Дочасні
парламентські вибори закінчилися. Підрахунок голосів добігає кінця. Але загальна
картина вже вимальовується. Хоча більш детальний аналіз попереду.
Але питання питань: українські
виборці 21 липня обрали такий склад Верховної Ради, який найбільшою мірою відповідає
об'єктивним інтересам України?
Парламентські
вибори чи третій тур президентських?
Формально й офіційно ці вибори,
звісно, є парламентськими. Але по суті вони є продовженням президентських виборів
- і про це часто говорять.
У якому сенсі продовження?
| |
| Президент
і перша леді голосують |
Два тури президентських виборів
показали нам сучасну політичну версію старовинної легенди про Давида і Голіафа -
коли юний Давид несподівано для всіх здолав у поєдинку велетня Голіафа.
Заодно В. Зеленський ще у першому
турі здолав і всіх інших лідерів вітчизняної політичної системи. Тим самим відсунув
з авансцени політичного життя України їхні партійно-політичні команди.
І ось через короткий час ці
команди заявилися на новий раунд політичних змагань - у форматі дочасних парламентських
виборів.
Здавалося, їм може бути легше
- адже партія В. Зеленського «Слуга народу» виглядала не таким грізним суперником,
як несподівано популярний новообраний президент. Та й по мажоритарних округах ішли
майже скрізь так звані «нові обличчя». Багато з них мали достатньо короткі і подекуди
дивні біографії. І зовсім не справляли враження непереможних - скоріше «хлопчиків (чи дівчаток) для биття».
Але в кожного з них був своєрідний
«туз у кишені» - вони йшли від партії «Слуга народу», значить, від Зеленського.
Чи буде достатньо цього факту
для перемоги - ось про що думали-гадали самі учасники виборів, експерти, журналісти,
громадськість.
Ті ж, що аналізували процеси
більш глибоко, бачили, що через вибори до Ради новообраний президент В. Зеленський
має намір і шанс зміцнити парламентське підґрунтя своєї влади.
Тому і називали парламентські
вибори третім туром президентських.
Бренд і
особистість
У політиці завжди цінувалась
особистість - через свою чітку позицію, через характер, волю, небайдужість, активність,
через професіоналізм, знання, досвід, уміння вирішувати нагальні питання. Особистість
виокремлювали з натовпу, помічали, цінували, симпатизували, підтримували, голосували
за неї.
А приналежність цієї особистості
до якоїсь політичної сили, звичайно, мала значення, але часто не першорядне. Тому
помітні політичні особистості нерідко балотувалися як самовисуванці, без підтримки
партійного бренда.
Специфіка цих парламентських
виборів полягає в тому, що абсолютна більшість кандидатів з розряду «нові обличчя»
були невідомі виборцям. Звідки вони взялися і чому балотуються по даному округу
- було також не ясно.
Інколи було неясно, чому деякі
з них взагалі балотуються, бо навіть прискіпливий погляд не знаходив у їхніх біографіях
та особистих рисах підстав претендувати на звання та діяльність законотворця.
Складалося враження, що, бажаючи
наповнити парламентський «акваріум» Верховної Ради, ті, котрі формували партійні
списки, широким ковшем зачерпнули у народній гущавині і налили туди усіляких особин
- рибок, раків, молюсків і навіть повністю нульових «ракушок» та «камінчиків».
Чому до списків потрапили оті
«нульові» за своїми професійними біографіями і даними кандидати - питання до тих,
кому було дано право формувати частини списку - наприклад, по областях і районах.
Недарма глава партії «Слуга
народу» Д. Разумков зізнався, що чув про продаж місць у їхньому списку, і ціна досягала
6 млн. доларів. Це приблизно відповідає ціні місця в партійному списку в старих
партіях.
Можна було передбачити, що бренд
партій, а особливо «Слуги народу», допоможе виграти мажоритарні вибори багатьом
кандидатам, які без цього шансів би не мали. Але щоб це набуло такого масового характеру
- не чекали.
Те, що відбулося на цих парламентських
виборах, можна висловити коротко: бренд б'є особистість. І б'є так, що багато професійних
та політичних особистостей програли таким суперникам, котрим за інших обставин ні
за що не поступились би.
Екзит-поли
Довіра до екзит-полів в Україні
достатньо велика. Майстерність соціологів неодноразово підтверджена. Тому результатів
екзит-полів чекають, їм вірять.
Іноді наскільки,
що бувають випадки, коли після оголошення результатів екзит-полу суперники вітають
переможця, не чекаючи навіть офіційного оголошення результату.
Так, наприклад, відомий важковаговик,
нардеп Богдан Дубневич, не чекаючи офіційних підсумків, визнав свою поразку на виборах
у 118 окрузі у Львові. Там з невеликою перевагою перемогла кандидатка від «Голосу»
Галина Васильченко.
Як повідомляє ЦВК, в окрузі
вже пораховано майже 98% голосів, 31,50% - у Васильченко, 30,39% - у самовисуванця
Дубневича.
Як бачимо, відставання Б. Дубневича
ледь більше, ніж відсоток. Тим не менше, Б. Дубневич у Фейсбуці подякував своїм
виборцям та дав поради суперниці. До речі, його брат Ярослав до Ради пройшов.
Тож, 21 липня станом на 20 годину
було проведено декілька екзит-полів щодо голосування за партії. Ось їхні зведені
результати (див. табл.1).
Усі вони показали, що до Ради
проходять п'ять партій, а партія «Слуга народу має незаперечне лідерство.
Підрахунки
ЦВК
На момент подання цієї статті
до редакції Центральна виборча комісія, станом на 13:20 23 липня, опрацювала
95.03% електронних протоколів окружних виборчих комісій по багатомандатному виборчому
округу на дострокових виборах до Верховної Ради.
| |
| Юля з командою
дивляться на результати |
Згідно з інформацією, партія
«Слуга народу» набирає 43.13%;
«Опозиційна платформа - За життя»
- 13.06%;
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
- 8.18%;
«Європейська Солідарність» -
8.12%;
«Голос» - 5.84%.
Інші партії не долають 5-відсотковий
бар'єр.
Як бачимо, на самому фініші
Юлія Володимирівна зі своєю партією випереджає свого «заклятого друга» і вічного
свого конкурента Петра Олексійовича та його «ЄС».
Ледь-ледь, але випереджає.
Хоча фінішну стрічку вони порвуть
практично одночасно.
Петро Порошенко заявив: «Ми
відкриті для будь-яких інших політичних сил, які чітко задекларують євроатлантичний
та європейський вектор.
Ми будемо давати рішучу відсіч
спробам розвернути рух нашої країни в бік Росії».
| |
С. Вакарчук
21 липня об'їжджав дільниці | |
Партія «Голос» Святослава Вакарчука,
попри песимістичні прогнози останнього часу, бар'єр все-таки подолала. Але втратила
від свого максимального результату, який мала у червні, майже 3 відсотки.
Усі, хто симпатизують Славкові
Вакарчуку, не висловлюються щодо причини такої помітної втрати рейтингу. Я також
шаную Вакарчука, проте, як аналітик, мушу сказати, що причиною тієї втрати було
необережне рішення лідера «Голосу» дебатувати в прямому ефірі з досвідченими політиками.
В результаті, деякі моменти
цих дебатів, що у невигідному світлі подавали відповіді С. Вакарчука, охоче крутили
телеканали.
Звичайно, у словесному двобої
з Анатолієм Гриценком і, тим більше, з Юлією Тимошенко, недостатньо було щирості
та емоційності Славка. Його «били» цифрами.
Тим не менше, Анатолієві Гриценку,
попри весь його досвід, не вдалося зі своєю партією «Громадянська позиція» перевалити
виборчий бар'єр, а «Голосу» на чолі з Вакарчуком вдалося.
Мажоритарники
Якщо партійний успіх «Слуги
народу» був очікуваним (хіба що вразили високі цифри - вони виграли в 22 областях),
то результат мажоритарників і по країні, і по Києву шокував.
По Києву, наприклад, усі округи
виграли представники партії «Слуги народу». Усі!
| |
| Десь схоже реагували на сенсаційні перемоги нікому невідомих мажоритарників над політичними важковаговиками
|
Нікому до того в політиці невідомим
кандидатам від СН програли члени української делегації в ПАРЄ Леонід Ємець, Борислав
Береза, відомі нардепи Віктор Чумак, Сергій Лещенко, чотири екснардепи - розумний,
фаховий Роман Безсмертний, член переговорної групи у Мінську, свободівці Андрій
Іллєнко, Юрій Левченко та Ігор Мірошниченко, син А. Гриценка Олексій.
Колишнього першого помічника
В. Ющенка, екснардепа чотирьох скликань О. Третьякова, який добряче роками
«утоптав» свій округ, переміг під брендом СН ресторатор і плейбой, відчутно самозакоханий
Микола Тищенко.
Чи відкриє свій ресторан у парламенті?
| |
Ресторатор
і мачо М. Тищенко готовий до законотворення? | |
І ще питання - чому СН висунула
від себе таких, як Тищенко, і не висунула, скажімо, проукраїнський і фахових Р.
Безсмертного чи В. Чумака?
Хіба можна пана Миколу, при
всій повазі до його успіхів у ресторанному бізнесі, порівняти з ними з точки зору
фаховості? Земля і небо!
Я вже не кажу про запорізьку
сенсацію. Там нардепа чотирьох скликань, президента всесвітньовідомого концерну
«Мотор-Січ» мультимільйонера та ексрегіонала В. Богуслаєва переміг молодий хлопець,
весільний фотограф. Весільний! Фотограф!
Його розцінки - 1900 грн. за
годину фотографування - тепер підвищаться?
Добре, що звалив такого заматерілого
регіонала, але ж різниця у фаху знову таки кричуща!
З цього приводу відбувся короткий
діалог у соцмережах: Oleksandr Ozirnyy: «А як ви гадаєте, хто винен в тому,
що замість Пинзеника, Безсмертного, Чумака нам закони писатимуть фотографи?
* Artem Vlasovchuk: «Там,
мінімум, три доктори юридичних наук в команді Зе, так що є кому писати законопроекти
там».
Сам Роман Безсмертний на питання
дипломатично відповів: «Що я відчуваю після виборів? Це була емоційна відповідь людей на війну, яка
загострила всі почуття.
Нардепи - обранці українського
народу. Значить, такі ми є.
На шляху України все було і...
буде.
Хай старі політики роблять висновки,
а нові працюють на благо людей і держави!
Зміни - це шанс!»
Подальший аналіз переможців
та тих, хто програв, прояснить картину остаточно.
Реакція
тих, хто програв
Коментуючи іронічну статтю:
«Смешко все ще вірить, що проходить у парламент», лідер партії «Сила і Честь» вигукнув:
«Не тільки вірю. Не раджу нікому займатися фальсифікацією. Насамперед - ЦВК. Це
- не минулі вибори.
Наразі ми уже готові прослідкувати
і довести. Ми уже, як і Україна - перемогли!
І усе у нас - тільки починається!»
Подібний настрій демонструє
не тільки І. Смешко.
Володимир Гройсман пише: «Сьогодні
відбулися вибори до Верховної Ради України, і кожен українець зробив свій вибір
з великою надією на гарне і світле майбутнє. Ми сподіваємося на те, що всі мрії
українців справдяться.
Що стосується нашої команди,
то ми продовжимо боротьбу за благополуччя й мир в Україні.
| |
| О. Ляшко, І. Кононенко, В. Парасюк, С. Пашинський, як і багато старожилів Ради, – нині поза парламентом |
Ми вдячні кожному з вас, хто
підтримав, хто проголосував за «Українську стратегію Гройсмана». У майбутньому будемо
все робити для того, щоб Україна була сильною, розвинутою й успішною».
Лідер Радикальної
партії, експансивний Олег Ляшко, після оголошення результатів гірко зронив: «Українська
історія вчить тому, що нічому не вчить. Українці знову обрали чорну раду. Але будемо
боротися!»
І через хвилину
гнівно додав: «Зеленський видав указ про заборону рейдерства. Президент не повинен
зупинятись і заборонити бідність, війну, корупцію і ще людську тупість!»
Але гніватися Ляшку треба, передусім,
на себе.
| |
О. Тягнибок
бадьориться | |
Олег Тягнибок і ВО «Свобода»
були чемними: «Подяка усім українцям, патріотам, свідомим громадянам, хто на цих
виборах підтримав об‘єднані сили націоналістів ВО «Свобода».
Не схиляти голову, не опускати
рук, не зневірюватись!
Наша боротьба за українську
Україну продовжується!
Україна понад усе!
Слава Україні!»
| |
| А. Садовий
був лаконічним |
Відомий журналіст Володимир
Бойко саркастично прокоментував: «Я навіть не знаю, що мене більше тішить - майбутня
поява під куполом Верховної Ради Іллі Киви, Рената Кузьміна, Олега Семінського та
Ярослава Дубневича, про кримінальні подвиги яких я розповідатиму найближчих п'ять
років, чи поразка на виборах дуету в складі Тетяни Чорновол і Сергія Пашинського,
а також низки професійних борців з корупцією на кшталт Сергія Лещенка, Світлани
Заліщук та Віктора Чумака.
Але за ким я справді сумую -
то це за Юрієм Володимировичем Тимошенком, котрий знову балотувався в народні депутати
по 88 виборчому округу (Коломия), але цього разу набрав лише 1,8% голосів».
(Бойко згадує технічного кандидата,
який намагався відібрати голоси у Ю. Тимошенко на президентських виборах).
До цих імен можна додати і Героя
України Надію Савченко, яка в прифронтовому окрузі отримала 8 голосів. Усього! Вісім!
І це - колишня «всенародна» Надія!
А генерал-юрист екснардеп В. Чумак
іронічно малює картину майбутнього засідання Верховної Ради України:
«Все таки, мудрий українській
народ!
Дивіться, як спростив Регламент
ВР та скоротив процедури:)
Перше засідання ВР:
1. Найстарший депутат зачитує
присягу. - Прийняли.
2. Виходить голова фракції СН
і каже: тут нас 253, ми і є коаліція, прошу підготуватись до голосування.
- Головою Верховної ради пропоную
обрати такого-то. - Обрали.
- Заступниками - тих-то. - Обрали.
- Вносимо подання на формування
уряду - прем`єр той-то, міністри - ці. - Теж призначили.
- Ми тут комітети сформували
з наших людей, інші можуть стати в чергу та записатися, але головами будуть наші.
- Обрали.
Все. Влада сформована за одне
ранкове засідання. Ні тобі коаліціади, ні прем'єріади.
Ось такий сценарій.
Далі 174 статисти можуть розбігтися
по ефірах та голосно обурюватися на таку вселенську несправедливість.
Запам'ятайте назавжди: Влада
- голосує. Опозиція - галасує».
Склад і
розклАд
Чи може бути так, як з серцем
пише В. Чумак, побачимо. А тепер попередньо порахуємо ймовірний склад майбутньої
Верховної Ради України і прикинемо - чи хтось із них буде статистами, як пророкує
В. Чумак?
За попередніми даними, склад
Верховної Ради може бути наступним.
«Слуга народу» отримає 122 місця
за списками і 125 в мажоритарних округах (всього 247 місць)
«Опоплатформа» - 37 і 6 відповідно
(43)
«Європейська Солідарність» -
25 і 2 (27)
«Батьківщина» - 23 і 2 (25)
«Голос» - 18 і 2 (20)
Самовисуванці - 49
| |
І ми всі
за це! | |
Отже, партія В. Зеленського
сама має можливість і право виконувати роль парламентської більшості, для якої необхідно,
як мінімум, 226 голосів. Тож ексжартівник В. Зеленський може в одеському стилі сказати
про голоси: «Їх є у мене!»
Для отримання конституційної
більшості із 300 голосів партії «Слуга народу» варто вступити в союз із «Голосом»,
і В. Зеленський уже про це сказав.
Отже, 247 голосів плюс 20 =
267. Плюс 33 і більше голосів можуть взяти або чисто у самовисуванців, або із залученням
Юлії Тимошенко.
Таким чином, в опозиції можуть
опинитися партії В. Медведчука і П. Порошенка, як мінімум.
Для діаспори, яка голосувала
і за партію Порошенка, і за партію Зеленського, було б більш прийнятним, щоб ці
партії співпрацювали.
І для країни також.
Завершення
Вибори відбулися. Дивимося,
аналізуємо, бачимо переваги і ризики, зичимо успіхів новообраним!