БОКС

 

Чемпіон світу за версією WBC (Всесвітня боксерська рада) у напівважкій вазі (до 79,4 кг) Олександр Гвоздик під час свого перебування в Києві завітав до виставки-музею досягнень братів Кличків, де в рамках проекту Klitschko Expo «Стіна чемпіонів» лишив відбитки своєї долоні. А після цього - в інтерв'ю Укрінформу з неабияким почуттям гумору розповів про спаринги з Усиком, життя в США і специфіку професійного боксу як бізнесу.

 

 - Пане Олександре, у США ви зі сім'єю живете більше, ніж п'ять років. Американське життя скоригувало ваш менталітет?

 - Трохи. Живу в невеликому містечку Окснард, це недалеко від Лос-Анджелеса. Тут спокійно, 192 тисячі мешканців, знімаю будинок, тренувальний зал - за 10 хвилин їзди. Заторів немає. Зручно.

 - Чому вирішили жити в тихому Окснарді, а не в Лос-Анджелесі, де є на що подивитися?

 - Коли я тільки полетів у США, Ломаченко готувався до поєдинку зі Салідо. Перший етап підготовки до бою Василь провів у горах. Я там теж побував, потім поїхав на переговори з промоутерськими компаніями. Top Rank зробив найкращу пропозицію. Спочатку думали, що я буду жити в Лас-Вегасі. Але Боб Арум запропонував моєму менеджерові Егісу Клімасу Окснард. Там була проблема з великими хлопцями - найбільший боксер важив 63 кг. Боб сказав, що це питання вирішить, зі спаринг-партнерами проблем не буде.

На сьогодні розумію, що зробив правильний вибір. У Лас-Вегасі влітку неможливо жити. Божевільна спека - це ж фактично пустеля. В Окснарді в цьому плані значно краще. Прохолодніше, гарна природа, якщо потрібно - поїхав у Лос-Анджелес, він поруч.

 - Сім'я вже пристосувалася до американського життя?

 - Цілком. Дружина Дарина оберігає сімейне вогнище. Старшому синові в жовтні виповниться 11 років, він ходить у звичайну американську школу. Коли ми прилетіли в США, Дмитрові було 6 років. Він пішов у школу, протягом перших кількох місяців було складно. Але діти все схоплюють на льоту. Зараз син чудово розмовляє англійською і не має проблем у спілкуванні з однолітками. Ганні 5 років, ходить у садочок, теж не має жодних проблем у спілкуванні. Майкл народився в Окснарді три роки тому. У 16 років сам вирішить: буде Майклом, як ми його записали, чи Михайлом. Поки що ж він потихеньку «руйнує» наш будинок.

 - Автомобіль для такої великої родини надає промоутерська компанія?

 - Так було тільки в перші два роки контракту з Top Rank. Потім взяв у лізинг Rangе Rover Sport.

 - Ваш тренувальний процес у США сильно відрізняється від того, який був в олімпійському боксі й в «Українських отаманах»?

 - Моя система тренувань багато в чому схожа на ту, яку використовують Василь Ломаченко разом з батьком. Багато що звідти запозичив. Система тренувань залежить від циклу підготовки. Поступово підвищую інтенсивність тренувань перед боєм. На кілька останніх поєдинків як спаринг-партнера залучав українця Ісмаїла Сіллаха. Також доводилося стояти в парах із Дмитром Митрофановим, який на той час жив і тренувався у США.

 - Ви допомагали Олександрові Усику готуватися до бою з росіянином Муратом Гассієвим, перемога над яким принесла українцеві титул абсолютного чемпіона світу. Спаринги з Усиком були запеклими?

 - Під час спаринг-сесій намагався його не розлютити. Знаю, якщо Сашко буде злитися, - мені в рингу стане некомфортно.

- У боксерській спільноті жваво обговорювалася історію, коли росіянин Сергій Ковальов одягнув футболку Василя Ломаченка з тризубом, за що його жорстко критикували російські ЗМІ й його співвітчизники. Ви займаєтеся зі Сергієм в одному залі, що це була за історія?

 - Василь подарував Сергієві свою футболку, Ковальов її одягнув, сфотографувався в ній. Футболки були двох кольорів - жовтого і синього. Малюнок на них був стилізований під тризуб. Сергій одягнув футболку на знак підтримки Василя, хлопці зробили в них спільне фото. Василь теж одягав футболку Ковальова на знак підтримки Сергія. Хлопці просто продемонстрували повагу один до одного. Але, мабуть, хтось не зміг пробачити Сергію його попереднє фото у футболці із зображенням Нестора Махна і написом українською мовою «Воля або смерть», тому й намагалися зробити з цього якусь незрозумілу трагедію.

 - Які у вас стосунки з Ковальовим, який виступає у вашій ваговій категорії й якось навіть виникали розмови щодо організації бою між вами?

 - Нас не можна назвати близькими друзями. Швидше, ми приятелі. Тренуємося в одному залі. Під час підготовки до бою з Вордом я провів кілька спарингів із Сергієм. Ставлюся до нього з повагою, сподіваюся, що це взаємно.

Що ж стосується можливого бою між нами, то до нього на даному етапі не буде великого зацікавлення з боку американської публіки. Українець проти росіянина - в США це складно продати. У нас же такий поєдинок був би сильно політизованим, чого ні мені, ні Сергію точно не хотілося б. Але виключати можливість проведення такого бою в майбутньому не варто.

- Ваш промоутер Боб Арум кілька років тому заявив, що Менні Пак'яо хоче провести бій з Василем Ломаченком. За неофіційною версією, противником цього поєдинку став Анатолій Ломаченко. Вас здивувала реакція Ломаченка-старшого?

- Все, що відбувається в професійному боксі, так чи інакше крутиться довкола грошей. Такий бій може зібрати хорошу касу. Плюс для Василя це був би хороший піар. Але, напевно, це не той бій, який би хотів побачити Анатолій Миколайович. Пак'яо - це легенда. Але на сьогодні це не той Пак'яо, яким він був колись.

- Чи не гальмує Анатолій Ломаченко кар'єру синові таким своїм трохи архаїчним баченням? Промоутери Джошуа в 2017 році домовилися про бій зі 41-річним Володимиром Кличком - і вони влаштували «Битву на «Уемблі», про яку згадують і сьогодні, й цей мегафайт дав новий якісний поштовх у кар'єрі Джошуа.

 - Професійні боксери - на 70 відсотків бізнесмени. Джошуа не посоромився віку Кличка й на сьогодні є одним з найбільш високооплачуваних боксерів у світі. Василь з батьком більше пропагують спортивний принцип. У кожного свої пріоритети. Але я не думаю, що в плані боксерської спадщини відмова від бою з Пак'яо якось загальмувала кар'єру Василя.

 - Є думка, що 87-річний Боб Арум, будучи персональним фаном Ломаченка, 4 роки вкладав у нього свої гроші. Платив йому гонорари, які перевищували доходи промоутера з боїв українця. Це може бути правдою?

 - Про це потрібно запитати у Боба. Я не розумію всієї специфіки цього бізнесу. Але дещо знаю. Наприклад, щоби боксер став чемпіоном світу, промоутер повинен вкласти в нього більше, ніж мільйон доларів. Починаючи від підписання контракту і до чемпіонського бою. І далеко не кожен може стати чемпіоном по факту. Можна вкладати гроші в боксера, але, в результаті, нічого не вийде. Перш ніж хтось стане чемпіоном, може бути 30 невдалих спроб. За цією логікою, промоутери повинні бути в мінусах апріорі. Погодьтеся, математика якось не складається - не було б сенсу їм цим бізнесом займатися.

 

Фото Валерія Білокрила

Автор: Максим Розенко, Київ

Джерело: «Укрінформ »