rss
08/17/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#358

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ До річниці Незалежності

Наближається 28-а річниця нашої Незалежності, правда, 6-а річниця під обстрілом ворога. Тішимося святом, турбуємось реаліями та підбиваємо підсумки. Останній рік динамічний та, здається, творчий. Можуть не подобатися результати декому, зокрема, на Заході України та в її діаспорі, але динаміка та демократичність суспільства незаперечні. Отже ж, у кінцевому рахунку, останній рік був, бодай, цікавим для України, її народу та суспільства. На довшу мету - як кажуть, поживемо, побачимо, якими будуть жнива.

 

Крім окупації споконвічного ворога - північного сусіда - та ним спричиненої війни, дві найбільші проблеми України - це майже психологічний нахил до корупції та малоросійства. Корупція як наслідок радянської спадщини та невміння за незалежності карати за неї, зокрема, тому що при владі самі ж корупціонери. Україна олігархів стала фактом, реалією безмежного їхнього впливу. Казали мені професіонали ментального здоров'я, що бути олігархом стало метою навіть серед молоді в Україні.

Щодо національного банкрутства з незалежністю у найгірше зрусифікованих регіонах «хохли» просто стали «малоросами», а згодом українцями самостійниками, але психологічними «малоросами». Пошану до Жукова і подібних, користування московською ворожою мовою важко вилікувати. На ці погані явища «малороси» подають логічні, хоча демагогічні та примітивні пояснення з демократичними перекрученнями. Щодо Харківського перейменування вулиці Жукова, сказав мені таксист у Харкові, то це відбулося демократичним способом, адже маршал врятував нас від фашизму. Це від таксиста, який розмовляв українською мовою. Щодо малоросійства, то один голова дільничної виборчої комісії мені сказав, що українці як нація з'явилися щойно у ХІХ сторіччі.

Моє бачення майбутнього хіба таке неясне як в інших, включно з президентом Зеленським. Потрібно доброї волі та бажання дійсно бути «слугою народу», а не його вислужником. Яку роль відіграє Ігор Коломойський? Мабуть, добре, що він перебуває під пильним спостереженням американців. Питання стоять: як закінчити війну? Як повернути анексовану територію? Як продемонструвати серйозну боротьбу з корупцією? Як крокувати практично до Євроінтеграції та колективної оборони НАТО? Як втілити українську духовність у «малоросів»? Це - основні питання нового року незалежності.

При цьому діаспора може і повинна допомагати. Одначе, це означає що діаспора мусить змінити свій «modus operandi». Діаспора - це не закордонне представництво чи міністерство нової влади. Провід діаспори не хворіє на корупцію, але на бажання власного відзначення. Людське его домінує над громадською позицією. Діаспора - підпора народу України у його змаганні зажити нормальним демократичним і економічно розвиненим життям, а не приятель влади в Україні, котра віддячує діаспорі орденами та фотографіями.

Моя надія не має певності чи навіть сильної віри у свою реалізацію. Ясно, що оптимальний варіант - це закінчення війни, звільнення української території, включно з Кримом, від московських окупантів, знесення керченського мосту, звільнення українських в'язнів. У коротшому часі більш вірогідним і корисним було би відрядити миротворців від Організації Об'єднаних Націй на цих територіях, очевидно, без участі в миротворчому контингенті агресора. Одначе, такі дії потребують рішення Ради безпеки ООН, у якій Москва має право вето.

  Title

Для здійснення цього треба чинити серйозний тиск на Москву санкціями, які будуть мати серйозні економічні наслідки не тільки для російського населення, але, передусім, для номенклатури Кремля. Погрози запровадження санкцій проти родини і друзів самого Володимира Путіна можуть бути при цьому вирішальними. Поміж тим, треба працювати, щоби президент США прийняв президента України у Білому домі, Конгрес США визнав Україну стратегічним «союзником США поза НАТО» поки що. Україна, зі свого боку, повинна не зволікати з осучасненням і виготовленням зброї, користуючись товаром держав НАТО. Рівно ж, для вступу до ЄС розбудова інфраструктури України повинна користуватися європейським, а не азійським ринком.

Щодо фактичної, не віртуальної боротьби з корупцією немає сьогодні жодної причини відкладати прийняття законодавства стосовно скасування імунітету народних депутатів України. Президентська партія сама має більшість у ВРУ, а може мати кваліфіковану більшість з будь-якою коаліцією, ясно, що не з Опозиційною платформою. Президент хіба реформатор, який балотувався головно на обіцянках справжньої боротьби проти корупції і тому не матиме вияснення перед виборцями, чому не впроваджено, бодай, цієї символічної реформи вже на перших сесіях ВРУ. А далі (бо деякі з цих злочинців сьогодні народні депутати) - серйозне кримінальне розслідування проти найбільших та найгірших олігархів зокрема, Медведчука та Ахметова, мало б сильний розголос. Під час розслідування кримінальної справи проти Медведчука не зашкодило б порушити питання про те, як за попереднього президента вдалося Медведчуку закупити чотири телевізійні мережі. Мабуть, і не обійдеться без кримінального розслідування діянь попередньої влади. Це не суперечить демократичним засадам і у жодному випадку не можна вважати політичною розправою з політичними конкурентами.

Розвиток національної духовності, мені здається, не буде пріоритетом нової влади яку, головним чином, характеризують новий президент, голова партії «Слуга народу». Разумков і подібні, національно і духовно не тільки не орієнтовані, але і не зацікавлені, для яких принципи національного аспекту, а, мабуть, і вищої моралі не пріоритетні. Я переконаний, що коли Україна розмовлятиме українською мовою, це зміцнить її політично. Так, російськомовні хлопці вмирають за Україну на Донбасі, одначе, було б краще, якщо би вони розмовляли українською і для України жили. Донбас - це наслідок штучного переселення росіян на місце українців, знищених Голодомором. Коли була б національна політика на Банковій вулиці від початків незалежності, не було б анексії Криму чи війни на Донбасі. Москва просто використала ґрунт, який вона підготувала за часів імперії.

При цьому, особливо бажаю Зеленському і Разумкову вдосконалення знання української мови, що можна здійснити тільки шляхом щоденного, постійного користування.

У площині релігійного національного аспекту суспільства повинна активно працювати нова канонічна Православна церква України з Томосом Вселенського Патріарха. До цієї співпраці повинні долучитися і митрополит Епіфаній і чинний чи почесний Патріарх Філарет, без публічних конфліктів, незважаючи на різницю у поглядах чи підходах. Всі прагнуть помісності, і для всіх головним противником є Москва та її дітище - Московський патріархат. Робота повинна проводитися з вірянами, які довший час жили та вірили під оманливим враженням спотвореної канонічності Московського патріархату. Держава повинна на початок під юрисдикцію ПЦУ віддати святу Софійську територію з усіма маєтками, яка, без сумніву, належить Київській митрополії ще з княжих часів, а опісля, на вимогу більшості мирян та ієрархів, а також через навіть судові процеси, відбити від МП лаври - Печерську і Почаївську, а також інші історичні храми та монастирі. У цьому сенсі повинна сприяти і працювати й УГКЦ, розбудовуючи і свої парафії та закликаючи до спільних заходів, відзначень і спільного нового церковного календаря. УГКЦ також повинна прагнути помісності та патріархату, а не просто приймати політичні маневри Риму і Папи як непомильні. Пригадую, що у питаннях не релігійних, а політичних Папа може помилятися, бо він також людина, як і ми всі.

Розвиток української мови це, здебільшого, справа свідомих українців, котрим не «все одно», якою мовою розмовлятиме Україна. Влада повинна, зі свого боку, забезпечити, щоби не було урядових чи публічних виступів державних осіб недержавною мовою. Знання української мови у плинному стані, тобто, вміння розмовляти, читати і писати мусить бути передумовою будь-якої державної служби, де б ця служба не проходила. Остаточно повсякденне і приватне користування залежить від власної совісті людини, одначе, свідоме суспільство мусить впливати на совість тих, котрі виявляться безсовісними у цьому випадку або навмисно зухвалими. Я вже не кажу про п'яту колону. Не може бути, щоби офіціанти навіть приватних підприємств відмовлялися розмовляти українською, а т. зв. свідомі українці мирилися з тим покірно і не звертали увагу, бо, мовляв, «вона чи він може плюнути тобі у страву». Українці, які так говорять,  самі - «малороси».

Одне речення про медичну реформу, яка необхідна Україні не тільки для добра її населення, але також є частиною реформи для вступу в ЄС. Реформа не може відбуватися в атмосфері, де владні особи фактично працюють проти реформи. Влада - це олігархи. Вони мають медичну опіку в Україні і за кордоном. Народ, натомість, не має такої опіки, а медична допомога повинна бути людським правом (не привілеєм) кожного мешканця України.

Цих кілька думок не є напучуванням, а, радше, міркування напрямку чи нарис для поведінки насамперед для мене особисто як людини, яка вважає себе свідомим українцем, котрий бажає допомогти своєму народові і собі. Якщо ви такі самі, ви краще почуватиметеся у своєму оточенні, ніж у чужому, а то й ворожому московському чи навіть малоросійському морі.

Приступаймо до святкування з надією на краще майбутнє для нашого народу та його держави. З молитвою на устах за краще майбуття, не забуваймо пом'янути тих великих доньок та синів нашого народу, котрі віддали своє життя, щоби сьогодні ми могли святкувати річницю незалежності нашої держави.

Слава Україні!

Героям Слава!

Стати законотворцями

Мажоритарники-2019: аналізуємо списки

Назустріч…#2019-33 (08/15/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com