Надії на диво і те, що Росія розтане від санкцій, зникають, мов марево в пустелі. Союзників стає дедалі менше, а ворог стає дедалі нахабнішим. Єдиний вихід з цієї ситуації - працювати над помилками і збирати сили для удару у відповідь (навіть якщо саме це формулювання нас самих і лякає, не кажучи вже про дії у цьому напрямку).

 

Отже, спершу - про погане і дуже погане.

В  Україні чомусь прийнято сварити (щоб не сказати - обливати помиями) так звані «широкі маси». Тим не менш, українська держава як така досі існує саме завдяки тому, що ці широкі маси наважилися дати відсіч ворогу. І фінансами, і наполегливою працею, і безпосередньо боєм.

І саме ці широкі маси взяли на себе і перший удар ворога, і обов'язки держави. І в багатьох напрямках саме ці широкі маси і досі виконують ці обов'язки - оскільки держава вже шостий рік не може за них взятися.

Один з найпомітніших прикладів такого виконання державних обов'язків звичайними громадянами чи навіть і колишніми громадянами - це інформаційна війна.

Для того, щоб порахувати, скільки грошей пішло свого часу на «Мінстець» чи на інформаційні потреби з державної кишені, потрібно писати окрему статтю. Та навіть без підрахунків можна впевнено сказати: суми ці - доволі чималі.

Тим не менш, найпотужнішою інформаційної структурою України як був, так і лишається суто волонтерський проект «InformNapalm». В перші роки війни також потужною інформаційною структурою був і проект «Інформаційний спротив»  - попри те, що його експерти мусіли відбиватися не тільки від зовнішнього ворога, а й від нападок своїх же ж колег, котрі сприймали аналіз як критику - і сприймали не завше адекватно.

Тим не менш, «Інформаційний спротив» неабияк докладався до того, щоб пояснити і українцям, і світові, те, що відбувається.

Бо пояснювати ситуацію в країні та на фронті отим не раз і не два розкритикованим «широким масам»  - це не менш важливо, ніж пояснювати цю ситуацію закордонним партнерам. Із закордонними партнерами, принаймні, європейськими, ми вже конкретно влипли в халепу. Халепа з пояснюванням ситуації власним громадянам наразі не набагато менша - але, будемо сподіватися, її виправити трохи легше.

«Широкі маси», всупереч часто повторюваній думці, не є дурними, і не є непатріотичними - але вони мусять чітко розуміти, що діється в країні. А українська влада протягом 5 років не докладала особливих зусиль для таких пояснень - швидше навпаки.

Велетенські потоки в інформаційному просторі відходили Медведчуку та компанії - в обмін чи то на лояльність, чи то хто його знає, на що. Результат цих сумнівних угод - це і згасання громадського ентузіазму, і навіть певна соціальна депресія. Цілком можливо, що саме такого результату і потребувала досі українська влада - бо народ на ентузіазмі може гори звернути, а разом з ними - і шию занадто клептократичній владі.

Але от халепа - без того ентузіазму ми війну не виграємо.

Чи можна тримати народ постійно в робочому патріотичному ентузіазмі - і в рамках закону?

Можна.

Спитайте у ізраїльської влади, як вони то роблять, бо якось таки роблять.

Можливо, допомагає те, що їхня влада теж тримається на патріотизмі та пошані до закону, а тих представників влади, котрі другої умови не дотримуються, наполегливо садять за ґрати, не дуже зважаючи на титули і заслуги.

Нам ще до такого суспільного раю далеко - але треба в тому напрямку таки рухатися, інакше нас просто кури загребуть, і то не прості, а російські двохголові. Дуже би того не хтілося.

А нещодавно лави наших оборонців від тієї двохголової напасті зазнали чималої втрати.

У Києві 19 червня з вогнепальним пораненням у голову було знайдено одного з найбільш активних бійців України в інформаційній війні, підполковника запасу, координатора групи «Інформаційний спротив», народного депутата Дмитра Тимчука. За фактом загибелі Тимчука відкрито кримінальне провадження за статтею 115 Кримінального кодексу (умисне вбивство).

В день його смерті було оприлюднено звіт Міжнародної слідчої групи (JIT) стосовно розслідування катастрофи рейсу МН17. Збором доказів для цієї справи займався, зокрема, і сам Дмитро Тимчук.

І, як би не хтілося вірити у випадковість, у війні з Росією таких збігів просто так не буває...

За кілька днів до смерті Тимчук у своєму Фейсбуку висвітлював ситуацію з війною на морі - і пропонував цілком реальні заходи, котрі могли би поліпшити наше нелегке становище. Допис наскільки корисний і детальний, що варто зацитувати його повністю.

 

«Комітет з безпеки на морі (КБМ) Міжнародної морської організації (ІМО) в рамках сесії в терміновому порядку закликав Росію виконати рішення Міжнародного Трибуналу ООН з морського права. На підтримку України і за звільнення незаконно захоплених військово-морських кораблів виступила більшість морських держав Організації.

Країни ІМО виробили документ «Безпека та охорона навігації в північній частині Чорного моря, Азовському морі і Керченській протоці» і прийняли рішення розширити моніторинг безпеки навігації на Азовське море і Керченську протоку, які раніше були оголошені «сірою зоною», небезпечною для міжнародного судноплавства.

Нагадаємо також, що під час 6-ї сесії Підкомітету з імплементації інструментів ІМО члени Організації оцінили надані Україною докази і засудили використання Кремлем Російського Морського Регістру Судноплавства (РМРС) для надання суднам в Криму послуг конвенційної сертифікації для їх реєстрації під прапором РФ, а також забезпечення сюрвейерських послуг іноземним суднам для сприяння їх заходженню у закриті порти окупованого Криму.

На засіданні не обійшли стороною і Російський Річковий Регістр (РРР), який «засвітився» у використанні окупаційною владою РФ в АРК з метою приховування фактів реєстрації суден та ведення госпдіяльності в закритих портах Криму, а також права плавання під прапором держави-агресора, що не сприяє безпеці навігації в північній частині Чорного моря.

Слід зазначити, що обидві установи, хоча і мають зовнішню форму господарювання у вигляді приватного акціонерного товариства, фактично перебувають у власності РФ і підконтрольні в своїй діяльності уряду РФ, згідно з розпорядженням В. Путіна №1080-р від 30.06.2010.

Саме РМРС і РРР є тими структурами, через які Кремль вирішує такі стратегічно важливі для нього завдання:

- легітимізація органів і установ АРК, зміна де-факто правового статусу АРК і вод навколо окупованого півострова;

- втягування іноземних судновласників і операторів в забезпечення роботи закритих кримських портів та заходження іноземних суден в них в обхід міжнародних санкцій.

Російські Регістри функціонують не тільки в регіонах РФ, а й за її межами, зокрема, і в ЄС, який засудив анексію і окупацію АРК. Регістри мають представництва в Фінляндії, Хорватії, Німеччині, Польщі, Нідерландах, Румунії, Чехії, Болгарії, Швеції, Сінгапурі, Австрії, країнах Балтії, в офшорних Кіпрі та Мальті.

Українському МЗС варто негайно ініціювати питання перед ЄС про закриття представництв і філій РМРС і РРР на території Європи, і виключення їх з переліку установ, послуги яких використовуються і з якими співпрацюють міністерства і відомства, як окремих країн, так і ЄС загалом. Крім того, доцільно ініціювати рекомендації від імені повноважних органів ЄС до європейських судновласників, операторів і страхових компаній уникати співпраці і вибирати альтернативу Регістру Росії при здійсненні морської діяльності.

Причини для такого кроку є. У березні 2017 року проти РМРС були введені спеціальні економічні санкції МЕРТ України, що передбачають призупинення будь-якої зовнішньоекономічної діяльності. А з 2018 року цю установу було внесено РНБО України до переліку юридичних осіб, які завдають шкоди національним інтересам нашої країни, порушуючи режим тимчасово окупованих територій, сприяючи незаконній діяльності в портах і надаючи послуги в забезпеченні військової присутності Чорноморського Флоту РФ в Криму.

У свою чергу, щодо РРР здійснюється кримінальне провадження під загальним керівництвом Генеральної прокуратури України за захоплення майна, перереєстрацію під прапор РФ і постановку на класифікаційний облік на незаконно створене окупаційною владою ГУП РК «Чорноморнафтогаз» українських плавзасобів, таких, як «Петро Годованець», «Україна», «Центавр», «Сиваш», «Федір Урюпін» та ін. Зазначені плавзасоби експлуатуються Російською Федерацією для незаконної розробки і видобутку природних ресурсів у виключній морській економічній зоні і континентальному шельфі України. Балансова вартість втрат України на сьогодні вже перевищує 14,9 млрд. грн.

Щодо цих та інших фактів Україна додатково сповістила Міжнародну асоціацію класифікаційних товариств (IACS), звернула увагу цього органу на демонстративні і грубі порушення Росією міжнародного права і закликала не визнавати документацію цих установ на здійснення діяльності в окупованих портах Криму і водах України, а також засудити деструктивні дії, які підривають суверенітет України з порушенням низки резолюцій ГА ООН з підтримки територіальної цілісності України і безпеки Чорноморського регіону.

...у разі відсутності негайної реакції Росії на рішення Трибуналу ООН з морського права ІМО може в повній мірі застосувати до РФ низку обмежень, здатних завдати шкоди російському судноплавству, наприклад: призупинити/виключити з найвищої категорії «А» Ради ІМО, що еквівалентно втраті статусу морської держави і відсутності можливого пересування морем поза внутрішніми водними шляхами Росії. В результаті Росія ризикує зазнати нищівного удару по інтересах в Чорноморському Регіоні, які в умовах мілітаризації АРК і розробки природних ресурсів в Чорному морі мають для неї особливе геополітичне значення.

ІМО також повноважна окремою резолюцією рекомендувати судновласникам, операторам, шіпінговим і крюїнговим компаніям, екіпажам суден та адміністраціям портів утриматися від використання портів РФ в Азовському морі, а також від використання послуг Регістрів РФ і російського торгового флоту в Чорному морі, щоб уникнути повторення «керченського нападу», що призведе до мільярдних збитків для Росії.»

(https://www.facebook.com/dmitry.tymchuk/posts/2100708283391149 )

 

До цієї заяви експредставник президента України в Автономній Республіці Крим, доктор юридичних наук Борис Бабін ще додав:

«Все правильно написано, але варто нагадати, що санкції проти цих регістрів, дійсно запроваджені указом президента України, потім іншим указом того самого президента було дуже оперативно істотно пом'якшено. Хтось втратив, хтось заробив, така вже у нас цікава кримська політика. Також ключовою була позиція військової прокуратури, що послідовно та до кінця відстоювала санкції проти Росрегістру (не президентські, а економічні урядові) в судах. На відміну від Адміністрації президента Порошенка та окремих суддів, військові прокурори російські гроші вочевидь проігнорували».

Дивно, але українські ЗМІ проігнорували і допис Тимчука, і коментар Бабіна.

На щастя, звернули увагу на інше повідомлення групи «Інформаційний спротив» - від координатора Костянтина Машовця, про те, що захоплені Росією українські вишки для видобутку нафти і газу на Чорноморському шельфі переобладнані у військові об'єкти радіотехнічної розвідки.

За даними Машовця, на бурові платформи було закуплено і встановлено системи спостереження за надводною обстановкою. Поставку здійснило ЗАТ «Морські комплекси і системи», яке базується в Санкт-Петербурзі. Інформація в режимі реального часу передається Прикордонному управлінню ФСБ по Криму, а також потрапляє і в систему розвідки ЧФ Південного військового округу РФ. Таке розміщення систем і розташування бурових установок забезпечують агресору практично повний контроль за трафіком комерційних суден і військових кораблів, які йдуть в порти України.

«Таким чином, фактично можна говорити про блокаду морського сполучення з використанням об'єктів цивільної інфраструктури. Подібна стратегія Кремля має на меті послабити ефект присутності військового контингенту НАТО в Чорному морі, що стало відповіддю на окупацію Криму і мілітаризацію Чорноморського регіону, а також послабити судноплавні можливості країн Причорномор'я, що є грубим порушенням Конвенції 1982 року, учасником якої є і сама Росія», - підкреслив Машовець.

Загалом у тому, що Росія перетворила бурові установки на військові об'єкти, нема нічого дивного. Росія взагалі перетворює на військові об'єкти все, до чого тільки торкається, якими б не були деталі конструктора - все одно в них кулемет виходить в результаті.

Дивно те, що ми досі сподіваємося, що російська військова міць зникне сама, мов роса на сонці.

Дива трапляються, тому, звісно, таке теж можливе. Але можливе і цілком зворотне. Тому в наших інтересах наразі - докласти всіх зусиль, щоб зникли не ми.

В даному випадку - довбати і ЄС, і ПАРЄ, і ІМО з такою силою і частотою, щоб їм було простіше виконати наші вимоги, ніж шукати пояснення, чому вони цього робити не хочуть.

Лупати цю скалу активно і безперервно, зі всіх можливих сторін - і від держави, і від суспільства, і від діаспори, і просто від всіх мирних людей планети. Іншого виходу в нас наразі немає.