Спекотні літні дні та відпустка – або мрії про неї… Що може бути ліпше? Тільки літо з нашим літературним додатком! : ) Цього разу ми пропонуємо відволіктися від новин – і зануритися у нафантазований світ Наталії Дев’ятко…
Так-так, Ви не помилилися. Цього разу ми пропонуємо фентезі – наше українське фентезі. Воно справді існує, і навіть незле себе почуває! : ) Щоправда, ще не всі захоплюючі українські романи цього жанру відразу знаходять своїх видавців – але в цьому є й свої переваги! Принаймні, для наших читачів!
Ми знову маємо щасливу нагоду запропонувати Вам ексклюзивне чтиво!
Роман Наталії Дев’ятко «Чорний камінь» отримав вже три відзнаки світу літератури – від всеукраїнського конкурсу «Крилатий Лев» (Львів), регіонального конкурсу «Кальміюс» (Краматорськ), та від Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
Наталя Дев’ятко особисто дозволила газеті «Час і Події» надрукувати роман у Літературному додатку – за що ми їй щиро і уклінно дякуємо!!!
Тож наші читачі зможуть поринути у книгу ще ДО того, як вона вийде друком!!!
А роман справді вартий того, аби присвятити йому день і навіть ніч літнього дня, відсунути подалі всі справи – аж поки не дійдете до останньої сторінки…
А потім… можна подякувати авторці у Фейсбуку – та попросити швидше написати продовження! : )
«…У замку Паланок, що височів над Мукачевим, залишилися тільки сторожкі вогні на стінах. Не світиться жодне вікно, не чути музики, людського сміху чи кроків. Тиша у замку Ілони Зріні, застигла у металі княжна, обіймаючи свого сина…
Мерехтить місто коштовним розсипом веселих вогнів. За кожним із них – вікно, чиєсь життя, сповнене радості і смутку, перемог і втрат...
Комфортно, але не затишно, смішно, але не радісно. Зачинитися у своїх мушлях-квартирах, зважаючи тільки на думки кількох друзів, яких непомітно для себе починаєш називати френдами, і просто знайомих; знайти собі пару лише через те, що давно час мати власну родину; любити тільки себе і визнавати лише свої вподобання і звички.
Сам-на-сам зі світом, якого не чуєш і не знаєш.
Сам-на-сам з людьми, які так само самотні.
Сам-на-сам із зоряним небом, до якого давно не здіймав погляд...
Але тут, на бастіонах замку, зірки були яскравіші за вогні міста та складалися у давні таємничі письмена забутої людьми мови. Зірки вказували шляхи не лише у морі, а й у безмежному космосі. Крижані дороги через безжальну порожнечу, якою мандрують, завжди холодні серцем завойовники, що колись встановили свій закон і тут, на Землі...»
Ласкаво просимо до читання!
P. S. Роман доступний тільки читачам паперової версії нашого видання. Читачам веб-сайту доведеться чекати на книгу!
лист до редактора
версія для друку
