Володимир Анатолійович Куцик (позивний «Дід») народився 22 квітня 1968 року.
Мешкав у селі Стоянів, Радехівського району, Львівської області.
29 січня 2019 року підписав свій перший контракт. Після навчання у 184-му навчальному
центрі, що розташований у Старичах, Львівської області, був відряджений до свого
підрозділу, в який прибув два тижні тому.
Солдат, водій-електрик відділення управління взводу зв'язку механізованого батальйону
24-ї окремої механізованої бригади.
Загинув Володимир Анатолійович 30 квітня у районі міста Мар'їнка, Донецької
області, від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
«Відповідальний, доброзичливий, щирий, завжди готовий прийти на допомогу і навчити.
З повагою ставився до своїх командирів, незважаючи на те, що був значно старшим
за них. Користувався повагою у колективі - таким Володимир Анатолійович залишиться
у нашій пам`яті. Вічна пам'ять, друже», - йдеться у дописі 24-ї ОМБр у «Фейсбук».
Снайпер влучив з новітньої російської гвинтівки у тазостегнову кістку воїна,
- розповідає боєць із тієї ж бригади Римма Баранець.
«Він не одразу помер, медики надавали допомогу, але поранення - просто несумісне
з життям. Та куля роздробила все. Помер від втрати крові», - розповіла вона. «Ще
вчора обідали разом, - каже Римма. - Коли він прийшов до нас, ми почали називати
його «дідом». Він погодився, бо таким нам і був. З ним завжди було легко спілкуватися.
Руки - золоті. З чим до «Діда» не звернешся, завжди допоможе. Порадою, підтримкою.
Ми всі досі вражені, не можемо відійти, адже жили і ділили побут. Скажу, що вчора
і небо плакало, коли його нам привезли. Така злива пішла. Завжди пам'ятатимемо нашого
діда Володимира».
Поховали воїна у рідному селі Стоянів, на Львівщині.