Москва не припиняє спроб сварити Київ і Варшаву й у газовій сфері. Польща вже зараз готова транспортувати в Україну до 2 млрд кубометрів газу, а в перспективі - у кілька разів більше, аби допомагати Україні підтримувати енергетичну незалежність.

 

Про це заявив нещодавно під час прес-конференції у Варшаві уповноважений польського уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Пьотр Наїмський.

Відтак, якими є перспективи співпраці України з Польщею у газовій сфері в умовах впливу Росії та зростання енергетичних інтересів США в Європі?

Ці питання Укрінформу допомагав аналізувати президент Центру глобалістики Стратегія XXI Михайло Гончар.

Київ-Варшава: спільні газові інтереси

 

У словах польського урядовця, загалом, немає нічого нового. Він уже кілька років поспіль говорить про те, що Варшава очікує на добудову Україною відрізку газогону протяжністю майже 100 км від найближчого газосховища в Україні до польського кордону. Це дало б змогу транспортувати більші обсяги газу з Польщі в Україну. Новий інтерконектор розрахований на транспортування 8 млрд кубометрів з Польщі в Україну та 7 млрд кубометрів газу в зворотному напрямку.

Для запуску нового інтерконектора Польща зі свого боку кордону має добудувати 1,5 км. При цьому готова це зробити у будь-який момент. Зрештою, Наїмський зазначив, що це буде обов'язково зроблено в рамках створення газового коридору «Північ-Південь». Український ринок газу є привабливим для Польщі, на нього польська нафтогазова компанія PGNiG хоче постачати дедалі більші обсяги газу. Не випадковим є продовження восени минулого року контракту між польським PGNiG й українським «Укртрансгазом» на використання польською стороною українських газосховищ.

Діюче газове сполучення між Україною і Польщею існує з 1963 року. При цьому, у прямому режимі постачання газу з Росії в Європу через нього можна транспортувати 5 млрд кубометрів газу, а в режимі реверсу - з Польщі в Україну - до 2 млрд кубометрів. Від серпня 2016 року до червня 2018 року Польща експортувала в Україну 1,3 млрд кубометрів газу. Це не якісь значні обсяги газу, але у випадку кризових ситуацій ці постачання можуть мати неоціненне значення для енергетичної безпеки України та й для українсько-польських відносин загалом. Наприклад, під час одноденної газової кризи 1 березня 2018 року, коли російський «Газпром» відмовився виконувати постачання в Україну відповідно до Стокгольмського арбітражу, польська компанія PGNiG прийшла з допомогою й доправила в Україну незначний обсяг газу - 1 млн кубометрів. Однак, у цій ситуації, як наголошує президент Центру глобалістики Стратегія XXI Михайло Гончар, «важливим є не сам обсяг, а щоб успішно спрацював механізм екстреної допомоги».

Торік під час Українсько-польської міжпарламентської асамблеї у Варшаві Наїмський наголошував, що попри тривалі переговори між польським та українським операторами газопроводів - компаніями Gaz-System та «Укртрансгазом» - щодо будівництва нового інтерконектора, з українського боку справа так і не зрушила з місця. Тоді він просив народних депутатів України, аби вони спробували переконати «відповідних людей та інституції в Києві», щоб, врешті, у цьому питанні сталися позитивні зміни. Свої сподівання на зрушення він висловив і кілька днів тому, маючи на увазі нову президентську команду в Україні.

Відтак, постає питання: чому дійсно ця справа поки що не вирішується у Києві?

Добудова інтерконектора з Польщею: що стоїть на заваді й чи він потрібний Україні?

 

Президент Центру глобалістики Стратегія XXI наголошує, що добудова цього газопроводу до кордону з українського боку «не є ані технічною, ані фінансовою проблемою», просто НАК «Нафтогаз України» став заручником анбандлінгу (unbundling - англ.) - проекту відокремлення Оператора ГТС України зі структури Нафтогазу.

«Нафтогаз дивиться на процес будівництва інтерконектора не зі своєї загальнокорпоративної точки зору, а з погляду, що Оператор буде виділений із системи Нафтогазу. Відтак, будівництво цього інтерконектора вже буде завданням цієї компанії», - наголосив Гончар.

Він зауважив, що на добудову інтерконектора Оператор ГТС - а це може бути «Укртрансгаз» чи ПАТ «Магістральні трубопроводи України» - треба буде витратити приблизно 200 млн доларів.

За планами, новий незалежний Оператор ГТС має запрацювати з 1 січня 2020 року. Відтак, ймовірно саме тоді прийматиметься якесь комерційне рішення щодо цього інтерконектора, а політичне рішення буде вже за новим урядом України.

Ще одне ключове питання: наскільки важливим і потрібним є для України новий газовий інтерконектор з Польщею? Це питання варто розділити на комерційну і політичну складові.

Як зауважує Гончар, Україна вже зараз по реверсу має можливості отримувати через газові сполучення зі Словаччиною, Угорщиною та Польщею загалом приблизно 26 млрд кубометрів газу. Ці потужності у 2,5 разу перевищують нинішні потреби України в імпорті газу. Водночас, разом із планами збільшення власного видобутку газу і відмови від імпорту взагалі, того блакитного палива, яке Україна зараз отримує за експортом, вистачить для енергетичних потреб держави.

З іншого боку, як зауважує Гончар, - запас ніколи зайвим не буде. Відтак, краще було б, якби ця інфраструктура існувала, ніж би її не було, особливо у випадку появи непередбачених обставин.

«Якщо бурхливо розвиватиметься економіка, а власний видобуток не буде достатнім, то така інфраструктура мала би бути», - наголошує експерт. Водночас, він додає, що це все потрібно моделювати, оскільки витрачені кошти на створення інтерконектора потрібно буде якось повернути. Одним з варіантів є, наприклад, використання потужностей інтерконектора польськими компаніями, які потенційно можуть бути зацікавлені у створенні своїх запасів в українських газосховищах з перспективою подальшої реалізації газу на ринку країн Центрально-Східної Європи. Цей компонент, на переконання українського експерта, може підвищити також значущість енергетичного коридору «Північ-Південь».

Але є й політична складова. Останнім часом енергетичним ринком у Європі активно цікавляться американці, які хочуть продавати дедалі більше блакитного палива на Старому континенті. Не є винятком й Україна. Польща торік підписала з американськими компаніями кілька довготермінових контрактів на постачання скрапленого газу, який транспортуватиметься до LNG-терміналу в Свіноуйсцє, на узбережжі Балтійського моря. Американці хочуть також продавати газ і в Україні, а поляки готові постачати газ з-за океану через свою ГТС в Україну. Не випадково, президент Володимир Зеленський під час нещодавньої зустрічі з делегацією зі США обговорив проект транспортування скрапленого природного газу з Польщі. Американський газ може бути не найдешевшим, але у пакеті з іншими елементами безпекової співпраці Києва з Вашингтоном, можливо, цілком прийнятним.

Російський газовий «кілок» в українсько-польські відносини

 

Україна й Польща тісно співпрацюють у політичній сфері, зокрема, і щодо протидії будівництву «Північного потоку-2». Як зауважує Гончар, паралельні зусилля Києва і Варшави, зокрема, й на американському напрямі, принесли свій ефект. Крім того, Польща зробила значний внесок, щоб «Північний потік-2» підлягав новій газовій директиві ЄС.

Відтак, як зауважив експерт, Росія намагається застосувати щодо українсько-польських відносин свій давній підхід - розділяй і володарюй - аби посварити Київ і Варшаву. В українському Інтернет-просторі нещодавно з'явилася інформація про те, що Польща нібито є конкурентом України за транзит російського газу в Європу. Вкидання базується на тому, що в умовах, коли Київ проводить складні переговори у трикутнику Україна-Росія-ЄС за продовження транзиту через українську ГТС російського газу до ЄС із 2020 року, Польща модернізує свою систему з метою збільшення транспортування газу з Росії до Європи.

Гончар переконаний: хтось намагається вбити додатковий кілок у проблемні польсько-українські відносини, «малюючи якусь конкуренцію».

«Але її реально не може бути суто з технічних причин», - підкреслив президент Центру глобалістики Стратегія XXI. Він наголосив, що польський газопровід Ямал-Європа працює майже на повну потужність, а конкуренція з Україною могла би бути у випадку будівництва Росією через територію Польщі другої нитки цього газопроводу. Свого часу Польща відмовилася від таких пропозицій Росії саме з думкою про хороші відносини з Україною. Але зараз у Росії навіть не було б на це коштів.

«Ці вкидання з російського напрямку, що начебто Польща щось перехопить з українського транзиту, приречені на поразку, бо насправді - не мають під собою жодного підґрунтя», - констатував Гончар.

Українсько-польські відносини у газовій сфері мають свою непогану перспективу. Попри те, що будівництво газового інтерконектора між Україною й Польщею може викликати безліч запитань з точки зору комерції, чинник політичної доцільності теж повинен залишатися на порядку денному. Вбачаючи у союзі Польщі, України і ще кількох країн регіону серйозний «газовий» фронт протидії російській монополії в Європі, можна очікувати появи подальших «інформаційних викидів» з російського боку, аби посварити Київ і Варшаву.

 

Автор: Юрій Банахевич, Варшава

Джерело: «Укрінформ»