rss
11/12/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#363

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Перші роковини смерті Левка Лук’яненка

7 липня виповнилися перші роковини з дня відходу у засвіти великого українця, видатного борця за волю України, багаторічного політв'язня, Героя України Левка Григоровича Лук'яненка.

 

Цей день, його відзначення, спосіб вшанування пам'яті покійного - все це є штрихами до нашого сьогодення. Штрихами нібито невеликими, але вкрай важливими.

Почну з початку. А початком був ранок.

І зранку на цвинтарі зібралась невелика групка людей. Вони скупчилися біля могили і слухали молебень, який служив священник. Центром цієї групки була жінка - дружина Левка Григоровича Надія. За рік після смерті чоловіка пані Надія майже не змінилася - намагається виглядати бадьорою.

Лише погляд став трагічнішим та глибше залягли зморшки.

Мені декілька років тому трапилася щаслива нагода побувати в хаті Левка Григоровича в селі Хотів, під Києвом. Пам'ятаю, як енергійно, з примовками, з посмішкою рухалася по хаті пані Надія, збираючи на стіл. І ось стоїть вона непорушно, вся в собі, в думках і спогадах про того, хто відлетів, хто був центром і сенсом їхнього спільного життя у тій хаті. Але ж і пані Надію не всі знають в обличчя, тільки ближнє коло пана Левка та ті, кому поталанило відвідати їхню оселю.

А із впізнаваних облич там можна було побачити хіба що Богдана Гориня - хай не ображаються на мене інші достойники.

Та й то ризикну сказати, що більшість із тих молодих кандидатів у депутати, котрі заполонили нині інформаційний простір країни, відсотків 90, а то й більше, можуть не тільки не знати в обличчя Богдана Гориня, але й не чули про нього дотепер.

Не побачив я в цій групці людей, котрі, як горобчики в негоду, згрудилися навколо могили, більше нікого, хто б міг надати цьому сумному ритуалу якоїсь символічної значущості, уваги державного рівня.

Ні уряд, ні Верховна Рада України, ні, прости Господи, Офіс президента України не делегували жодного високопосадовця, котрий би від імені Держави, за яку так героїчно боровся Левко Лук'яненко, висловив слова вдячності і шани.

Може, хто з читачів думає, що газети України, радіо України, телебачення України приділило цим роковинам хоч якусь помітну увагу?

  Title

Відповідь у тому, що я не назвав їх українськими. Бо надто мало серед них ЗМІ, які з повним правом могли б пишатися цим високим званням.

Є, але мало.

І от що я подумав. На наших очах відходить - і значною мірою уже відійшла - велика і трагічна епоха героїчної боротьби жменьки волелюбних українців з величезним і жорстоким Молохом радянського тоталітаризму.

Якщо чинні учасники перших десятків виборчих списків «борються» за те, щоб зайти в колишню Адміністрацію, а нині Офіс президента України, в шортах, то ті велети боролися за правду, за мову, за свободу творчості, за Україну.

Постаті і теми неспівмірних масштабів.

Що вони, ті поодинокі герої, отримали за свою чесність, за свій патріотизм, за свою волелюбність, за відданість Україні? Зламані долі, знищені твори, роки вимушеної творчої та професійної бездіяльності, спотворене особисте і сімейне життя. Одиниці виявилися «щасливчиками». Вони вижили і дожили до Незалежності.

72 доби Левко Лук'яненко чекав розстрілу у в'язниці - цей вирок виніс йому тодішній Львівський суд. Він до останнього перегукувався у таборі з Василем Стусом, поки той не сконав від тортур катів.

Левко Лук'яненко народився 24 серпня, і саме цей день став Днем Незалежності України. І Левко Лук'яненко став чи то автором, чи то співавтором (по-різному пишуть) Декларації Незалежності.

Народний депутат декількох скликань, посол, політик, письменник, державний діяч - а головне - воістину історична особа, ось ким був Левко Лук'яненко. І ганьба тим, котрі забули чи не захотіли в цей день вклонитися його пам'яті.

Героїчне покоління Л. Лук'я­ненка, В. Чорновола, В. Стуса, Алли Горської і сотень інших українців та українок вписано золотими літерами в Історію України.

І якщо пігмеї не вклоняються велетам, то тим гірше для пігмеїв.

Проєкт Verbalization і українські вибори

Нові лідери й нова реальність Євросоюзу

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com