвідували поєдинки «Лейкерса». Пам'ятаю, якось папараці після гри сфотографували нас чотирьох - мене, Віталія, Володимира, а також Сільвестера Сталлоне, який також часто приходить підтримати «Лейкерс» у домашніх матчах. Причому, Сільвестер у цьому плані не самотній - поруч із ним часто сидів Джек Ніколсон. Обидва дуже емоційно вболівали за «Лейкерс».

- Ви зіграли епізодичну роль офіціанта у фільмі «Любов як любов». Який сюжет цієї картини?

- Це - комедія. Єврейська та італійська сім'ї живуть у Нью-Йорку і недолюблюють одна одну. По ходу фільму виникає безліч смішних ситуацій і діалогів. Бюджет у фільму був невеликий - близько 3,5 мільйона доларів. Від самої ідеї до її втілення в життя минуло близько п'яти років. Спочатку потрібно було правильно підібрати і підписати акторів. Також необхідні були гроші на зйомки. Тривав пошук інвесторів. Загалом, мені сподобалося зніматися. Було незвично. Втім, знявся лише в епізоді. А головну роль другого плану зіграла Кармен Електра, яка перевтілилася в спокусницю. Також у фільмі можна ідентифікувати Лейні Казан (Лайні Кадзан). Але більше мене кінематограф не приваблює. Це був просто експеримент, не більше.

- Якими рисами характеру вас дивували американці?

- Їхня вузькоспрямованість іноді викликала подив. У цьому - їхня сила і слабкість. У нас - багато фахівців широкого профілю. Вони знають у кожній галузі по дещиці. Американці ж свою сферу знають досконально. Але коли ти в розмові виводиш американця зі сфери його мислення, у нього вже починаються проблеми. Там майже не можна зустріти різнопланову людину. Але в своїй справі вони, зазвичай, орієнтуються «від і до».

Довідка

 

Станіслав Медведенко народився 4 квітня 1979 року, в селі Карапиші, Миронівського району, Київської області. Зріст 208 см. Нападник/центровий.

Виступав за команди: «Денді-СКІФ» Київ (1995-96), «Денді-Баскет» Київ(1996-97), «Будівельник» Київ (1997-98), «Аліта» Литва (1998-99), БК «Київ» (1999-2000), «Лос-Анджелес Лейкерс» США (2000-06), «Атланта Хоукс» США (2006-07).

Дворазовий чемпіон НБА (2001, 2002). Фіналіст чемпіонату НБА (2004). Чемпіон України (2000), срібний (1998) і бронзовий (1997) призер чемпіонату України. Бронзовий призер і найкращий легіонер чемпіонату Литви (1999). Медведенко став другим європейцем у баскетбольному клубі «Лейкерс» - після Владе Діваца - за всю історію каліфорнійського клубу.

 

Автор: Максим Розенко, Київ

Фото Даніїла Шамкіна, «Укрінформ»

Джерело: «Укрінформ»

ПЛАВАННЯ

Олексій Касьянов: «Наш тренер подався у США. Тож ми з дружиною вирішили тренувати одне одного»

Теніс#2019-37 (09/11/2019)
Бокс #2019-36 (09/04/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com