rss
09/18/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#360

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Це цікаво \ Карпатські буйволи: мають басейн, а у болоті приймають омолоджувальні ванни

На єдиній в Україні буйволиній фермі виготовляють справжню моцарелу.

 

Про те, що молоко, яке дають буйволиці, найкорисніше, бо має багато магнію, кальцію, цинку, фосфору, вітамінів групи А та В, я знала. Хоч ніколи його не пробувала. Але не знала, що ці тварини такі ж розумні, як і собаки. І вміють демонструвати емоції: жаль, злість і навіть співчуття. Люблять ласку. На агресію реагують теж. Якщо ти б'єш буйвола, маєш бути готовим до помсти. Про усе це я довідалася від адміністратора ферми «Карпатський буйвол» (у Виноградівському районі, у Закарпатті) Інни Левдар, яку справедливо можна назвати фанатом «буйволячої справи». Пані Інна закінчила школу із золотою медаллю, здобуває другу вищу освіту.

Єдина в Україні буйволина ферма «Карпатський буйвол» дев'ять років відновлює популяцію цих дивовижних і дуже корисних тварин. Коли ж кількість стада побільшала, вирішили створити ферму, на якій нині є 62 буйволи. Найстарішій тварині 38 років.

Десять буйволиць викупили з м'ясокомбінату. Вони народили по одному буйволенятку. Буйволиці отеляються раз на 2 роки, оскільки виношують малят 11 місяців. Народжувати здорових буйволенят самка може до 30-35 років. Ніколи не буває двійні, а маса телятка від 35 до 50 кілограмів. Дитинча при народженні має зуби і роги. Через 15 хвилин після народження спинається на ніжки, а через дві години добре ходить. Буйволиці легко отеляються і не потребують сторонньої допомоги.

Підходимо до загорожі, за якою на нас насторожено дивляться рогаті тварини. Одна з них підходить до нас. «Це - найдобріший сюсі-пусі бичок Хан, йому лише вісім років», - Інна гладить здоровезного рогатого бугая по брудній голові, а він від задоволення аж примружує очі. У Хана є свій гарем - 10-12 самок. А гордістю ферми є найстаріший бик, якому минуло 25 років. Але не вони тут головні. У стаді панує матріархат - усе вирішує буйволиця Жуля, яка прийшла сюди пішки з Тячівщини. Її господиня не могла більше утримувати, тому й вирішила продати. Жулю вона доглядала на совість. Буйволиця була настільки великою, що довелося вирубувати двері в хліві, аби вивести її на подвір'я. Жоден транспорт Жулі «не підходив», тому на ферму вона прийшла пішки. Стадо приймало її важко, як і всіх новачків, але згодом Жуля не тільки пристосувалася, а й стала лідером. Тепер вона керує всім. Щоб старожили прийняли новоприбулих буйволів у колектив, їх тримають поблизу Жулі та деяких інших буйволиць, аби звикали до запаху.

За словами Інни, у природі є два підвиди буйволів - африканський дикий буйвол та азійський одомашнений. Цих тварин зробили свійськими ще у ІV сторіччі до нашої ери і використовували як робочу тяглову силу. Коли ці тварини потрапили у Карпати, швидко пристосувалися до природних і рельєфних умов. У них почала рости шерсть і ставати товстішою шкіра. Товщина шкіри буйвола понад сантиметр! Буйволи мають дуже міцні ратиці і можуть легко ходити скелястими горами. Перша документальна згадка про те, що буйволів використовували у Карпатах, сягає ХVІ сторіччя.

25 років тому на Закарпатті було понад 850 буйволів, а ще півсторіччя тому ці тварини були у кожному другому господарстві місцевих. Причин різкого зменшення популяції - кілька. По-перше, тварин, які не пристосувалися у колгоспах під час колективізації, знищували. По-друге, через меліорацію та зникнення водойм та боліт тварини не могли охолоджуватися у спеку і гинули. Третя причина - індустріалізація. Вона суттєво зменшила роль цих тварин у сільському господарстві.

У сільському господарстві корова витіснила буйволицю. За добу, за словами Інни, хороша самка у чотирирічному віці буде давати лише 4-5 літрів молока, а з 12-ти років - вісім літрів. І воно дуже жирне - 12% жиру, тоді як у коров'ячому молоці лише 4%. Зате їдять буйволи значно більше, ніж корови. Взимку - це 40 кілограмів сіна за день і 8 кілограмів каші кожен. Із квітня до жовтня, у сезон випасу, 2 гектари зеленої паші з'їдає одна доросла дівчинка чи хлопець (так ніжно Інна називає буйволів. - Г. Я.).

Люблять болото і бруд. Їх вважають останніми свійськими тваринами, які зберегли стійкий імунітет до туберкульозу та сибірської виразки. За 10 років жодна «дівчинка» чи «хлопчик» на фермі не хворіли і не потребували радикальних лікарських втручань. Загроза для них - спека. І затінок їх від спеки не рятує, а тільки водойма, щоб тварина могла з головою пірнути.

- У нас є рекордсменка з перебування під водою, - усміхається Інна. - Це - наша Даринка. Може пробути під водою півтори хвилини. Ми побудували для тварин басейн, а решта буйволів йдуть у поле, де є меліораційний канал. Там вони можуть купатися. Взимку буйволи також шукають болото. Але це погано, бо мерзне вим'я, а потім кровоточить. Тому взимку стадо випускають на вулицю лише тоді, коли температура не опускається нижче, ніж п'ять градусів.

Болото буйволам потрібне для того, щоб рятувалися від шкірних паразитів - мух, оводів, кліщів, бліх. «Болото для них - як омолоджувальні ванни», - сміється Інна. Якщо усі ці умови буде дотримано на фермі, то буйволи доживатимуть до 50-55 років. Це не лише болото і вода, а й здорова органічна їжа. Без біодомішок, комбікормів.

- Кожна тварина на фермі має паспорт, у який вписують батьків і навіть «бабусю з дідусем». Та, попри це, у держреєстрі карпатського буйвола як окремого виду тварин, на жаль, досі нема. Наша ферма робить все для того, аби зберегти і примножити популяцію, показати, які тварини повинні бути у сучасному світі.

Як з'ясувалося, доять буйволиць... чоловіки. Бо треба мати неабияку силу в руках. Ще два роки тому доїли руками. Але довелося через кілька причин відмовитися від ручного доїння і закупити апарати. Однією з причин стала плинність кадрів. Ці тварини дуже вірні і звикають до людей. Коли звільняється дояр, буйволиці сприймають це болісно і не дають молока незнайомим людям. Та й часу багато йде на ручне доїння. За словами Інни, її брат доїв дев'ять буйволиць три з половиною години. У них дуже мале і тверде вим'я. А перед доїнням треба ретельно вимити кожну буйволицю. Придбання доїльного апарата полегшило і пришвидшило роботу. Та й тварина не буде болісно реагувати на зміну персоналу. «Якщо незнайома людина хоче спробувати доїти - буде бити, копати, молоко затягне. Не пустить молоко. Не буде молока», - каже Інна. На сьогодні дояться лише дев'ять самок, які дають на добу 36 літрів молока.

Після знайомства з буйволами нас повели у дегустаційний зал. На фермі працює невеликий переробний цех, де з дуже рідкісного і корисного молока виготовляють різні екопродукти. Гордістю є справжня Mozzarela di Bufala.

Оскільки ці тварини через сильний імунітет не потребують вакцинації, то і молоко не містить антибіотиків. Так само й казеїну та холестерину. З молока роблять сир, сметану, масло, оригінальну моцарелу, плавлений сир і навіть згущене молоко. Сир продають по 60-70 гривень за 100 грамів, моцарелу - 90 гривень, за 100 грамів сметани доведеться заплатити 40 грн., масло коштуватиме 125 грн. за 100 грамів. Літр молока - 100 гривень. За 100 грамів згущеного молока треба заплатити 125 гривень.

 

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-Тур» за організацію цікавої подорожі.

Автор: Галина Ярема

Джерело: «Високий Замок»

До Придунав’я завезли перше стадо водяних буйволів

Андрій Бурлуцький: «Етика застосування штучного інтелекту – це серйозна нова сфера, яку в Україні поки що обговорюють мало»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com