rss
09/17/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#360

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Репортаж \ Віталій Туровцев: «Державна служба України з надзвичайних ситуацій перебуває в активній стадії реформування, і громадяни їй довіряють»

Два дні поспіль у центрі Львова вирували спортивні пристрасті - змагання «Найсильніший пожежний-рятувальник України. Кубок Львова 2019». Про спортивні досягнення українських пожежників-рятувальників, будні та перспективи Державної служби України з надзвичайних ситуацій нам розповів Віталій Туровцев, керівник прес-служби Головного управління ДСНС України у Львівській області.

 

- Пане Віталію, розкажіть, будь ласка, детальніше про змагання пожежників-рятувальників, які два дні поспіль відбувались у центрі Львова.

- Почнемо з того, що ці змагання - не зовсім типові для України. Загалом, ми запозичили їх саме в Америці, оскільки змагання проводяться у форматі «Firefighter Combat Challenge», який уже давно популярний в Європі. У такому форматі змагання вже були у Києві, Дніпрі і от втретє тепер у нас. Цьогоріч Львів першим зголосився стати організатором, зважаючи, що ми технічно можемо провести всеукраїнський захід такого масштабу. Адже це не так просто: треба, щоб було комфортно всім учасникам, щоб 29 команд, які приїдуть з усієї України, були задоволені організацією, поселенням, забігами, суддівством. Необхідна відповідна площа, треба забезпечити певний інвентар. Змагання «Найсильніший пожежний-рятувальник України. Кубок Львова 2019» ми присвятили пам'яті нашого генерала Сергія Дмитровського, який помер минулого року. Це була його ідея, і ми вирішили втілити її в життя.

Title Title
 Команда «Галицькі леви» Команда «Галицькі леви»

 

- Яка мета таких заходів?

- Безумовно, такі події завжди мають мету. По-перше, це популяризація професії рятувальника, по-друге, це підвищення професійного рівня самих рятувальників. До змагань вони готуються активно і довго. Ми вибираємо найкращих серед усіх. Дуже важливо, що ми провели змагання у центрі міста, а не на якійсь базі чи стадіоні закритого типу. Це привертає увагу до нашої служби. Щоб люди бачили, чим займаються пожежники, в яких умовах вони працюють, яких зусиль докладають, які можливості мають. Щоб розуміли, що ця служба - найближча до людей.

- Нормативи для змагань встановлюєте ви?

- Ми пішли простішим шляхом і повністю перейняли нормативи у наших американських колег. Усі їхні стандарти, вимоги, дистанції, часові обмеження, всі вантажі, вага кожної скатки, вага кайзера - саме за цими стандартами ми й працюємо. Весь інвентар - точна копія американського. Ми повинні тренуватися на тих самих тренажерах, в аналогічних умовах. Тобто, ми працюємо за єдиними стандартами. Є кубок Європи, кубок світу. Наша збірна вже була на змаганнях в Європі і в Америці.

- Ваші «Галицькі леви» завоювали два «срібла», яким чином формується команда?

- Спочатку потенційні учасники проходять фізичний відбір, потім проводимо змагання і відбираємо найкращих. Результати росту спортсменів - це найкращі показники часу, яких можна досягти щоденними тренуваннями. Ми завжди входили у першу п'ятірку, наразі не залишаємо трійку призерів. На цих змаганнях у нас було дві повноцінні команди, тобто, рівень професійності учасників зростає.

Title  Title
 Нагородження жіночих тандемів Назар Букрій, капітан львівської команди
«Галицькі леви», під час передачі естафети

 

- Насправді змагання «Найсильніший пожежний-рятувальник України. Кубок Львова 2019» були мега атракційними, в усьому відчувалась продуманість, злагодженість. А який у вас, як організатора, післясмак?

- Скажу відверто, ми добре розуміли, що це буде складно. Що це - мега-робота, яку треба провести бездоганно, адже це ми робили не для себе. Для себе можна було б закрити очі на якісь похибки. Люди мали побачити, що ми їх чекали і готувалися для них. Для спортсмена важливі деталі: де він буде перебувати, де буде перевдягатися, в яких умовах, банальний трансфер від автобуса до намету. Усі нюанси треба було продумати. Для інших гостей важливо щось інше: де вони будуть стояти, що вони будуть бачити, чи вони будуть бачити картинку, чи буде екран.

Це був пекельний місяць, і післясмак ми відчули, коли закрили змагання. Тоді ми зрозуміли, що всі задоволені, глядачі задоволені, спортсмени задоволені, і ми змогли полегшено видихнути. Останні три доби в організаторів були без сну, без їжі, без спочинку. Коли рідні питали: «Коли ти прийдеш», то відповідь була: «У понеділок, через три дні». У центрі, біля оперного театру, ми прожили три дні.

- У моїй уяві спортивні змагання - це менше спорту, а більше промов зі статистикою та переліком досягнень партій і вождів. До вашої честі, ви повністю випали з такого формату.

- Порівнювати ці змагання і змагання, які проводились років п'ять тому, просто неможливо. Зараз - це абсолютно європейський підхід. У нас немає політичних гасел, немає виступів на сорок хвилин про партію. Ми спрощуємо все максимально. Звичайно, запрошуємо керівництво і представників місцевої влади, але не даємо їм розійтися з якимись ідеологічними промовами. Робимо змагання комфортними для людей, для спортсменів. Люди прийшли подивитися на спорт, і вони його побачили. Також робимо маленьку розважальну програму, аби було ще веселіше й цікавіше.

- Паралельно зі змаганнями ви мали інсталяцію дитячої дистанції. Чи представники вашого управління відвідують школи або дитячі садочки з метою популяризації та просвітництва щодо правил безпеки?

- Ми практикуємо роботу з навчальним закладами і дошкільним навчальними закладами. У садочках ми проводимо заняття в ігровій формі. Вчимо, як закривати ротики/носики, як правильно виходити із задимленого приміщення. Як правильно діяти при пожежі, як правильно кликати дорослих, як викликати пожежників, як телефонувати на службу «101», яку інформацію про себе вказувати. Діти повинні це знати і не боятися телефонувати на нашу лінію. Колись, в радянські часи, лякали дітей людьми у формі: прийде, забере, насварить. Ми дітям наголошуємо, що бавитися з екстреними службами категорично заборонено. Хибні виклики у нас караються. Тобто, «цього робити не можна», і пояснюємо, чому. Тому що може виникнути пожежа, а ми в цей час будемо реагувати на хибний виклик. І діти це розуміють. Але якщо сталася біда, то вони повинні знати і набрати «101», і ми не приїдемо їх сварити. Навіть якщо це буде щось дріб'язкове, навіть якщо смітничок буде диміти вдома, але ми приїдемо, ліквідуємо і подякуємо їм за пильність. Ми маємо спеціально розроблену літературу для дітей у формі розмальовок. Діти краще схоплюють і засвоюють інформацію, яку ми хочемо їм донести, саме так.

Title  Title
 Учасник прямує дистанцією слалом,
аби взяти пожежний рукав
 Виконання вправи
«евакуація манекена вагою 80 кг»

 

Наступний етап - це школи. Там уже все більш глобально. Градація йде від молодших класів до старших. Якщо молодшим ми теж в ігровій формі розповідаємо, показуємо відеофільми, то учням старших класів ми показуємо більш жорсткі кадри. Зокрема, пожежі, наслідки пожеж, загибель при пожежах, тому що вони вже можуть це сприйняти та аналізувати, і ця наша робота дає дуже хороший результат. Дуже приємно, коли ми приходимо, наприклад, на заняття в школі, щось починаємо розповідати, а дітки підіймають руки і кажуть, що вони це знають, бо ми колись приходили до них у садочок. От саме цей момент є найприємнішим. Ми розуміємо, що недаремно ходимо в садочки. Це дає свої плоди. Діти дуже добре сприймають інформацію. Саме це молоде покоління, яке ми зараз навчимо, через років десять створить нам безпеку в державі.

- Найтиповіші причини пожеж?

- Людська необережність, людська недбалість і проблеми з електропроводкою. Тобто, людський фактор і застарілий житловий фонд. Не беручи до уваги різних виробництв, де може статися займання.

- Час від часу горять торфовища, постійно спалюють суху траву.

- Ця проблема надзвичайно глобальна для України. В області в нас теж повна халепа з цією ситуацією, тому що у нас досі існує стереотип, що суху траву потрібно спалити. Люди не замислюються, що вони знищують родючий пласт, знищують все живе, що є в траві. Ми з цим боремось, залучаємо екологів, штрафуємо, але сили нерівні. Наразі ми зі старшим поколінням боремось штрафами, а з молоддю проводимо просвітницьку роботу.

Title  Title
 Учасниця прямує до заливки мішені влучним
«пострілом» з пожежного рукава
 Учасники виконують вправу «підйом рукавних скаток»

 

- Пане Віталію, професія рятувальника - дуже стресова, які програми «перезавантаження» для своїх працівників ви маєте?

- Ви правильно сказали: наша професія входить у трійку найстресовіших. Стрес починається з моменту ввімкнення сирени, тому що ми не знаємо, куди ми їдемо, не знаємо, які ризики можуть чекати на рятувальника і чи повернеться він звідти. Тому що кожна пожежа, якою би вона не була, небезпечна для рятувальника. Це - закритий простір, це - відсутність будь-яких орієнтирів у цьому просторі, це - висока температура і ризики, які нас можуть чекати в цьому приміщенні, ми не можемо вгадати. Тобто, це може бути стандартний підвал із гнилою картоплею, але в куточку хтось тримає маленьку каністру з бензином на крайній випадок. Коли вона вибухає у замкнутому просторі - це загибель для рятувальників 100%. Точно знати, що там є, ми не можемо. Наші люди, зазвичай, дуже запасливі. Можуть десятки років зберігати баночку з хімічною речовиною, яку колись взяли на заводі. Тому в нас працюють психологи, які проводять тестування щомісячно, щоквартально, щорічно з усіма рятувальниками, визначають їхній рівень психологічного здоров'я. Також ми маємо санаторій в Одесі, куди скеровуємо наших працівників на реабілітацію.

- Технічних ресурсів вистачає?

- Якщо йдеться про 5 останніх років, наша служба перебуває в активній стадії реформування. Звісно, ми би хотіли мати все нове вже завтра, але при всьому бажанні такого не буде. Ми постійно отримуємо технічне забезпечення у результаті планомірної роботи нашої держави та співпраці з іншими країнами. Польща, Німеччина, особливо Франція, яка нам дуже багато допомагає з технікою. Укладаємо угоди, співпрацюємо за різними програмами і щорічно закуповуємо 5-6 автомобілів. При тому, що Україна оплачує 10%, а 90% - Євросоюз.

 

Title
Іван Іськів, суддя змагань, під час виконання вправи «вибивання кайзера»
 

 

- Умови для роботи створені, технічне забезпечення є, просвітницька робота проводиться активно, відбуваються змагання світового зразка. Престиж професії пожежника зростає?

- Безумовно, престиж професії зростає. До нашої служби прикута підвищена увага. Ми входимо в трійку служб, яким найбільше довіряють люди. Після церкви і військових у рейтингу довіри - ми. Тож не можемо понижувати цю планку. Зауважте, у нас підрозділи не пожежні, а пожежно-рятувальні. Ми виїжджаємо не тільки на пожежі, а й на всі випадки, де потрібна допомога людям. Це може бути дорожньо-транспортна пригода, ситуація, коли людина впала у каналізаційний люк, паводки, хтось загубився в лісі, рятуємо також тварин. Це все - наша компетенція. Наша служба діє як злагоджений механізм.

 

«Я люблю Шпитьки», або Як народжуються лідери сучасного українського села

 

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com