Повертаючись з Гомеля, зупинився я на кілька днів у самій
столиці - Мінську, місті, що має майже два мільйони мешканців, та історія якого
сягає майже на тисячу років у давнину.
У Мінську вдалось зустрітись із представниками української
громади з Берестейщини зі середовища літераторів та молодих українських науковців.
Розповіли мені вони про Західне Полісся, Берестейщину. Автохтонів на Берестейщині
важко навіть близько порахувати, зокрема, через асиміляційні процеси. Ще тоді, коли
я був там у 2005 році, дехто казав: «На самій Берестейщині проживає майже мільйон
українців-автохтонів». Тепер мої співрозмовники нарахували їх фактично 700 тисяч,
хоча з доповненням, що до такого походження зарахували б себе, мабуть, тільки
40 тисяч. Значна більшість розмовляє різними говірками білоруськими, а то і з російським
акцентом. Активна громадськість Берестейщини групується, зокрема, навколо регіонально
зареєстрованої організації «Берегиня». Видають журнали, навіть книжки, тощо. У них
публікуються літературні статті, твори, наукові праці на історичні теми.
Працюють курси української мови для дорослих у приміщенні
міської бібліотеки. З нового навчального року вони продовжаться, а також додадуться
курси в Кобрині (райцентр у Брестській області). Контакт добрий з Україною, зокрема,
через освітні інституції і громадські організації у Львові, Луцьку, тощо. Просили
допомоги стосовно гонорарів для вчителів та видань.
У неділю о 10-й годині ранку я відвідав Білоруську греко-католицьку
церкву на повідомлення, що, власне, цю літургійну відправу зазвичай обслуговує український
священник для української громади українською мовою. Були українці, греко-католики
і православні, котрі відмовились молитися у православних храмах Московського патріархату,
бо іншої православної церкви, крім МП, немає у Білорусі. Український священник був
у відпустці, але його дуже вдало, як на мене, заміщав білоруський священник; він
відправив літургію святого Івана Золотоустого і виголосив проповідь білоруською
мовою. Хор теж співав білоруською.
Опісля відбулася моя зустріч із громадою, до якої долучились
також отець та інші білоруси - члени парафії. Виявилось, що отець - монах чину студитів
- розмовляє українською, навчався у Львові, в Українському католицькому університеті,
знає Блаженнішого Святослава і Високопреосвященного Бориса, які, до речі, його вчили.
Церква підпорядковується прямо Східній конгрегації Ватикану. Вся Білоруська греко-католицька
церква (БГКЦ) нараховує тільки кілька тисяч мирян. Власне, тут знайшли собі місце
наші українці родом з Тернополя, Львова, Івано-Франківська, але також з Херсона,
Чернігова, тощо. БГКЦ дотримується нового Григоріанського церковного календаря.
Дещо про застій. Як я уже згадував, мене позитивно вразили
порядок та архітектура Мінська. Дороги мають асфальтове покриття, без небезпечних
тріщин і вибоїн, архітектура - цікаве поєднання радянського і модерного скла і заліза
з імпровізованими формами. Користувався я метро, порівняно новим і чистим, з
1989 року. А зупинки називалися так: Партізанская, Трактарний завод, Пралетарская,
Першамайская, Фрунзенская, Пушкінская. Казали мені, що назви зупинок не змінювалися
після Незалежності, як і назви вулиць, пам'ятники Леніну. Майже ніхто не звертає
уваги на це явище. Треба розуміти, що Путін не є проти радянської символіки, навіть
казав, що той, хто не тужить за СРСР, не має серця, а білоруси - надзвичайно смирна
нація. Для Лукашенка радянська вертикальна диктатура є прийнятною.
Напевно, найбільші позитиви для українців Білорусі -
це їхня географічна близькість до України, а також порівняна національна свідомість.
Біля Гомеля людей, котрі походять чи мають коріння на східних землях України, сприймають
немов українських націоналістів. Пригадую випадок у традиційному білоруському ресторані,
коли при мені українка, що має коріння в Чернігівській і Харківській областях (мати
звідтам) сама звернула увагу офіціантові на російську музику, яка звучала у приміщенні
для всіх, та попросила чемно ввімкнути білоруську. Офіціант звернувся до свого старшого
за барною стійкою, який зухвало відмовив та ще додав, що це з принципу він відмовляє.
Моя пані відповіла, що ми з принципу залишимо цей заклад. Ресторан перейшов на білоруську.
Для мене це було нормальним. Тільки мої друзі з Києва так би не зреагували.
Москва має великий вплив та тисне на Білорусь, і при
цьому страждають, зокрема, білоруські, а також і українські мешканці Білорусі. З
огляду на конфлікт з Україною і Грузією, Москва, здебільшого, заборонила свої рейси
до цих країн. Разом з цим, Україна та Грузія заборонили рейси в Російську Федерацію.
Тепер ці рейси проходять через Білорусь, і на тому заробляє головна авіалінія Білорусі
«Белавія», яка є державною структурою. Тобто, тут уже бідні білоруси не такі бідні.
Підсумки
Як допомагати українцям, а також і білорусам у Білорусі?
Ледве чи експортом демократичних процесів, чого найбільше боїться Лукашенко. Висновок
мій політичний: Білорусь зацвіте демократією,
коли не стане у Білорусі росіян, російської церкви, тобто, поневолювачів. Білоруси
за своїм характером демократи. Наразі треба концентрувати допомогу нашим українцям
на освіті і культурі, вивчати та плекати українську мову та традиції, а також підтримувати
неросійські церкви. Тут Західна діаспора, її структури, громадські, культурні, допомогові
і навіть приватні фундації можуть допомогти. Політична стратегія повинна бути не
проти самого Лукашенка, а, радше, впливати, щоби, бодай, нейтралізувати вплив та
тиск Москви.