rss
11/18/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Пам’ять \ Щоб не згасла свіча пам’яті…

Вони досі, на шостому році війни, тримають над нами небо. Цілу країну на своїх сильних плечах. Під обстрілами російських військ. Майже щодня їхні лави рідіють. Бо ціна волі - найдорожча в світі. Пам'ятаймо про них, наших небесних вартових.

 

Title  

Максим Олексюк

 

Максим Вікторович Олексюк (позивний «Максон») народився 23 листопада 1995 року, в місті Калинівка, Вінницької області. З 2005 року мешкав у місті Козятин. Після 4-х класів Калинівської школи хлопець перейшов до школи № 1 Козятина. Закінчивши навчання, у Вінниці опановував професію водія. Спокійний та врівноважений, Максим дуже полюбляв спорт, мав значні досягнення у стрибках у висоту, не сварився ні з ким, завжди вирішував спірні питання мудро та виважено, не кидаючись у крайнощі.

З червня 2016 року проходив строкову службу у Збройних силах України, а з 13 жовтня 2017 року перебував у лавах «Азова», підписавши контракт.

Сержант, військовослужбовець 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону спеціального призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

Загинув 7 червня, близько 00:30, у районі селища Новолуганське, Бахмутського району, Донецької області (Світлодарська дуга), під час нічного прицільного артилерійського та мінометного обстрілу позицій підрозділу.

Похований 9 червня у Козятині.

У нього залишились мати та брат.

Віталій Молозовенко

 

Віталій Володимирович Молозовенко (позивний «Механік») народився 6 червня 1995 року, в селі Тирлова Балка, Устинівського району, Кіровоградської області, у багатодітній родині.

  Title

Хлопець закінчив 9 класів Димитровської загальноосвітньої школи, після чого отримав фах електрогазозварювальника у Кропивницькому. Віталій з дитинства знав, що таке відповідальність, мав дуже добру, кришталево чисту душу, спокійний та врівноважений характер.

Старший солдат, командир безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Недарма у нього був такий позивний. «Механік» мав по-справжньому золоті руки, увесь час щось ремонтував, знаходив «спільну мову» з усіма видами техніки, міг полагодити сантехніку, викласти грубку, перед його неабияким вмінням здавалися ремонти будь-якого рівня складності.

Загинув 13 червня близько 14:00 під час виконання бойового завдання в районі селища Піски, Донецької області, від мінно-вибухової травми.

Похований 17 червня у рідному селі.

У нього залишилися мати, шестеро братів та сестер, дружина та син.

Title  

Олександр Ляшок

 

Олександр Іванович Ляшок народився 6 березня 1995 року, в селі Михайлівка, Олександрівського району, Кіровоградської області. Мешкав у селищі міського типу Лісове того ж району.

Після закінчення 11 класів Михайлівської загальноосвітньої школи у 2013 році Олександр одразу пішов служити до лав Збройних сил України, підписавши контракт із військовою частиною А0981 (4-й арсенал боєприпасів), що розташована біля Лісового.

На першому місці у нього завжди була мама. Олександр Іванович любив її до нестями, і не було жодного дня, щоб він не телефонував їй. Не було жодної хвилини, щоб він не допомагав їй, коли був удома. Також він захоплювався спортом, зокрема, атлетикою, свого часу йому пропонували продовжити навчання у спортивній школі Харкова, але він не погодився.

Призваний за новим контрактом Олександрівським РВК 2 квітня 2019 року. Цього разу до своїх лав його прийняла морська піхота.

Старший матрос, навідник 1-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 19 червня в районі селища Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області, від смертельного кульового поранення, яке отримав під час обстрілу наших позицій з боку найманців РФ.

Похований 21 червня у Михайлівці.

У нього залишилися мама, двоє братів та син.

  Title

Анатолій Сорочинський

 

Анатолій Ярославович Сорочинський (позивний «Жмурик») народився 19 березня 1989 року, у Львові.

Із 2015 року служив у батальйоні «Айдар», а згодом підписав новий контракт зі Збройними силами України. Призваний за контрактом Бережанським РВК та 13 грудня 2017 року прибув до свого підрозділу.

Солдат, стрілець-снайпер 3-го взводу 8-ї роти 3-го окремого мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 22 червня близько 18:00 в районі населеного пункту Оленівка, Волноваського району, Донецької області, під час підриву на протипіхотній міні під час перевірки місцевості. Через шалений вогонь з боку найманців РФ негайна евакуація його тіла була неможлива. Лише вранці 24 червня після того, коли з ворогом була досягнута домовленість про тимчасове припинення вогню, волонтери пошукової місії «Евакуація 200» разом із представниками підрозділу змогли забрати тіло загиблого воїна.

Похований 26 червня у селі Підрясне, Яворівського району, Львівської області.

У нього залишилися мама та сестра.

Title  

Олексій Карлаш

 

Олексій Анатолійович Карлаш (позивний «Карлсон») народився 30 березня 1993 року, в місті Богуслав, Київської області. Мешкав у селі Розкопанці, Богуславського району, Богуславі та Києві.

2010 року він закінчив Богуславську загальноосвітню школу № 1, після чого вступив до коледжу ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій, в якому навчався з 2010 до 2013 років. Трохи менше, ніж рік Олексій попрацював на посаді кухаря виробництва у ресторані «Готельний комплекс Русь», а у перервах між ротаціями на війну - водієм таксі та кухарем у кількох ресторанах.

Він дуже шанував своїх батьків, завжди був їхнім надійним плечем та підтримкою, з особливою любов'ю турбувався про них та допомагав в усьому. Але не менше він любив Україну. В Олексія Анатолійовича було неймовірно добре та щире серце та почуття справедливості, він завжди заступався за правду та слабших, не беручи до уваги кількість або силу супротивника.

Це був неймовірний кухар-кондитер, який випікав дивовижні та смачні торти-шедеври, смак яких його друзі пам'ятатимуть усе життя. Навіть перебуваючи на війні, «Карлсон» примудрявся дивувати побратимів своїми кулінарними творіннями, навіть випікав їм на пательні торт «Наполеон», уявіть. Саме через його здатність готувати різні смаколики йому й дали цей позивний.

На фронт вирушив добровільно 12 липня 2014 року, служив у 2-й розвідувальній роті 54-го окремого розвідувального батальйону. За його плечима - три ротації з перервами: спочатку - один рік, а потім - дві по півроку кожна (останній піврічний контракт він підписав 20 січня 2019 року).

Молодший сержант, старший стрілець 3-го відділення 3-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Олексій мав мрію у липні (коли спливав термін контракту) повернутися додому, на рідну Богуславщину, створити сім'ю, дуже хотів, щоб у нього були діти. Він дуже полюбляв зустрічати світанки у місці, яке наповнювало його внутрішній світ силою та енергією, - на Мар'їному стрімчаку (є таке неймовірно мальовниче місце на берегах річки Рось). Цій мрії здійснитись не судилося, адже настав день, коли він сфотографував світанок та надіслав світлину своїй подрузі, не знаючи, що це був останній світанок, який він бачив у житті.

19 червня, близько 20:00, в районі міста Попасна, Луганської області, він отримав надважке уламкове поранення голови під час обстрілу наших позицій із СПГ-9. У стані коми був доправлений до Харківського військового шпиталю, де була проведена операція, але вона не принесла позитивних результатів. Від поранення Олексій помер 23 червня близько 10:00, так і не опритомнівши.

Похований з усіма військовими почестями 26 червня у Розкопанцях.

У нього залишилися батьки та двоє братів.

Джерело: «Цензор.НЕТ»

 

Ґійом Дюссо: «Мені не виходить казати про Василя в минулому часі»

Вибачте, що не вберегли!

Час Героїв#2019-43 (10/23/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com