Володимир Анатолійович Куцик (позивний «Дід») народився 22 квітня 1968 року. Мешкав у селі Стоянів, Радехівського району, Львівської області.

29 січня 2019 року підписав свій перший контракт. Після навчання у 184-му навчальному центрі, що розташований у Старичах, Львівської області, був відряджений до свого підрозділу, в який прибув два тижні тому.

Солдат, водій-електрик відділення управління взводу зв'язку механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув Володимир Анатолійович 30 квітня у районі міста Мар'їнка, Донецької області, від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.

«Відповідальний, доброзичливий, щирий, завжди готовий прийти на допомогу і навчити. З повагою ставився до своїх командирів, незважаючи на те, що був значно старшим за них. Користувався повагою у колективі - таким Володимир Анатолійович залишиться у нашій пам`яті. Вічна пам'ять, друже», - йдеться у дописі 24-ї ОМБр у «Фейсбук».

Снайпер влучив з новітньої російської гвинтівки у тазостегнову кістку воїна, - розповідає боєць із тієї ж бригади Римма Баранець.

«Він не одразу помер, медики надавали допомогу, але поранення - просто несумісне з життям. Та куля роздробила все. Помер від втрати крові», - розповіла вона. «Ще вчора обідали разом, - каже Римма. - Коли він прийшов до нас, ми почали називати його «дідом». Він погодився, бо таким нам і був. З ним завжди було легко спілкуватися. Руки - золоті. З чим до «Діда» не звернешся, завжди допоможе. Порадою, підтримкою. Ми всі досі вражені, не можемо відійти, адже жили і ділили побут. Скажу, що вчора і небо плакало, коли його нам привезли. Така злива пішла. Завжди пам'ятатимемо нашого діда Володимира».

Поховали воїна у рідному селі Стоянів, на Львівщині.